13 березня 2026 року
м. Київ
справа № 2010/2-1452/11
провадження № 61-4684св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Данилівський дослідницький державний лісгосп УкрНДІЛГА,
відповідач ? ОСОБА_1 ,
треті особи: Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області,
особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну і касаційну скарги, ? ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Пушинським Миколою Васильовичем, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 березня 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Мальованого Ю. М.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У квітні 2011 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, Данилівського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року позов заступника прокурора Харківської області задоволено. Визнано недійсним державний акт від 12 листопада 2009 року серії ЯИ №775512 на право власності на земельну ділянку площею 0,2212 га на АДРЕСА_1 , виданий на ім?я ОСОБА_1 . Визнано недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2212 га на АДРЕСА_1 . Зобов?язано управління Держкомзему в Дергачівському районі Харківської області скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі земель державного акту серії ЯИ № 775512 від 12 листопада 2009 року на право власності на земельну ділянку, виданого на ім?я ОСОБА_1 . Зобов?язано ОСОБА_1 звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,2212 га на АДРЕСА_1 , видану на ім?я ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2025 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 13 січня 2012 року судом ухвалено оскаржуване заочне рішення. Апеляційна скарга подана 06 серпня 2024 року. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначав про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказував, що він не був залучений до участі у справі та оскаржуваним заочним рішення зачіпаються його права та інтереси. Оскаржуване рішення суду надіслано йому Дергачівським районним судом Харківської області на адвокатський запит адвоката Пушинського М. В. 01 липня 2024 року. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 20 листопада 2012 року ОСОБА_2 звертався до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження в якій зазначав про те, що про заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року та відкрите на підставі нього виконавче провадження йому стало відомо 16 листопада 2012 року. Також звертав увагу на те, що він є фактичним користувачем спірної земельної ділянки.
Поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу значного періоду часу ставить під загрозу принцип юридичної визначеності, незалежно від поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Матеріали справи містять дані про те, що про оскаржуване заочне рішення суду ОСОБА_2 було відомо ще у листопаді 2012 року. Ці обставини були встановлені апеляційним судом вже після вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у справі. Таким чином, апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року та відкрив апеляційне провадження помилково. У зв'язку з цим апеляційне провадження у справі належить закрити.
Хоча стаття 362 ЦПК України не містить такої підстави для закриття провадження як встановлення після його відкриття помилковості ухвали щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, в даному випадку процесуально вірними буде прийняття рішення про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у справі було відкрите на підставі помилкового висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення. Аналогічний за змістом правовий висновок про закриття апеляційного провадження у випадку його неправильного відкриття, викладений у постановах Верховного Суду від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18, від 10.07.2019 у справі № 761/29385/17, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі №917/1185/18.
Аргументи учасників справи
10 квітня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пушинський М. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що зі змісту заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області у справі № 2010/2-1452/11 від 13 січня 2012 року скаржник дізнався, що ним вирішено питання про права, свободи та інтереси без залучення до участі у справі добросовісного власника ОСОБА_2 . В справі № 953/3264/24 прокурор як особа, яка подала позов, посилається на висновки, які викладені в заочному рішенні Дергачівського районного суду Харківської області у справі № 2010/2-1452/11 від 13 січня 2012 року, як на обставини, що доведені судом та є преюдиційними. В той саме час, ОСОБА_3 не має змоги спростувати ці твердження без перегляду судових рішень у цій справі в новому судовому процесі, адже до цього часу відповідний державний акт є скасованим.
Оскаржена ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, так як нормами статті 362 ЦПК України не передбачено такої підстави для закриття апеляційного провадження у справі.
Крім цього, судом апеляційної інстанції не враховано виключність обставин у справі, які склалися для скаржника. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області у справі № 2010/2- 1860/11 від 14 липня 2011 року встановлено факт укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнано угоду дійсною та визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку. При цьому заочним рішенням, яке оскаржується, винесено рішення по спору, де відповідачем виступає ОСОБА_1 , тобто особа, яка на час винесення заочного рішення не мала відношення до цієї земельної ділянки і є неналежним відповідачем у справі.
03 червня 2025 року Харківська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, у якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження від 20 листопада 2012 року, у якій зазначено, що про існування рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року у справі № 2010/2-1452/11 та відкритого виконавчого провадження щодо зобов'язання ОСОБА_1 звільнити та привести у придатний для використання стан спірну земельну ділянку йому стало відомо 16 листопада 2012 року. Разом з тим, апеляційна скарга подана зі спливом майже 12-річного строку.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року апеляційним судом це рішення суду не переглядалось, оцінка правовідносинам не надавалась.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2026 рокусправу призначено до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Підстави для закриття апеляційного провадження визначені в частині першій статті 362 ЦПК України, яка не передбачає можливості закриття апеляційного провадження з підстави його помилкового відкриття.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24) вказано:
«78. Подання апеляційної скарги з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про поновлення строку неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків і є обставинами, що аналогічні до обставин, які у частині другій статті 44 ЦПК України можуть визначатися як дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
80. У випадку, коли після відкриття апеляційного провадження, яке відбулось за відсутності матеріалів справи, установлено, що строк на апеляційне оскарження судового рішення поновленню не підлягав, зокрема, у зв'язку з тим, що причини, на які посилався заявник і які стали підставою для поновлення строку, є неповажними, а отримання заявником вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося і спростовано матеріалами справи, які надійшли до суду після відкриття провадження і їх витребування із суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може визнати це зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України.
84. Принцип інстанційності покладений в основу побудови судової системи в Україні, а очевидна відмінність у призначенні суду апеляційної інстанції та суду касаційної інстанції впливають на те, що суд апеляційної інстанції не має повноважень для закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, за наявності ухвал про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у випадку, коли установлено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вже після відкриття апеляційного провадження у справі, заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, матеріалами справи не підтвердилося.
87. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2024 року у справі № 914/759/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 821/2138/15, від 24 січня 2020 року у справі № 810/1831/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 200/12281/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 761/37389/17, від 27 травня 2020 року у справі № 569/4688/15, від 11 листопада 2020 року у справі № 1327/4103/12, за змістом яких у апеляційного суду відсутнє право закривати апеляційне провадження як помилково відкрите за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження.
88. Ураховуючи мотиви, викладені вище у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для відступу від висновків, сформульованих у зазначених постановах Верховного Суду, щодо відсутності в апеляційного суду права закривати апеляційне провадження як помилково відкрите за наявності ухвал про відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження».
У справі, що переглядається:
ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року та відкрито провадження у справі;
при закритті апеляційного провадження апеляційний суд виходив з того, що 20 листопада 2012 року ОСОБА_2 звертався до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій зазначав про те, що про заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року та відкрите на підставі нього виконавче провадження йому стало відомо 16 листопада 2012 року. Також звертав увагу на те, що він є фактичним користувачем спірної земельної ділянки.
апеляційний суд не врахував, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується на стадії його відкриття. Поновивши пропущений процесуальний строк, суд тієї ж інстанції не має повноважень переглядати це рішення. Суд апеляційної інстанції не має повноважень для закриття апеляційного провадження як помилково відкритого за наявності ухвали про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у випадку, коли установлено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вже після відкриття апеляційного провадження у справі.
За таких обставин висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у цій справі є помилковим.
За змістом частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржене судове рішення скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 березня 2025 рокускасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Харківського апеляційного суду від 26 березня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко