Дата документу 03.03.2026 Справа № 317/2862/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/292/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №317/2862/19Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.3 ст.286 КК України
03 березня 2026 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника потерпілих ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 19 вересня 2025 року, яким
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_11 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
08 квітня 2019 року приблизно об 11 годині 45 хвилин водій ОСОБА_11 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині автодороги Запоріжжя-Біленьке на території Запорізького району Запорізької області з боку с.Біленького в напрямку м.Запоріжжя зі швидкістю приблизно 80-90 км/год, що не перевищує дозволену швидкість руху поза населеними пунктами. В салоні автомобіля під керуванням водія ОСОБА_11 на передньому пасажирському сидінні, в якості пасажира перебував ОСОБА_12 .
В попутному з водієм ОСОБА_11 напрямку попереду нього зі швидкістю приблизно 40-50 км/год, що не перевищує дозволену швидкість руху поза населеними пунктами, рухався автомобіль «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 .
В цей же час, у зустрічному автомобілям «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_11 та «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 , напрямку, зі швидкістю приблизно 80-90 км/год, що не перевищує дозволену швидкість руху поза населеними пунктами, рухався автомобіль «ВА3 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_14 . В салоні автомобіля під керуванням водія ОСОБА_14 в якості пасажирів на передньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_15 , а на задньому пасажирському сидінні ОСОБА_16 і ОСОБА_17 .
Під час руху в районі ресторанного комплексу «Панська Хата», що розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с.Нижня Хортиця, вул.Комарова, 25, водій ОСОБА_13 , керуючи автомобілем «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , почала знижувати швидкість руху та зміщуватися вправо, з метою об'їзду нерівностей дорожнього покриття.
В цей же час, водій автомобіля «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_11 , маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити автомобіль «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 та момент початку зниження нею швидкості руху, та маючи при цьому технічну можливість уникнути зіткнення з ним, діючи із злочинною недбалістю, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив та лише безпосередньо перед зіткненням застосував екстрене гальмування та небезпечний і невиправданий дорожньою обстановкою маневр відвороту вліво.
Своїми діями водій ОСОБА_11 порушив вимоги п.12.3 чинних на момент ДТП Правил дорожнього руху. Порушення водієм ОСОБА_11 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з подією ДТП.
Внаслідок порушення вказаного пункту Правил дорожнього руху водій ОСОБА_11 , керуючи автомобілем «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення правою бічною частиною свого автомобіля з задньою лівою частиною автомобілем «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 , після чого виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв лобове зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_14 , що рухався у зустрічному йому напрямку.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_14 та пасажир автомобіля «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 загинули на місці ДТП, а пасажир автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_16 отримав легкі тілесні ушкодження.
Дії ОСОБА_11 кваліфіковано за ч.3 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб. Йому призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання про запобіжний захід, початок строку відбування покарання, скасування арешту майна, цивільні позови, процесуальні витрати та речові докази.
В апеляційній скарзі захисник просив вирок скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Також захисник просив повторно дослідити під час апеляційного розгляду обставини ДТП шляхом задоволення клопотань сторони захисту про доручення органу досудового розслідування провести слідчий експеримент з участю обвинуваченого та призначення комплексної судової інженерно-транспортної, інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин ДТП та транспортної трасології та експертизи відеозапису.
Аргументуючи свої вимоги захисник зазначив, що в мотивувальній частині вироку суд послався на речові докази, які на думку суду, доводять винуватість обвинуваченого, однак всупереч вимогам ст.357 КПК під час судового розгляду речові докази не досліджувалися.
В порушення вимог ст.94 КПК в мотивувальній частині вироку суд просто навів зміст показів свідків, однак не надав їм оцінки в сукупності, як наприклад, суперечностям, які містяться в показах свідків ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_18 .
Суд критично оцінив надані стороною захисту висновок судової інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП №10.1/40 та висновок комплексної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП та транспортної трасології №10.1-10.4/29 та визнав їх недопустимими в силу вимог ст.ст.86, 87 КПК. Однак при цьому суд не вказав, які саме положення цих статей не дотримано та ким саме. Між тим, залучення експерта стороною захисту самостійно є законним і прямо передбачено кримінальним процесуальним законом. Посилання суду на неповноту та вибірковість даних, які було надано експерту, не є слушними. Адже п.1.3 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень покладає на особу, що призначає таку інженерно-транспортну експертизу в документі про призначення наводити вихідні дані для дослідження. Тобто надавати матеріали експерту не існує необхідності. Більш того, експерт позбавлений можливості самостійно обирати з матеріалів справи необхідні вихідні дані. Отже слушними можуть бути лише претензії сторони обвинувачення до вихідних даних, на підставі яких експерт проводив дослідження. Однак таких претензій з боку обвинувачення не було до судових дебатів.
