19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 396/1663/22
провадження № 51-4615км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022121080000290 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі-КК),
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Благовіщенський районний суд Кіровоградської області вироком від 27 червня 2025 року дійшов висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину не знайшла свого підтвердження, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК.
Вказаним вироком ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Вирішено долю речових доказів, питання про запобіжний захід, зараховано в строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення з 08 вересня 2022 року до дня набрання вироком законної сили.
Кропивницький апеляційний суд 03 вересня 2025 року, частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2025 року скасував та ухвалив новий вирок, за яким ОСОБА_6 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Ухвалив строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили, а саме з 03 вересня 2025 року, у строк призначеного покарання зарахував строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, а саме з 08 вересня 2022 року по 02 вересня 2025 року.
Апеляційний суд встановив, що в ніч з ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 перебували за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 , де спільно вживали алкогольні напої. Близько 08 години ІНФОРМАЦІЯ_2, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у кімнаті вказаного домоволодіння між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 виник умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8 . Реалізовуючи свій злочинний намір, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_6 , діючи умисно та цілеспрямовано, обравши ніж, який схопив зі столу, знаряддям вчинення вбивства, та перебуваючи у положенні обличчям до ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх суспільно небезпечні наслідки, розуміючи, що серце людини є життєво-важливим органом, тримаючи ніж в правій руці наніс ОСОБА_8 один удар ножем в ділянку серця, внаслідок чого заподіяв смерть останньому.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник вказує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню, просить змінити вирок Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року та кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ст. 118 КК, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, строк відбування якого рахувати з моменту набрання вироком законної сили, у строк покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення, починаючи з 08 вересня 2022 року до дня набрання вироком законної сили.
На переконання захисника, апеляційний суд визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, за відсутності підстав для цього.
Наводить доводи про обґрунтованість рішення місцевого суду про визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги сторони захисту та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг захисника та засудженого, просила оскаржені судові рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого і прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому не перевіряє судові рішення в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи неповноти судового розгляду, зазначені обставини є предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах та порядку, визначених приписами статей 404, 405 КПК.
Крім того, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами попередніх інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи непідтвердження обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, під час встановлення яких Суд має керуватися приписами статей 412-414 вказаного Кодексу.
За вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, тобто законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Згідно зі ст. 370, ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення. У вироку суду апеляційної інстанції має бути зазначений зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
На переконання колегії суддів суду касаційної інстанції, оскаржений вирок відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального закону.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК. Сторона обвинувачення уважала доведеним те, що ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний намір на позбавлення життя ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно та цілеспрямовано, обравши знаряддям вчинення вбивства ніж, який ОСОБА_6 схопив зі столу, та перебуваючи у положенні обличчям до ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільно небезпечні наслідки, тримаючи ніж в правій руці наніс ОСОБА_8 один удар ножем в ділянку серця, внаслідок чого останній помер.
Суд першої інстанції дійшов переконання, що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК не знайшла свого підтвердження, вважав, що його дії необхідно перекваліфікувати на ст. 118 КК як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Враховуючи показання ОСОБА_6 , результати слідчого експерименту, додаткові висновки до висновку судово-медичного експерта № 76, місцевий суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала жодного доказу, який би заперечив викладені ОСОБА_6 обставини скоєного, та підстави кваліфікації його дій за ст. 118 КК. Місцевий суд встановив, що близько 08 години ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 повалив ОСОБА_6 з ніг та, сівши на нього зверху, почав здавлювати його за шию руками. Тоді ОСОБА_6 , обороняючись від нападу, діючи з мотивів захисту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, перебуваючи в лежачому положенні обличчям до нападника, піднявши праву руку догори зі столика взяв кухонний ніж та наніс один удар в ділянку грудної клітини ОСОБА_8 , однак застосований засіб захисту та заподіяння шкоди ОСОБА_8 за вказаних обставин не відповідали небезпечності посягання і обстановці захисту. Відтак ОСОБА_6 вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, в результаті чого потерпілому ОСОБА_8 було протиправно заподіяно смерть.
Апеляційний суд, перевіряючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК встановив фактичні обставини кримінального правопорушення відмінні від тих, що були встановлені місцевим судом, з огляду на що скасував вирок Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2025 року та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_6 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначив йому відповідне покарання.
Апеляційний суд виходив з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 115 КК, характеризується діянням у виді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаними діянням та наслідком. Із суб'єктивної сторони це правопорушення характеризується умисною формою вини, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини як тоді, коли особа бажає, так і тоді, коли вона хоч і не бажає але свідомо припускає її настання.
За встановлених апеляційним судом обставин ОСОБА_6 завдав удару ножем в ділянку серця ОСОБА_8 умисно та цілеспрямовано, при цьому перебував у положенні обличчям до потерпілого, усвідомлював протиправний характер своїх дій та їх суспільно небезпечні наслідки.
