Справа № 191/6334/25
Провадження № 2/191/3271/25
19 березня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
28.11.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся позивач із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в розмірі 44046,13 грн.
Позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» обґрунтовані наступним.
07.09.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір позики №77529119 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).
22.02.2022 року було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77529119.
10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77529119. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було наділено правом вимоги до відповідача за договором № 77529119.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за договором позики №77529119 від 07.09.2021 року в розмірі 44046,13 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 13000,00 грн., заборгованості за процентами - 31044,00 грн., нарахованих 3% річних - 2,13 грн., які позивач просить стягнути із відповідача на свою користь, а також стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 02.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до слухання у судовому засіданні.
У сьогоднішнє судове засідання представник позивача не з'явився, просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання повторно не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм оцінку, приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 07.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №77529119 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 13000,00 грн., на погоджений умовами Договору строк на 30 днів, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики, які становлять 1,99% в день.
Товариство свої зобов'язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами договору позики, що підтверджується відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 19.01.2026 року, згідно із якою на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку емітовано картку № НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_3 ). Крім того, було надано виписку про рух коштів, згідно з якою на рахунок № НОМЕР_3 07.09.2021 року було зараховано переказ на суму 13000,00.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до абз. 2 ч.2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено що відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 13000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку.
За приписами ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №22/02/2022, відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №22/02/2022 від 22.02.2022 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 44044,00 грн., з яких:
- 13000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту;
- 31044,00 грн. - сума заборгованості по процентам.
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Реєстрах боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 44046,13 грн., з яких:
- 13000,00 грн. - сума заборгованості за тілом;
- 31044,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами;
- 2,13 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором №77529119 від 07.09.2021 року, сума заборгованості відповідача перед ТОВ «Коллект Центр» становить 44046,13 грн., з якої заборгованість за тілом кредиту - 13000,00 грн., заборгованість за відсотками - 31044,00 грн., нараховані 3% річних - 2,13 грн.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 31044,00 грн, що в рази перевищує суму, отриману відповідачем в кредит у розмірі 13000,00 грн.
Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
А тому вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 31044,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 13000,00 грн. за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором з врахуванням отриманих відповідачем кредитних коштів до 13000,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 16000,00 грн., які позивач поніс у зв'язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі.
Згідно пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
Суду повинні бути надані на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на правову допомогу копії договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», прайс листа «Лігал Ассістанс», заявки на надання юридичної допомоги №911 від 01.10.2025 року, Витягу з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року.
Договором №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, підтверджено, що він укладений між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» про надання правової допомоги, з визначенням у ньому розмірів оплати та порядку розрахунків.
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №911 від 01.10.2025 року та Витягу з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року, загальна вартість наданих адвокатом позивачеві послуг, які були сплачені позивачем адвокату, становить 16000,00 грн.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем на виконання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України було надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом.
Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв'язку з їх неспівмірністю, які підлягають розподілу між сторонами, не заявляв.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» про стягнення заборгованості були задоволені частково, на підставі ст.141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу у сумі 10874,56 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 ЦПК України, суд
частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) суму заборгованості за договором №77529119 від 07.09.2021 у розмірі 26000,00 грн., яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту - 13000,00 грн., суми заборгованості за нарахованими процентами - 13000,00 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 10874,56 грн., а всього 36874 (тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 56 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 24.03.2026 року.
Суддя О.І. Окладнікова