В судових дебатах представник потерпілої заявив, що судова інженерно-технічна експертиза з дослідження обставин і механізму ДТП №10.1/40 проведена лише за показами ОСОБА_11 , а тому не може бути об'єктивною. Між тим, до проведення цієї експертизи була проведена комплексна судова інженерно-технічна експертиза з дослідження обставин і механізму ДТП та транспортної трасології №10.1-10.4/29. При проведенні зазначеної експертизи експерт дійшов висновку про те, що показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 не є спроможними з технічної точки зору. Зазначений висновок в цій частині ніхто з боку сторони обвинувачення обґрунтованій критиці не піддавав. Відтак при проведенні експертизи №10.1/40 експерт не мав можливості використовувати вихідні дані, що були отримані від зазначених вище свідків.
Посилання суду на те, що експерт ОСОБА_22 не має відповідної кваліфікації та свідоцтва Міністерства юстиції на право проведення фототехнічної експертизи, є неприпустимим. Адже предметом фототехнічної експертизи є дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення та ідентифікація особи за ознаками зовнішності. Проте такі питання експерт ОСОБА_22 не вирішував. Крім того, експерт ОСОБА_22 не вирішував і питання, які є предметом проведення експертизи відео-, звукозапису. Крім того, свідоцтво про кваліфікацію судового експерта видає не Міністерство юстиції України як зазначив суд, а Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України. При цьому висновок про необхідність отримання такого свідоцтва експертом ОСОБА_22 і заборона йому використовувати певну методику має випливати із нормативного акта, а не із пояснень спеціаліста ОСОБА_23 .
Суд в порушення вимог процесуального закону відмовив в задоволенні клопотання сторони захисту про призначення та проведення комплексної судової інженерно-транспортної, інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин ДТП та транспортної трасології та експертизи відеозапису. Також суд усно без винесення окремого процесуального документа відмовив в задоволенні клопотання про доручення органу досудового розслідування провести слідчу дію - слідчий експеримент за участю обвинуваченого.
Під час досудового розслідування було порушено право на захист ОСОБА_11 , адже з його участю не було проведено слідчий експеримент, що має важливе значення у такій категорії справ. Додатковий огляд місця події за участю ОСОБА_11 було проведено незаконно, оскільки відповідно до ч.3 ст.223 КПК слідчий перед проведенням даної слідчої дії зобов'язаний роз'яснити учасникам їх права та обов'язки. Однак оскільки відсутній такий процесуальний статус як «водій», для такого учасника КПК прав та обов'язків не передбачає. За таких обставин ОСОБА_11 був позбавлений можливості пояснити події ДТП з тим, щоб його покази та відомості щодо обставин розвитку ДТП можна було перевірити експертним шляхом на предмет їх технічної спроможності.
Крім того, у цій справі було проведено дві інженерно-транспортні експертизи, висновки яких суперечать один одному. Зазначене є підставою для виправдання обвинуваченого, оскільки всі сумніви тлумачаться на його користь. Більш того, вихідні дані, які було задано слідчим ОСОБА_24 для проведення експертизи, не є безспірними. Так, в якості вихідних даних слідчий використав відомості, отримані в ході проведення слідчих експериментів за участю свідків та додаткового огляду місця події за участю ОСОБА_11 . Проте свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні надала покази, які суперечать її показанням під час досудового розслідування, зокрема при проведенні слідчого експерименту за її участю, та поясненням, які вона надавала судово-медичному експерту в ході проведення експертизи. Окрім цього, висновком експерта №10.1-10.4/29 покази свідків визнано такими, що не є спроможними з технічної точки зору. При цьому слід окремо звернути увагу на покази свідка ОСОБА_13 , які суперечать як здоровому глузду, так і матеріалам справи і позиції обвинувачення. При цьому сторона обвинувачення розцінює ОСОБА_13 не лише як свідка, а і як учасника ДТП. Проте не побачити маневрування автомобіля ЗАЗ, не відчути удар при зіткненні, не почути і не побачити майже одночасне зіткнення автомобілів ЗАЗ та ВАЗ водій автомобіля «Hyundai Accent» просто не міг за умови правильного викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення. За таких обставин у справі необхідно було призначити третю інженерно-транспортну експертизу з дослідження обставин та механізму ДТП, у чому судом було відмовлено.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; потерпілих, їх представника та прокурора, які заперечили проти скарги та просили залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок районного суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні передбаченого ч.3 ст.286 КК кримінального правопорушення було зроблено з додержанням ст.23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст.94 зазначеного Кодексу.
Так, висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу показів допитаних потерпілих та свідків, зміст яких детально наведено в оскаржуваному вироку.
