Справа № 203/6929/25
Провадження № 2/0203/454/2026
20.01.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
встановив:
26 вересня 2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в якій позивач просить суд:
- стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з дня подання позову і до закінчення його навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23-річного віку.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується його свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 25.08.2004 року, актовий запис №239. Шлюб між його батьками був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_4 , виданим 06.09.2025 року, актовий запис №56. За поясненнями позивача, він перебуває на утриманні батька, відповідач матеріально йому не допомагає.
Як зазначив позивач, він навчається та є студентом Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, юридичного факультету 4 курсу денної форми навчання, зарахований на кошти фізичної особи 08 вересня 2022 року, період навчання з 12 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року. Згідно з п.5.2 Договору №ДБ-ЮП-22-54 від 08 вересня 2022 року, вартість навчання становить 120000 грн на період навчання з розрахунку 30000 грн в рік. Батько - ОСОБА_3 офіційно зареєстрований як фізична особа-підприємець, але на теперішній час не має доходу від підприємницької діяльності. Всі витрати щодо його проживання, харчування та лікування несе виключно батько.
Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на його утримання у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову і до закінчення його навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23-річного віку.
01.12.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд позовну заяву задовольнити частково, стягнути з неї на користь позивача аліменти на час навчання в меншому розмірі ніж 1/3 частина всіх видів заробітку щомісяця, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення ОСОБА_1 23 (двадцяти трьох) років, за умови продовження навчання. Відзив мотивований тим, що вона після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 вимушена знімати кімнату в гуртожитку, окрім цього, в неї на утриманні перебуває літній батько, який потребує догляду.
03.12.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд не приймати до уваги відповідь на відзив, як такий, що поданий з пропуском строку на його подання.
У судовому засіданні позивач пояснив обставини справи таким чином, як про це зазначено вище, та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні визнала позовні вимоги частково та просила суд стягувати з неї на користь позивача, аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 від усіх видів її заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подання позову і до закінчення його навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23-річного віку.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 року, цивільну справу № 203/6929/25, провадження № 2/0203/2823/2025, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана судді канцелярією суду - 30.09.2025 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, судом з метою визначення підсудності було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповіді №1835058 від 30.09.2025 року, з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Під час розгляду справи судом були заслухані пояснення учасників справи, враховані заяви по суті справи, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та 20 січня 2026 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 25.08.2004 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції міста Дніпропетровська (а.с.9).
Із довідки, виданої в.о. проректора з науково-педагогічної роботи Н.А. Гук та в.о декана факультету ОСОБА_4 . Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара №4718 від 24 вересня 2025 року, видно, що ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання, 4 курсу юридичного факультету, навчається за кошти фізичної особи, зарахований наказом від 08.09.2022 року №995с, термін навчання з 12 вересня 2022 року до 30 червня 2026 року (а.с.10).
06 вересня 2025 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_5 , виданим Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №56 (а.с.13).
З довідки директора Комунального позашкільного навчального закладу «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву №6» Дніпровської міської ради Король Григорія видно, що ОСОБА_5 є вихованцем Комунального позашкільного навчального закладу «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву №6» Дніпровської міської ради, займається у відділенні дзюдо та має розряд «Кандидат у майстри спорту України» (а.с.24).
До позову позивачем також додано: копію договору від 08.09.2022 року №ДБ-ЮП-22-54 про надання освітніх послуг ОСОБА_1 у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара, дублікати чеків на здійснення платіжних операцій в розмірі 887,50 грн від 04.09.2025 року, в розмірі 17750,00 грн від 17.08.2025 року, в розмірі 18000,00 грн від 17.08.2025 року, в розмірі 900,00 грн від 31.08.2025 року, на рахунок отримувача - Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, копію консультаційного висновку спеціаліста №565868242 КНП «МКЛ №4» ДМР від 18.09.2025 року щодо ОСОБА_1 , згідно з яким останній має діагноз: бронхіальна астма, персистуюча, легкого перебігу, ст.неповної ремісії, а також іншу медичну документацію стосовно ОСОБА_1 .
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу виплати аліментів на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову - 26 вересня 2025 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 23 (двадцяти трьох) років.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно з положеннями ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 року (далі - Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з положеннями ст. 18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 27 Конвенції визначає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз норм Сімейного кодексу України вказує на принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обидва з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином, мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 , який є сином відповідача, на день звернення до суду з позовом - 26.09.2025 року не досяг 23-х років, продовжує навчання, не працює, неодружений. Навчання на денній формі навчання позбавляє позивача як повнолітню дитину можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги. Розмір доходів відповідача за період з січня 2025 по грудень 2025 року, з урахуванням утриманих податків, склав 216187,70 грн. Інші відомості про розмір доходу відповідача у матеріалах справи відсутні. Доказів того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину на період його навчання у розмірі 1/3 частки від усіх видів її заробітку щомісяця, позивачем суду не надано.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання її повнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову - 26 вересня 2025 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 23 (двадцяти трьох) років, а в іншій частині позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
З огляду на викладене вище, у суду наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову - 26 вересня 2025 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 23 (двадцяти трьох) років, а у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог статей 141, 142 ЦПК України, з урахуванням часткового визнання позовних вимог, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,40 грн (1211,20 грн х 0,75 = 908,40 грн).
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову - 26 вересня 2025 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 23 (двадцяти трьох) років.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Допустити рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908,40 грн (дев'ятсот вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 27.01.2026 року.
Суддя Ф.М. Ханієва