Справа № 203/1847/26
Провадження № 3/0203/435/2026
23 березня 2026 року суддя Центрального районного суду м. Дніпра Качаленко Г.В., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (м.Дніпро) відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, керівника ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 163-4 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 27/32-00-04-03-01-02 від 15.01.2026 року, ОСОБА_1 , будучи керівникм ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» несвоєчасно повідомила державній податковій інспекції відомості за встановленою формою про доходи громадян за періоди: лютий 2022 року, вересень 2024 року, червень, серпень 2025 року, а саме: 24.12.2025 ТОВ «АТБ-Маркет» (код ЄДРПОУ 32007740) надано уточнюючі Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за періоди: лютий 2022 року, вересень 2024 року, червень,серпень 2025 року, тобто звітні розрахунки було надано не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, чим порушила п.51.1 ст.51 та п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-4 КУпАП.
20.03.2026 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Така позиція обґрунтована тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №35/32-00-04-03-01/30487219 від 15.01.2026 року, не відповідають фактичним обставинам справи. Наголосила на відсутності об'єктивної сторони правопорушення, оскільки податки на доходи фізичних осіб були утримані та перераховані до бюджету в повному обсязі та у встановлені законом строки. Виявлені розбіжності в податковій звітності (форма 4ДФ) мали суто технічний характер і були самостійно виявлені та виправлені підприємством шляхом подання уточнюючих розрахунків ще 24.12.2025 року, тобто до моменту складання акта перевірки. Таким чином, на момент податкового контролю порушення вже було усунуто платником податків у добровільному порядку. Крім того, звернула увагу на суттєві процесуальні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі не було зазначено її фактичне місце проживання (замість адреси вказано РНОКПП), що є порушенням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції №566. Це призвело до того, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи та була позбавлена можливості реалізувати своє право на захист на етапі складання протоколу. Крім того, звернула увагу на те, що не було розкрито суть провини саме посадової особи (директора), а висновки податкового органу базуються на суб'єктивному припущенні про наявність у її діях недбалості. Посилаючись на статтю 62 Конституції України та практику ЄСПЛ, ОСОБА_1 вказала, що всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. На підставі викладеного, вона просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не прибула, про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Дослідив матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Диспозицією ч.1 ст. 163-4 КУпАП передбачено відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 86.1 Податкового Кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення № 27/32-00-04-03-01-02 від 15.01.2026, адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 зафіксовано Актом про результати камеральної перевірки від 15.01.2026 № 35/32-00-04-03-01-01/30487219. Натомість, згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 та доданими матеріалами, остання висловила категоричну незгоду з висновками, викладеними у вказаному Акті, ініціювала процедуру його адміністративного оскарження до ДПС України та в судовому порядку.
Суд зазначає, що сам по собі Акт перевірки є лише службовим документом, який фіксує суб'єктивну думку податкового інспектора. Оскільки на момент розгляду справи в суді висновки Акта є предметом спору, вони не можуть вважатися безспірним доказом наявності події адміністративного правопорушення.
Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язку збирати докази винуватості чи невинуватості особи (п.4 ч.3 ст. 129).
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Протокол є лише одним із джерел доказів, а не беззаперечним підтвердженням вини особи. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. У даній справі зміст протоколу №27/32-00-04-03-01-02 від 15.01.2026 року повністю дублює висновки спірного Акта перевірки.
Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути єдиним та самодостатнім доказом вини, якщо фактичні обставини, викладені в ньому, заперечуються особою та не підкріплені іншими належними і допустимими доказами.
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб.
В порушення ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, у протоколі не зазначено місце проживання ОСОБА_1 , що є обов'язковим реквізитом для ідентифікації особи та її належного сповіщення. Відсутність цих відомостей свідчить про порушення процедури виклику особи для ознайомлення та підписання протоколу, а також позбавляє суд можливості забезпечити право особи на належний захист та отримання судових повідомлень у встановлений законом спосіб.
Крім того, протокол містить істотні суперечності щодо часу вчинення правопорушення. Так, у графі «дата, час і місце вчинення правопорушення» зазначено 24 грудня 2024 року, натомість при викладенні суті (фабули) адміністративного правопорушення датою його скоєння вказано 24 грудня 2025 року. Вказана розбіжність є суттєвою, оскільки вона виключає можливість однозначного встановлення події правопорушення, а також перешкоджає суду правильно обчислити строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП.
Згідно з положеннями ст.ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Оскільки Акт перевірки знаходиться в процесі оскарження, а протокол складений з суттєвими процесуальними порушеннями, які неможливо усунути під час судового розгляду, суд доходить висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.
Таким чином, суд, дослідив та оцінив матеріали справи, відповідно до норм ст. 250 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про відсутність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-4 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
Керуючись ч. 1 ст. 163-4, ст. ст.247, 250, 251 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП закрити за відсутністю в її діянні події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом 10 днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Суддя Г.В. Качаленко