Крім того, рішення суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також даними, встановленими із аналізу сукупності зібраних у ході досудового розслідування письмових доказів, наданих стороною обвинувачення і досліджених судом першої інстанції, зокрема: протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.04.2019 з додатками, відповідно до якого зафіксовано обстановку на місці пригоди; протоколу огляду транспортного засобу від 08.04.2019, відповідно до якого було оглянуто автомобіль «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та на ньому виявлені пошкодження характерні для ДТП; протоколу огляду від 08.05.2019, відповідно до якого було оглянуто CD-R диск із відеозаписом ДТП; протоколами проведення слідчого експерименту за участю свідків, під час яких свідки на місці відтворили обставини та обстановку події, очевидцями якої вони були; протоколу додаткового огляду місця події від 10.06.2019 з фототаблицями та схемою, відповідно до якого водій ОСОБА_11 на місці пояснив та відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце за його участю; висновків судово-медичних експертиз щодо причин смерті потерпілих; висновків судових інженерно-транспортних експертиз з дослідження технічних станів транспортних засобів; висновку комплексної судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП та фототехнічної експертизи №9-347/25-29 від 27.06.2019, відповідно до якого в діях водія автомобіля «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_11 є невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.
Зміст та аналіз зазначених доказів детально розкрито у мотивувальній частині вироку.
Отже, дослідивши ці та інші докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини. Докази, на які послався суд у вироку, у своїй сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та зазначив, що коли він під'їжджав до повороту на «Панську Хату», від узбіччя різко виїхав автомобіль «Hyundai Accent» бірюзового кольору, що стояв за автомобілем, який був припаркований на узбіччі, тому він (обвинувачений) не міг його бачити і йому довелося застосувати екстрене гальмування і скерувати кермо ліворуч.
Проте колегія суддів як і суд першої інстанції критично ставиться до таких заперечень обвинуваченого. Адже із показів свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 вбачається, що автомобіль «Hyundai Accent» плавно з'їжджав на узбіччя і різких маневрів не робив. Сама свідок ОСОБА_13 - водій автомобіля «Hyundai Accent» також зазначила, що вона лише трохи прийняла праворуч, коли об'їжджала вибоїну на дорозі. Крім того, під час проведення слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , останні, відтворюючи обставини та обстановку події пояснювали, що під час руху перед ресторанним комплексом «Панська Хата» вони виявили, що у зустрічному напрямку рухається легковий автомобіль «Hyundai Accent» зі швидкістю приблизно 40 км/год, в межах своєї смуги правими колесами вздовж узбіччя, за ходом свого руху даний автомобіль наздоганяв інший легковий автомобіль - «ЗАЗ 1102», що рухався зі швидкістю приблизно 80 км/год та рухався ближче до центра проїжджої частини. При цьому свідки також зазначили, що між автомобілями «ЗАЗ» і «Hyundai Accent» ніяких транспортних засобів та інших перешкод не було, з якої причини водій автомобіля «ЗАЗ» не застосував своєчасне зниження швидкості не відомо.
Більш того, із дослідженого відеозапису дорожньо-транспортної пригоди судом було встановлено, що автомобіль «Hyundai Accent» під керуванням водія ОСОБА_13 рухається в межах своєї смуги руху максимально близько до правого краю проїжджої частини. Натомість інший автомобіль «ЗАЗ 1102» під керуванням водія ОСОБА_11 здійснює рух в межах своєї смуги ближче до центру проїжджої частини. Відеозаписом також встановлено, що будь-яких перешкод для водія автомобіля «ЗАЗ 1102» інші учасники дорожнього руху не створюють, автомобіль «Hyundai Accent» перед ДТП небезпеки або перешкод для руху автомобіля «ЗАЗ 1102» не створює, напрямок руху вліво не змінює, а навпаки, застосовуючи гальмування, зміщується вправо, по ходу свого руху.
Відповідно до висновку комплексної судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП та фототехнічної експертизи №9-347/25-29 від 27.06.2019 встановлено, що водій автомобіля «ЗАЗ 1102» ОСОБА_11 мав технічну можливість уникнути зіткненню із автомобілем «Hyundai Accent» за допомогою зниження швидкості руху керованого ним транспортного засобу, не застосовуючи екстрене гальмування, що в свою чергу виключало би його виїзд на зустрічну смугу руху та контакт із зустрічним автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Отже покази обвинуваченого про те, що автомобіль «Hyundai Accent» під керуванням водія ОСОБА_13 різко виїхав з обочини, через що він був вимушений застосувати екстрене гальмування і скерувати кермо ліворуч, не знайшли свого підтвердження і були спростовані сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення.
Відтак колегія суддів вважає що версія, наведена обвинуваченим на свій захист, є неспроможною та повністю спростовується сукупністю здобутих у справі беззаперечних доказів і є нічим іншим як намаганням обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду в суді першої інстанції стороною захисту суду було надано два висновки судового експерта, а саме:
- висновок комплексної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП та транспортної трасології №10.1-10.4/029 від 18.10.2023, відповідно до якої покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 в частині того, що автомобіль ЗАЗ передньою правою частиною контактував із задньою лівою частиною автомобіля Hyundai, визнані експертом такими, що з технічної точки зору не є спроможними;
- висновок судової інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП №10.1/040. від 08.12.2023, відповідно до якого водій автомобіля «ЗАЗ 1102» ОСОБА_11 не мав технічної можливості запобігти зіткненню із автомобілем Hyundai шляхом своєчасного застосування максимально ефективного гальмування зі зниженням швидкості до швидкості руху попутного транспортного засобу. В той же час водій автомобіля Hyundai ОСОБА_13 мала технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем ЗАЗ та подальше його зіткнення з автомобілем ВАЗ. Дії водія автомобіля ЗАЗ ОСОБА_11 не суперечили п.п.10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху, а дії водія автомобіля Hyundai ОСОБА_13 не відповідали п.10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебувало у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП (із зіткненням з автомобілем ЗАЗ та подальшим його зіткненням з автомобілем ВАЗ).
Як видно з мотивувальної частини вироку суд першої інстанції з наведенням обґрунтування, виходячи з принципу внутрішнього переконання, з точки зору взаємозв'язку сукупності інших доказів у справі, критично віднісся до вказаних висновків та не взяв їх до уваги.
У своїй апеляційній скарзі захисник не погодився із такими висновками суду першої інстанції, вважав висновки експерта, надані стороною захисту, належними та допустимими доказами. При цьому захисник посилався на безпідставність тверджень суду про неповноту та вибірковість наданих експерту даних, про відсутність у експерта ОСОБА_22 відповідної кваліфікації та свідоцтва та інше.
Перевіряючи такі аргументи захисника колегія суддів виходить з такого.
Так, із висновку комплексної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП та транспортної трасології №10.1-10.4/029 від 18.10.2023 вбачається, що експерт дійшов висновку про те, що покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 в частині того, що автомобіль ЗАЗ передньою правою частиною контактував із задньою лівою частиною автомобіля Hyundai, з технічної точки зору не є спроможними.
При цьому зі змісту висновку експерта №10.1-10.4/029 вбачається, що експерту були задані вихідні дані, які були отримані під час слідчих експериментів, проведених за участю свідків, та під час проведення додаткового огляду місця події за участі ОСОБА_11 .
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані свідки ні під час проведення слідчого експерименту за їх участі під час досудового розслідування, ні під час їх допиту в судовому засіданні не зазначали про те, що автомобіль ЗАЗ контактував з автомобілем Hyundai саме своєю передньою правою частиною. Так, свідок ОСОБА_20 під час слідчого експерименту зазначила про те, що в момент контакту автомобіль ЗАЗ-1102 перебував в заносі і контакт мав місце його правою бічною частиною кузова з задньою лівою частиною автомобіля Хюндай. Свідок ОСОБА_17 під час слідчого експерименту зазначав, що автомобіль «ЗАЗ» раптово почав екстрене гальмування та буквально через мить контактував своєю правою частиною із задньою лівою частиною автомобіля Hyundai.
Більш того, колегією суддів установлено, що саме ОСОБА_11 під час проведення 10.06.2019 за його участі додаткового огляду місця події зазначив про те, що він з метою уникнення зіткнення з автомобілем Hyundai застосував гальмування, але правим переднім кутом свого автомобіля контактував із задньою частиною автомобіля Hyundai. Тобто про контакт саме переднім правим кутом автомобіля ЗАЗ із автомобілем Hyundai повідомив безпосередньо сам ОСОБА_11 , а не свідки.
Між тим, зі змісту висновку №10.1-10.4/029 вбачається, що вихідні дані експертом викладені у інший спосіб. Зокрема експертом зазначено, що відповідно до показів свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 автомобіль ЗАЗ передньою правою частиною контактував із задньою лівою частиною автомобіля Hyundai, а відповідно до показів водія ОСОБА_11 - автомобіль ЗАЗ заднім правим крилом контактував із задньою лівою частиною автомобіля Hyundai.
Проте зазначені експертом в цій частині вихідні дані суперечать змісту протоколів проведення слідчого експерименту за участю свідків та протоколу додаткового огляду місця події за участі ОСОБА_11 . Наведені обставини безумовно викликають сумнів у правильності та повноті зроблених експертом висновків.
При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 були безпосередніми очевидцями ДТП, особисто сприймали обставини події, були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і їх покази повністю узгоджуються як між собою, так і з рештою письмових доказів, зібраних під час досудового розслідування і наданих стороною обвинувачення.
Більш того, під час апеляційного розгляду колегією суддів було досліджено висновок експерта №10.1-10.4/029. та за результатом такого дослідження встановлено наступне.