Апеляційний суд критично поставився до показань ОСОБА_6 , який як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не заперечував сам факт заподіяння ОСОБА_8 удару від якого настала смерть останнього, однак в суді першої інстанції вказував, що наносив удар ножем з метою самозахисту, наміру вбивати ОСОБА_8 не мав, а лише захищався він нього, оскільки вважав, що той може його задушити, обґрунтовано відхилив версію сторони захисту, відповідно до якої, під час нанесення удару ножем потерпілому, останній сидів на ОСОБА_6 , а той лежав на підлозі обличчям догори.
Спростовуючи таку версію сторони захисту суд апеляційної інстанції вмотивовано виходив із того, що без належної уваги місцевого суду залишилися висновок експерта від 14 жовтня 2022 року №147 за результатами проведення судово-медичної експертизи де зазначено, що на клапті шкіри з поверхні грудної клітки трупа ОСОБА_8 розташоване пошкодження у вигляді колото-різаної рани, робоча частина предмета занурюваласьв тіло потерпілого косовертикально, лезом-вниз, обухом-вверх, а також висновок експерта від 10 листопада 2022 року № 159 відповідно до якого на наданому на дослідженні предмету одягу (фуфайці), що належав потерпілому ОСОБА_8 , виявлено пошкодження зліва, яке характерне для одноразової дії плоского одногострого предмету, що володіє колюче ріжучими властивостями, в момент спричинення пошкодження площина клинка була орієнтована косовертикально, обухом верх і вправо, лезом вниз і вліво.
За оцінкою вказаних доказів апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що для заподіяння тілесного ушкодження, яке було спричинене потерпілому, ОСОБА_6 мав взяти у руку ніж та здійснити ним рух лезом-вниз, обухом-вверх, натомість обвинувачений пояснював, що під час нанесення удару потерпілому він лежав на підлозі, а потерпілий сидів на ньому та візуально показав в судовому засіданні як наносив удар, а саме знизу уверх.
До того ж за висновком судово-медичної експертизи від 08 вересня 2022 року № 498 на тілі ОСОБА_6 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на внутрішній поверхні верхньої третини правого плеча округлої форми, які утворились за 8-10 діб до огляду, проте будь-яких інших тілесних ушкоджень, у тому числі на шиї, які б були спричинені в день вчинення кримінального правопорушення, не було виявлено.
За таких обставин апеляційний суд дійшов умотивовано висновку про винуватість засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, оскільки встановлені фактичні обставини не дають підстав вважати достовірною версію подій, відображену в показаннях винуватого, за якою метою дій ОСОБА_6 був захист охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Для кваліфікації діяння за ст. 118 КК суд факту і права має встановити, що шкода, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, заподіяна особі, яка здійснює посягання, під час його вчинення, коли воно вже розпочате і ще не закінчене.
Натомість, оцінивши сукупність указаних доказів за правилами ст. 94 КПК, апеляційний суд не встановив фактичних обставин, притаманних діянню, яке вчиняється у стані необхідної оборони. Вирішуючи питання про спрямованість умислу і доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства, цей суд належним чином зважив на обстановку і спосіб вчинення злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, обстановку посягання та поведінку учасників події.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, який встановив, що матеріали кримінального провадження не містять обґрунтованих об'єктивних даних, які би свідчили про наявність реальної загрози з боку ОСОБА_8 та здійснення останнім суспільно небезпечного посягання в розумінні приписів ст. 36 КК.
Оскільки визначальним у поведінці засудженого було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, який дійшовши вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК.
Верховний Суд бере до уваги, що сторона захисту в касаційній скарзі не стверджує про те, що апеляційний суд припустився істотних порушень кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК, і за доводами касаційної скарги, з огляду на встановлені апеляційним судом фактичні обставини, не вбачає неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо юридичної оцінки вчиненого кримінального правопорушення та його кримінально-правових наслідків.
За відсутності доводів про недопустимість, неналежність, недостовірність доказів, покладених апеляційним судом в обґрунтування своїх висновків, а також доводів про недотримання правил їх оцінки, в межах своєї компетенції, визначеної приписами ст. 433 КПК, а отже процесуальних підстав ставити під сумнів дотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону та його висновки щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, Верховний Суд не вбачає порушень закону про кримінальну відповідальність, позаяк в судовому провадженні не було встановлено наявності суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого як приводу до заподіяння йому фізичної шкоди засудженим.
За фактичних обставин, установлених під час апеляційного перегляду, колегія суддів Верховного Суду, який є судом права, а не факту, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства та про кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115 КК.
Зважаючи на викладене, за оцінкою доводів касаційної скарги захисника Верховний Суд не вбачає неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в розумінні ст. 413 КПК, яке було би відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК безумовною підставою до скасування чи зміни судового рішення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисникаОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 рокузалишити без задоволення, а вирок Кропивницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3