13 березня 2026 року
м. Київ
справа № 137/229/23
провадження № 61-7649св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування в частині рішення сільської ради.
Позов мотивовано тим, що вони є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_4 та прийняли спадщину. За ОСОБА_4 рахуються земельні ділянки площею: 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, 0,38 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року, ОСОБА_2 зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні суміжною земельною ділянкою кадастровий номер 0522483600:03:001:0037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас вказане рішення не може бути виконане, оскільки судом не був визначений склад сторін, а по-друге, таке зобов'язання є втручанням у право власності позивачів.
ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,05438 га. Однак, рішенням Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області № 144 від 05 жовтня 2017 року вирішено дати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 на земельну ділянку орієнтовною площею 0,73 га, з них: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд; 0,48 га для ведення особистого селянського господарства. Попри таке рішення органу місцевого самоврядування, ОСОБА_3 звернулась із заявою до виконавця технічної документації та просила виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на більшу площу, а саме: 0,7938 га. Таким чином на дату подання заяви на виготовлення технічної документації відповідач мала на меті заволодіти не належним їй майном без будь-яких правових підстав та шляхом зверненням до суду зобов'язати їх перенести встановлені до 2004 року межі земельної ділянки за рахунок заздалегідь незаконно збільшеної площі земельної ділянки.
Межі земельної ділянки ОСОБА_3 як сусіднього землекористувача не були погоджені з позивачами в натурі, що призвело до порушення їх прав через зменшення земельної ділянки та розширення по межі земельної ділянки ОСОБА_3 , а державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію земельної ділянки ОСОБА_3 , не взяла до уваги, що її частина знаходиться в межах вже сформованої земельно-кадастрової книги.
З урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивачі просили суд:
скасувати рішення 18 сесії 7 скликання Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області №230 від 12 червня 2018 року в частині:
затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості), щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, у відповідності до фактичних розмірів визначених в натурі (на місцевості) цією документацією гр. ОСОБА_3 , на земельні ділянки площею: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,5438 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522483600:03:001:0037. Земельні ділянки знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
передачі гр. ОСОБА_3 у власність земельних ділянок: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,5438 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522483600:03:001:0037. Земельні ділянки знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43740337 від 29 жовтня 2018 року 14:53:14, Морозюк Н. А. , Літинська селищна рада Літинського району Вінницька області, на земельну ділянку площею 0,05438 га за ОСОБА_3 , кадастровий номер: 0522483600:03:001:0037.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2024 року у задоволенні позву відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що належних та допустимих доказів, що встановлюють незаконність оскаржуваного рішення сільської ради позивачами не надано, наявність факту порушень своїх прав та законних інтересів позивачами не доведено, зокрема, що різниця розміру земельної ділянки ОСОБА_3 , зазначеної у рішенні Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області № 144 від 05 жовтня 2017 року та у рішенні Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області № 230 від 12 червня 2018 року, утворилась за рахунок частини земельної ділянки, яка перебуває у їх користуванні, а також що існують будь-які накладення земельних ділянок відповідача на земельну ділянку, яка є у фактичному користуванні позивачів.
Отже, у задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано рішення 18 сесії 7 скликання Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області № 230 від 12 червня 2018 року в частині:
затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, у відповідності до фактичних розмірів визначених в натурі (на місцевості) цією документацією гр. ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,5438 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522483600:03:001:0037. Земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
передання гр. ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,5438 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522483600:03:001:0037. Земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43740337 від 29 жовтня 2018 року 14:53:14, Морозюк Н. А. , Літинська селищна рада Літинського району Вінницька область, на земельну ділянку площею 0,05438 га за ОСОБА_3 , кадастровий номер: 0522483600:03:001:0037.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що очевидним є факт необґрунтованого та самовільного збільшення ОСОБА_3 площі земельної ділянки, дозвіл на виготовлення технічної документації на яку було надано органом місцевого самоврядування, порівняно із тією, яку вона вказала у заяві про виготовлення технічної документації, та яку на підставі технічної документації отримала у власність площею 0,5438 га замість 0,48 га, визначених рішенням Кулизької сільської ради 13 сесії 7 скликання від 05 жовтня 2017 року № 144. Жодних доказів, що ОСОБА_3 користувалася земельною ділянкою у збільшеному розмірі на будь-яких правових підставах матеріли справи не містять.