Так, зі змісту вказаного висновку вбачається, що експерту було надано відеофайл, який має тривалість 00:48 секунд, при цьому під час перегляду відеозапису експертом встановлено, що частота зйомки становить 24 кадри в секунду. Експертом під час здійснення експертного дослідження за допомогою спеціальної програми здійснено покадрове розкадрування відеозапису на кадри. Так, на кадрі 0860 з достатньою точністю настає можливість ідентифікувати появу в кадрі об'єктів №2 (автомобіль, який стоїть на узбіччі) та №3 (в смузі свого руху автомобіль Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 ), а на кадрі 0975 вже зафіксовано гарантоване перебування автомобіля ЗАЗ (об'єкт №4) в стані маневрування ліворуч. Відтак, з огляду на те, що частота зйомки становить 24 кадри в секунду, то вказане свідчить про те, що автомобіль Hyundai перебував в смузі свого руху протягом щонайменше 4,8 секунди (0975-0860=115?24=4,8). Наведене спростовує покази обвинуваченого ОСОБА_11 , які було покладено в якості вихідних даних при проведенні експертизи за результатами якої було складено висновок №10.1/040., відповідно до яких з моменту виявлення ним зміни автомобілем Hyundai напрямку руху до моменту зіткнення з ним автомобіля ЗАЗ пройшло 1,5-2,0 с.
Більш того, розкадровка відеозапису з камери відеореєстратора однозначно спростовує твердження обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що автомобіль Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 був перекритий невстановленим автомобілем, що стояв на узбіччі праворуч по ходу його руху, і це нібито унеможливило своєчасне реагування обвинуваченого на початок виїзду автомобіля Hyundai з узбіччя на дорогу.
Адже на даному покадровому поділу (кадр 0860) (т.4 а.п. 28) чітко вбачається, що автомобіль Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 з'явився вперше із заду ліворуч від вказаного автомобіля по ходу напрямку свого руху. З цього моменту відповідно до висновку експерта автомобіль Hyundai «більш за все лівою частиною свого кузова перебуває в межах проїзної частини дороги, а невстановлений автомобіль в статичному положенні більш за все більшою частиною перебуває на правому узбіччі, по ходу руху автомобіля Hyundai» (т.4 а.п. 27 об.).
Здійснивши просторову реконструкцію дорожньої обстановки, зафіксованої на кадрі 0860, експерт дійшов висновку, що автомобіль Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 од початку до появи в кадрі автомобіля під керуванням обвинуваченого був зафіксований позаду невстановленого автомобіля, що стояв на правому узбіччі (т.4 а.п. 28).
Отже автомобіль обвинуваченого в цей час рухався позаду автомобіля Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 , який в свою чергу рухався позаду невстановленого автомобіля, що стояв на правому узбіччі. Дана обставина вказує на те, що невстановлений автомобіль на правому узбіччі попереду автомобіля Hyundai не міг перекривати водієві ЗАЗ ОСОБА_11 вид на автомобіль під керуванням водія ОСОБА_13 .
Відтак водій ОСОБА_11 мав необмежений безперешкодний огляд на автомобіль Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 за часом навіть значно довше, ніж мінімально вищевстановлені 4,8 секунди.
Якщо ж таки взяти за основу час 4,8 секунди, протягом яких щонайменше обвинувачений ОСОБА_11 мав змогу/повинен/міг бачити автомобіль Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 , що рухався попереду нього, за умови заявленої обвинуваченим швидкості руху його автомобіля у 70-80 км/год, максимальна відстань, на якій міг розташовуватись автомобіль ЗАЗ від місця зіткнення з автомобілем Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 в момент зміни ним напрямку руху (за версією обвинуваченого ОСОБА_11 ) з огляду на зміст формули використаної експертом у висновку №10.1/040 (т.4 а.п. 97), становить 90,5-104 метри (Sa=(4,8х(70…80)/3,6-2,8).
Проте максимальна відстань, якої було б достатньо щоб при своєчасному гальмуванні автомобіля ЗАЗ під керуванням водія ОСОБА_11 він (автомобіль) не увійшов у контакт з автомобілем Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 , згідно зазначеного висновку експерта, становила 58,5 м., що є значно меншою аніж 90,5-104 метри (т.4 а.п. 97).
Відтак через неправильні вихідні данні, щодо часу виникнення перешкоди для автомобіля ЗАЗ під керуванням водія ОСОБА_11 , висновок експерта про відсутність у обвинуваченого технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 шляхом своєчасного застосування максимально ефективного гальмування зі зниженням швидкості до швидкості руху попутного транспортного засобу Є ХИБНИМ.
На переконання колегії суддів, такі обставини у сукупності із висновком експерта №9-347/25-29 додатково свідчать про те, що обвинувачений мав технічну можливість уникнути зіткненню із автомобілем Hyundai.
