24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 674/1285/25
провадження № 51-136 ск 26
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 6 січня 2026 року,
установила:
Захисник ОСОБА_4 раніше зверталась до Верховного Суду з питань перегляду вказаних судових рішень і її касаційну скаргу 2 березня 2026 року було повернуто на підставі п. 1 ч.3 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У межах строку, передбаченого ст. 426 КПК, захисник подала нову касаційну скаргу, в якій знову порушує питання про перегляд згаданих вироку й ухвали в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу було подано без додержання пунктів 4, 5 ч. 2, ч. 3 цієї норми процесуального права.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути викладено обґрунтування заявлених вимог, які повинні узгоджуватися з нормативним урегулюванням, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм права, не досліджує доказів, не вирішує питання про їх достовірність, не ревізує фактичних обставин, здійснюючи провадження виходить із установлених у справі фактів і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
Окресленого не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
Як убачається з касаційної скарги, у ній її авторка просить скасувати вирок та ухвалу і пом'якшити засудженому покарання, застосувавши інститут умовного звільнення (ст. 75 Кримінального кодексу України).
Однак заявлена вимога не узгоджується з положеннями статей 436, 437 КПК, відповідно до яких судові рішення скасовуються у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в іншій спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.
Натомість до Суду звернулася сторона захисту зі скаргою, в якій не йдеться про погіршення становища засудженого.
Крім того, за змістом скарги захисник, серед іншого, ставить під сумнів установлені фактичні обставини кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не належить до предмета перевірки за касаційною процедурою. До того ж, заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо таких обставин і водночас, наполягаючи на пом'якшенні заходу примусу, скаржниця допускає суперечності, котрі не корелюються з принципом юридичної визначеності.
Разом із цим за правилами ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Між тим, подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Також у тексті касаційної скарги, скерованої через підсистему «Електронний кабінет», міститься розбіжність, зокрема у вступній частині відображено, що оскаржується ухвала від 6 жовтня 2026 року, а в прохальній - ідеться про скасування ухвали від 6 січня 2026 року.
Таким чином вимоги ст. 427 вказаного Кодексу належно не виконано.
Тому колегія суддів уважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'яти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 2 жовтня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 6 січня 2026 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3