Є підстави для висновку, що різниця розміру земельної ділянки ОСОБА_3 , зазначеної у рішенні Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області №144 від 05 жовтня 2017 року та у рішенні Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області №230 від 12 червня 2018 року, утворилась саме за рахунок частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 , а тому висновки суду першої інстанції у цій частині є помилковими.
Встановлено, що ОСОБА_2 є користувачем вказаної земельної ділянки і вступив у спадщину після смерті бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняв, а тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не є співвласником земельної ділянки, а відтак його права не порушені, тому у задоволенні його позовних вимог слід відмовити.
Апеляційний суд також приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та передання її у власність ОСОБА_3 , адже рішенням Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області №144 від 05 жовтня 2017 року вирішено дати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд саме у такому розмірі.
Аргументи учасників справи
23 травня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також здійснити перерозподіл судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір між сторонами виник ще у 2020 році, коли ОСОБА_2 самовільно встановив бетонні стовпці на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності, у зв'язу з чим вона подала позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (справа № 137/1578/20). Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2022 року, її позов було задоволено. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження відмовлено. У березні 2023 року ОСОБА_1 подавав заяву про перегляд рішення Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року за нововиявленими обставинами, проте ухвалою цього ж суду від 26 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 29 червня 2023 року та постановою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви. В силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини встановлені в цій справі не доказуються при розгляді іншої справи.
У цій справі позивачі не довели, що різниця розміру її земельної ділянки, зазначеної у рішенні Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області №144 від 05 жовтня 2017 року та у рішенні Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області № 230 від 12 червня 2018 року, утворилась саме за рахунок частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивачів, а також що існують будь-які накладення земельних ділянок відповідача на земельну ділянку, яка є у фактичному користуванні позивачів. Також позивачі про умови і обсяг права користування земельною ділянкою доказів не надали. Апеляційним судом не було встановлено, а позивачами не надано доказів, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 була зменшена, а якщо і була зменшена, то чи дійсно за рахунок земельної ділянки, яка належить їй, а не, наприклад, за рахунок якоїсь із чотирьох інших суміжних земельних ділянок. Водночас сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.
01 липня 2024 року засобами поштового електронного зв'язку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що факт необґрунтованого та самовільного збільшення ОСОБА_3 площі земельної ділянки, дозвіл на виготовлення технічної документації на яку було надано органом місцевого самоврядування, порівняно із тією, яку вона вказала у заяві про виготовлення технічної документації, та яку на підставі технічної документації отримала у власність, є повністю очевидним та доведеним. Проведена ОСОБА_3 державна реєстрація земельної ділянки є незаконною, оскільки з поданих нею документів вбачалася невідповідність поданих документів вимогам законодавства та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, що суперечить вимогам частини шостої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. Заяву ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку задоволено частково. Зупинено дію постанови Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц від 11 грудня 2019 року у справі № 303/5773/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 372/1011/18, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно з архівним витягом з рішення №01-23/60 рішенням Кулизької сільської ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 24 березня 1994 року вирішено передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку 0,63 га, яка знаходиться біля хати на АДРЕСА_3 .
23 лютого 1984 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким належний їй жилий будинок з відповідними будівлями, а також все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла онукам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на дві рівні частини.
Згідно з довідки виконавчого комітету Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області за № 193 від 08 липня 2020 року відповідно до запису земельно-кадастрової книги № 1 (2016-2020 р.р.) за ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахуються земельні ділянки площею: 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд; 0,38 га для ведення особистого селянського господарства, земельні ділянки знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; 0,10 га для ведення особистого селянського господарства за адресою с. Кулига (дорізка).