Більш того, судова колегія звертає свою увагу й на те, що у висновку експерта №10.-10.40/029 експерт ОСОБА_22 , здійснивши просторову реконструкцію дорожньої обстановки, зафіксованої на кадрі 0860, дійшов висновку, що автомобіль Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 од початку до появи в кадрі автомобіля під керуванням обвинуваченого був зафіксований позаду невстановленого автомобіля, що стояв на правому узбіччі. При цьому більш за все лівою частиною свого кузова автомобіль Hyundai перебуває в межах проїзної частини дороги, а невстановлений автомобіль в статичному положенні більш за все більшою частиною перебуває на правому узбіччі, по ходу руху автомобіля Hyundai (т.4 а.п.27об.-28). Проте той же експерт, роблячи висновок про відсутність у обвинуваченого технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 шляхом своєчасного застосування максимально ефективного гальмування зі зниженням швидкості до швидкості руху попутного транспортного засобу, у своєму ж висновку №10.1/040 виходив з того, що автомобіль Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 од початку перед своїм виїздом на проїжджу частину вже повністю перебував на правому узбіччі дороги і до того ж не позаду, а вже попереду невстановленого автомобіля, який тим самим перекривав видимість водієві ОСОБА_25 автомобіля Hyundai під керуванням водія ОСОБА_13 (т.4 а.п. 94-94об.)
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що ці встановлені обставини безумовно викликають обґрунтований сумнів у правильності та повноті висновку експерта №10.1/040, а тому він не може бути використаний в якості доказу невинуватості ОСОБА_11 . При цьому колегія суддів вважає, що аргументи апеляційної скарги захисника про безпідставність тверджень суду першої інстанції про відсутність у експерта ОСОБА_22 відповідної кваліфікації та свідоцтва, як і інші наведені в цій частині мотиви не потребують детального аналізу колегії суддів, оскільки такі аргументи з огляду на встановлені вище судовою колегією обставини не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні і не спростовують правильності кінцевого висновку суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого.
Відповідно до ч.10 ст.101 КПК висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Отже колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано не прийняв до уваги висновки експерта, надані стороною захисту. Адже такі висновки не узгоджуються з іншими доказами у справі та суперечать встановленим фактичним обставинам кримінального провадження. Більш того, встановлено існування обґрунтованих сумнівів у правильності та повноті проведених експертиз з огляду на мотиви, зазначені колегією суддів вище.
Натомість суд першої інстанції правильно не встановив підстав вважати неналежним чи недопустимим доказом висновок експерта за результатом проведення комплексної судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП та фототехнічної експертизи №9-347/25-29 від 27.06.2019. Адже такий висновок було одержано з урахуванням правил статей 101, 102, 242, 243 КПК, обставини ДТП з технічної точки зору були предметом ретельного експертного дослідження, за результатами якого встановлено, що дії обвинуваченого не відповідають вимогам п.12.3 ПДР, порушення яких з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з подією ДТП. Вказаний висновок експерта повністю узгоджується із сукупністю інших досліджених судом доказів та встановленими фактичними обставинами цього кримінального провадження. При цьому як вбачається з дослідної частини висновку, експертам у розпорядження були надані саме матеріали кримінального провадження № 12019080000000149, на підставі яких експерти провели дослідження та надали обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання, побудувавши свої висновки на аналізі матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.
В апеляційній скарзі захисник також посилався на те, що під час досудового розслідування не було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_11 , чим, на переконання захисника, було порушено право на захист ОСОБА_11 . При цьому захист вважав, що додатковий огляд місця події за участі ОСОБА_11 було проведено незаконно, про що захисник наводив у скарзі відповідні аргументи.
Проте колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження, не може погодитися із такими доводами захисника виходячи з такого.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що 10.06.2019 слідчим за участю ОСОБА_11 та в присутності понятих було проведено додатковий огляд місця події. При цьому зміст протоколу цієї слідчої дії свідчить про те, що фактично слідчим було проведено слідчий експеримент, адже під час цього додаткового огляду ОСОБА_11 відтворював обставини події, вказував місце контактування його автомобіля та автомобіля Hyundai, вказував інші параметри, при цьому слідчим робились відповідні заміри.
За приписами п.1 ч.3 ст.87 КПК суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод (див. постанову Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року справа №345/522/16-к, провадження №51-2869км18).
Із матеріалів цього кримінального провадження слідує, що до проведення додаткового огляду місця події, який фактично є слідчим експериментом, були відсутні дані про те, що саме ОСОБА_11 є винуватцем ДТП. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_11 була надана можливість висловити свою власну точку зору з приводу усіх обставин дорожньо-транспортної пригоди і в такий спосіб вплинути на вирішення справи, що не суперечить засаді верховенства права. При цьому слід зазначити, що ОСОБА_11 не стверджував, що винний у ДТП та взагалі не надавав ніякої оцінки своїм діям. Крім того, додатковий огляд місця події (фактично слідчий експеримент) проведено з метою відтворення обставин дорожньо-транспортної пригоди, а не одержання від ОСОБА_11 викривальних показань. Експертиза, за якою було встановлено, що саме дії ОСОБА_11 призвели до кримінально-караних наслідків, мала місце вже після проведення додаткового огляду місця події. Більш того, ОСОБА_11 під час проведення додаткового огляду місця події були роз'яснені положення ст.18 КПК щодо свободи від самовикриття, а також положення ст.63 Конституції України.
