Справа № 191/1384/26
Провадження № 3/191/398/26
23 березня 2026 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вихователя дитячого будинку сімейного типу, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ;
за ч.1 ст. 184 КУпАП,
ВстановиВ:
25.02.2026 року із Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №956189 від 17.02.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, в якому зазначено, що 16.02.2026 року близько 15:30 години гр. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: с. Зайцеве, вул. Стадіонна, 1, послабила контроль над своїм вихованцем гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останній намагався вчинити спробу самогубства.
У сьогоднішнє судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явилася, причину неявки та своїх заперечень суду не повідомила, про день та час слухання справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик до суду, яка доставлена їй у додаток «Vider» 02.03.2026 року.
у п.41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 була обізнана про наявність в суді адміністративної справи відносно неї та отримала судову повістку про виклик до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а невиконанням обов'язків є лише ті, що чітко передбачені законодавством і які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків чи осіб, що їх замінюють, відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких осіб мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм ст.184 КУпАП.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №865189 від 17.02.2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП, вказано, що 16.02.2026 року близько 15:30 години гр. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: с. Зайцеве, вул. Стадіонна, 1, послабила контроль над своїм вихованцем гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останній намагався вчинити спробу самогубства.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вказаного вище законодавства, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який спосіб ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї дитини, та яких саме обов'язків остання не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно з яким «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №956189 від 17.02.2026 року не визначено які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на її ухилення від батьківських обов'язків.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належних доказів щодо того, що події вказані в цьому ж протоколі відбулися внаслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання, передбачених законодавством обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання чи виховання дитини.
Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 7, ч.1 ст.184, 245, 247, 256, 278, 28 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя О.І. Окладнікова