На виконання ухвали суду Літинською державною нотаріальною конторою Вінницької області повідомлено про те, що відповідно до матеріалів спадкової справи №136/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 міститься заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 березня 2018 року, справжність підпису на якій засвідчено Малаховой Д. С. , державний нотаріусом Літинської державної нотаріальної контори та зареєстровано в книгу обліку і реєстрації спадкових справ 28 березня 2018 року за № 405, а також заява ОСОБА_1 , який спадщину не прийняв, що підтверджується заявою від 05 лютого 2018 року за реєстровим №15, справжність підпису на якій засвідчено Головащенко Т. Л. , секретарем виконкому Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області та зареєстровано в книгу обліку і реєстрації спадкових справ 29 березня 2018 року за № 415. Свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не видавались.
Рішенням Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області № 144 від 5 жовтня 2017 року вирішено надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 , що посвідчує право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,73 га, з них: 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд; 0,48 га для ведення особистого селянського господарства. Земельні ділянки знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 на території Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області загальною площею 0,7938 га.
Земельна ділянка з кадастровим номером: 0522483600:03:001:0037 площею 0,05438 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована 19 квітня 2018 року відділом у Літинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Рішенням Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області № 230 від 12 червня 2018 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку, у відповідності до фактичних розмірів визначених в натурі (на місцевості) цією документацією гр. ОСОБА_3 на земельні ділянки площею: 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0522483600:03:001:0036; 0,5438 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0522483600:03:001:0037, та вирішено передати гр. ОСОБА_3 у власність ці земельні ділянки.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 16 березня 2022 року у справі № 137/1578/20 зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 0522483600:03:001:0037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та не чинити перешкод при перенесенні елементів паркану у вигляді бетонних стовбців на межі суміжного землекористування між земельними ділянками розташованими на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 для приведення меж земельної ділянки належної ОСОБА_3 у стан відповідний до додатків висновку експерта № 608 від 09 червня 2021 року
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
У статті 50 ЦПК України передбачено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 201/2760/20вказано, що «процесуальне становище третьої особи є відмінним від процесуального становища відповідача. При цьому суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглядаючи спір між сторонами, оскільки відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України така особа вступає у справу або залучається до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Наведений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 766/8113/17 та від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18».
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).
Отже, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов'язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).
Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19 зазначено, що «суди не врахували, що належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення; пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 299/6379/21 вказано, що «належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення; пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові; з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що Виноградівська міськрада не була залучена відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову; оскільки у задоволенні позову щодо визнання незаконним та скасування рішень відмовлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, вилучення запису та зобов'язання виключити запис».
У справі, що переглядається:
звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що їх права як співвласників земельної ділянки, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , порушені, оскільки відповідачуу власність передана земельна ділянка збільшеного розміру за рахунок земельної ділянки, належної їм. Просили скасувати відповідне рішення 18 сесії 7 скликання Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області №230 від 12 червня 2018 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості), щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, передачі ОСОБА_3 у власність земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 жовтня 2018 року на земельну ділянку площею 0,05438 га за ОСОБА_3 , кадастровий номер: 0522483600:03:001:0037;
суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача);
апеляційний суд також розглянув справу по суті та задовольнив позовні вимоги частково;
суди не врахували, що належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у приватну власність є особа, якій передається земельна ділянка, та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення (їх правонаступники). Позивачі клопотань про залучення Літинської селищної рада Вінницького району (правонаступника Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області, яка приймала спірне рішення) до участі у справі як співвідповідача не заявляли. Процесуальне становище третьої особи є відмінним від процесуального становища відповідача. При цьому суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.
За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення сільської ради судам належало відмовити з підстав її пред'явлення за неналежного складу відповідачів.
Оскільки вимога про скасування рішення сільської ради задоволенню не підлягає, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, прийнятого на підставі такого рішення сільської ради.
Тому оскаржену постанову апеляційного суду слід скасувати, а рішення суду першої інстанції про відмову у позові ? змінити в мотивувальній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінитив мотивувальній частині.
Оскільки постанова апеляційного суду скасована, суд касаційної інстанції не вирішує питання про поновлення її дії.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
За подання касаційної скарги ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 4 294,40 грн. З урахуванням часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 та оскільки рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову змінено тільки в частині мотивів прийняття, то судові витрати ОСОБА_3 на сплату судового збору за подання касаційної скарги покладаються на позивачів.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року скасувати.
Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на сплату судового збору у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції по 2 147,20 грн з кожного.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко