Справа № 592/4138/26
Провадження № 1-кс/592/1955/26
16 березня 2026 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Сумської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_4 про застосування до підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, мешканця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого
запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025170040020122 від 14.11.2025,
з участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
Слідчий своє клопотання погоджене з прокурором обґрунтовує тим, що відповідно до ухвали Ленінського районного суду міста Кіровограда від 13.06.2024 по справі №405/4169/24 ОСОБА_5 на підставі ст. 81-1 КК України від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15-ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України від 10 січня 2023 року, згідно якого останній засуджений на 5 років 1 місяць позбавлення волі - звільнити умовно-достроково на строк 3 роки 13 днів для проходження ним військової служби за контрактом.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.06.2024 за №187 ОСОБА_5 призначено на посаду гранатометника стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби, військовослужбовець ОСОБА_5 , відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою.
Однак, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 22.04.2025, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишив місце служби - пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов'язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього до 13.03.2026.
13.03.2026 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 самостійно прибув до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сумах) ТУ ДБР у м. Полтаві, за адресою: місто Суми, вул. Гетьмана Мазепи 2, де заявив про себе та вчинене ним кримінальне правопорушення, чим припинив вчинення кримінального правопорушення.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 з 22.04.2025 по 13.03.2026 обов'язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, та займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
13.03.2026 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наступним ризикам передбаченим п.1, 3, 5 ст.177 КПК України.
У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та забезпечення виконання процесуальних рішень, а тому доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених в ньому підстав та просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 клопотали про застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши міркування прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить наступних висновків.
Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у місті Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170040020122 від 14.11.2025 за ч. 5 ст. 407 КК України.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , якому 13.03.2026 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, зокрема: витязі ЄРДР, повідомленні про кримінальне правопорушення, наказі командира в/ч НОМЕР_1 від 12.05.2025 №1637, копії матеріалів службового розслідування, контракті, протоколах допиту свідків від 05.03.2026, повідомленні про підозру від 13.03.2026, суд приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_7 також враховується і усталена судова практика з цього питання Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) та від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що суд (слідчий суддя), оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч.1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення».
В іншому своєму рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), ЄСПЛ вказав, що «наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин». При цьому, слід зазначити, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу (п. 55 рішення від 28.10.1994 у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88) (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду існує у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 усвідомлюючи невідворотність кримінального покарання та настання негативних правових наслідків власних протиправних дій, може переховуватися від органу досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчиняти інші кримінальні правопорушення існує у зв'язку з тим, що підозрюваний раніше судимий за вчинений умисний корисливий, будучи звільненим умовно-достроково для проходження військової служби, підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України заявлений слідчим не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки відсутні дані, що ОСОБА_5 може незаконно вливати на свідків, які є військовослужбовцями.
Інші ризики слідчим не були заявлені, а тому не можуть бути оцінені в судовому засіданні.
Отже, в даному кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам визначеним у п.п.1-5 ч. 1 вказаної норми права.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути обрано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі суд враховує: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; наявність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; наявність ризику повторення протиправної поведінки.
Отже, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин слідчий суддя приходить до висновку, що існування передбачених п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризиків та неможливість запобігання цим ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не може бути застосований до підозрюваного, оскільки його особистість не заслуговує на довіру.
Запобіжний захід у виді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки не запропоновано осіб, які можуть виступити в ролі поручителів.
Запобіжний захід у виді застави не може бути застосований до підозрюваного, оскільки згідно з вимогами ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний протягом 5 днів може не вносити заставу, що створює передумови для реалізації встановлених ризиків.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не зможе запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, оскільки підозрюваний наразі є військовослужбовцем та у зв'язку з чим може змінювати своє місце мешкання.
Зважаючи на викладене та відсутність даних про те, що будь-який більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою зможе забезпечити правомірну процесуальну поведінку підозрюваного, необхідно застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 183 КПК України, враховуючи майновий стан підозрюваного та ступінь ризику реалізації встановлених ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, у в межах розміру, визначеному ч.5 ст. 182 КПК України.
Керуючись ст. 183, 193, 196, 309, 372 КПК України,
Клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13.05.2026 включно.
Визначити заставу у розмірі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні та покласти нього на строк до 13.05.2026 включно обов'язки:
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Відповідно до вимог ст.182 КПК України роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене законом покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки невиконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_3 , якому негайно повідомити членів сім'ї, близьких родичів чи інших осіб про застосування запобіжного заходу.
Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити підозрюваному після її оголошення.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_12