За таких обставин пояснення, які були отримані від ОСОБА_11 під час проведення додаткового огляду місця події, і які були предметом експертного дослідження, не вважаються недопустимим доказом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо незаконності проведення додаткового огляду місця події за участі ОСОБА_11 колегія суддів визнає неспроможними.
Не можуть вважатися обґрунтованими і доводи апеляційної скарги захисника про те, що через непроведення під час досудового розслідування саме слідчого експерименту ОСОБА_11 був позбавлений можливості пояснити обставини ДТП. Адже, як зазначалося вище, під час проведення додаткового огляду місця події за участі ОСОБА_11 останньому було забезпечено повну можливість надати свої пояснення з приводу ДТП та відтворити їх на місці і такі пояснення ОСОБА_11 були перевірені експертним шляхом.
Не є слушними і доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови суду у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення та проведення комплексної судової інженерно-транспортної, інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин ДТП та транспортної трасології та експертизи відеозапису. Адже матеріали провадження свідчать про те, що вказане клопотання було належним чином розглянуто судом першої інстанції, і за результатами розгляду було постановлено ухвалу від 07.04.2025, в якій наведено достатні мотиви, з яких суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання. Зокрема судом першої інстанції зазначено, що достатніх підстав для призначення та проведення вказаної експертизи, передбачених ст.ст.242, 332 КПК, у даній справі не встановлено та захисником не наведено.
У свою чергу колегія суддів при вирішенні аналогічного клопотання, заявленого захистом перед апеляційним судом, також не встановила достатніх підстав для його задоволення. Адже наданий стороною обвинувачення висновок експерта №9-347/25-29 від 27.06.2019 не викликає жодних сумнівів у його правильності та обґрунтованості, це дослідження було здійснено з урахуванням свідчень усіх учасників події, в тому числі і з урахуванням пояснень ОСОБА_11 , і результати такого експертного дослідження повністю узгоджуються із фактичними обставинами цього провадження. Сама по собі незгода однієї зі сторін із висновками експертизи не є підставою для призначення та проведення повторної експертизи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник, не погоджуючись із висновком експерта №9-347/25-29 від 27.06.2019, виходив з того, що вихідні дані, які були задані слідчим, не є безспірними. Зокрема захисник вважав, що свідок ОСОБА_13 під час допиту в судовому засіданні надала покази, які суперечать її поясненням під час проведення слідчого експерименту.
Проте колегія суддів не погоджується з такими доводами захисника, оскільки будь-яких істотних розбіжностей між поясненнями свідка ОСОБА_13 , наданими нею під час проведення слідчого експерименту, і показами, наданими нею в судовому засіданні, колегією суддів не встановлено. Сам захисник у скарзі не зазначив в якій конкретно частині покази свідка ОСОБА_13 містять суперечності і які саме.
В своїй апеляційній скарзі захисник також посилався на те, що висновком експерта №10.1-10.4/29 покази свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 визнано такими, що не є спроможними з технічної точки зору. Проте колегія суддів з приводу таких доводів захисника вважає за необхідне звернути увагу на те, що виходячи зі змісту висновку експерта №10.1-10.4/29 при відповіді на питання про те, чи є достовірними/спроможними з технічної точки зору вихідні дані, які були отримані від свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 експерт визнав неспроможними з технічної точки зору лише покази свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 і то лише в певній частині. Що стосується показів інших свідків, на яких посилається захисник, то про неспроможність їх показів з технічної точки зору експертом зазначено вже після викладених висновків з посиланням на право експерта вказати на факти, виявлені в ході складання висновку, з приводу яких йому не були поставлені питання.
Що стосується клопотання захисника в апеляційній скарзі про надання органу досудового розслідування доручення провести слідчий експеримент за участю обвинуваченого ОСОБА_11 , то колегія суддів виходить з такого.
Так, виходячи зі змісту апеляційної скарги, єдиною підставою для такого клопотання є посилання захисника на непроведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 під час досудового розслідування.
Втім колегія суддів зазначає, що під час досудового розслідування було проведено додатковий огляд місця події, який за своїм змістом фактично є слідчим експериментом. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_11 висловив свою власну точку зору з приводу усіх обставин дорожньо-транспортної пригоди, надав свої власні пояснення з цього приводу та фактично відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце за його участю. Надані під час цієї слідчої дії пояснення ОСОБА_11 були предметом експертного дослідження.
Заявляючи клопотання про надання органу досудового розслідування доручення провести слідчий експеримент за участю ОСОБА_11 захист не посилався на те, що під час проведення додаткового огляду місця події ОСОБА_11 не повідомив якість факти чи обставини, які мають істотне значення для цього провадження. Не зазначав захисник і про те, що певні параметри, відстані, час тощо були неправильно зазначені ОСОБА_11 під час додаткового огляду місця події. Не йдеться в клопотанні і про те, що під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 можуть бути отримані нові чи додаткові вихідні дані, які не були зазначені ним раніше і які могли би істотно вплинути на правильне вирішення цієї справи.
За наведених обставин колегія суддів як і суд першої інстанції не встановила достатніх підстав для задоволення вказаного клопотання захисту.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що суд послався у вироку на речові докази, проте в порушення вимог ст.357 КПК речові докази під час судового розгляду не досліджувались, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, по-перше, визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження здійснюється судом за пропозицією учасників судового провадження, що і було зроблено в судовому засіданні. По-друге, ч.2 ст.357 КПК передбачено, що огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням.
Разом з тим, кримінальний процесуальний закон не містить імперативних приписів стосовно безумовного обов'язку суду дослідити речові докази.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що учасники судового провадження не заявляли клопотань про дослідження речових доказів - автомобілів «ЗАЗ 1102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , «ВА3 2107», реєстраційний номер НОМЕР_3 , «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Крім того, з мотивувальної частини вироку вбачається, що рішення суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_11 не ґрунтується переважною мірою саме на речових доказах, а ґрунтується перед усім на показах свідків та письмових доказах, в ряді яких зафіксовано вищезазначені транспортні засоби як зовні так і в середині. Крім того, в апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування того, яким чином така обставина вплинула на кінцевий висновок суду першої інстанції у цій справі.
Не вбачаються обґрунтованими і доводи захисника про ненадання судом першої інстанції оцінки показам свідків у їх сукупності. Адже з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції не лише розкрив у вироку зміст показів допитаних свідків, а й оцінив їх у відповідності до ст.94 КПК, співставив їх зміст з іншими доказами у справі та обґрунтовано визнав їх такими, що не містять істотних суперечностей, а тому правомірно поклав їх у вирок.
Посилаючись у скарзі на ненадання судом першої інстанції оцінки наявності суперечностей, які містяться у показах свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_18 , захисник навіть не зазначив в якій саме частині покази цих свідків містять суперечності. Втім зі змісту вироку вбачається, що суд належним чином оцінив покази свідка ОСОБА_18 про те, що він бачив біля автомобіля Hyundai водія цього автомобіля. З цього приводу суд зазначив, що такі покази свідка не мають жодного істотного значення у цьому провадженні, а крім того, вони не були підтверджені показами інших свідків, зокрема свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , які перебували у безпосередній близькості до місця ДТП та зазначили, що водій автомобіля Hyundai із салону не виходила.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що покази свідка ОСОБА_13 суперечать здоровому глузду, оскільки вона не могла не бачити маневрування автомобіля ЗАЗ, не могла не відчути удар в її автомобіль, а також не побачити зіткнення автомобілів ЗАЗ та ВАЗ, то колегія суддів зазначає, що вказане перебуває поза межами обставин, передбачених ст.91 КПК, які підлягають доведенню у цьому кримінальному провадженні. При цьому колегія суддів зауважує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави ставити під сумнів покази свідка ОСОБА_13 в цілому, адже її покази про перебування автомобіля під її керуванням у місці, час та дату, які зазначені в обвинувальному акті, а також про поштовх в задню частину її автомобіля під час її руху узгоджуються з показами очевидців ДТП та установленими судом фактичними обставинами провадження.
Посилання захисника у скарзі на те, що суд усно без винесення окремого процесуального документа відмовив у задоволенні клопотання захисту про надання доручення органу досудового розслідування, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому вказана ухвала суду, що була постановлена без виходу до нарадчої кімнати, у відповідності до положень ст.371 КПК була занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
Попри твердження захисника у скарзі колегія суддів не вважає, що наявність у цій справі двох протилежних висновків інженерно-транспортної експертизи, є підставою для виправдання обвинуваченого. Адже жодних сумнівів у висновках комплексної судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП та фототехнічної експертизи №9-347/25-29 від 27.06.2019 колегія суддів як і суд першої інстанції не встановила, на відміну від висновку, який був наданий стороною захисту.
Отже в контексті наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи, зазначені в апеляційній скарзі захисника, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, і не ставлять під сумнів законність цього рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду підстав для скасування оскаржуваного вироку суду на ґрунті доводів апеляційної скарги захисника не встановила. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час апеляційного розгляду також не встановлено.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, він в повній мірі відповідає вимогам статті 370 КПК.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскаржене ним судове рішення - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 19 вересня 2025 року щодо ОСОБА_11 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4