Справа № 133/3658/25
Провадження № 33/801/297/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем'янова Ж. М.
Доповідач: Сало Т. Б.
23 березня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Морозова Вадима Юрійовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У скарзі зазначає, що суд першої інстанції проігнорував чисельні порушення працівників поліції та ухвалив рішення, ґрунтуючись виключно на власних переконаннях. У матеріалах справи не міститься доказів ознак алкогольного сп'яніння, які надали б можливість зробити висновок того, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Факт керування ним транспортним засобом не доводиться матеріалами справи. У протоколі не зазначено законної підстави для зупинки транспортного засобу. Поліцейські під час складання протоколу не роз'яснювали йому його права та порядок проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння.
Також ОСОБА_2 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, мотивуючи тим, що він є діючим військовим і не завжди може виходити на зв'язок і користуватися комп'ютером для відправки документів до суду.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд виходить з того, що постанову Козятинським міськрайонним судом Вінницької області винесено 19 лютого 2026 року у відсутність ОСОБА_2 та згідно супровідного листа від 25 лютого 2026 року направлено на його адресу (а.с.44-45).
Доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_2 копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.
Останній день визначеного законом строку на подання апеляційної скарги припадав на 02 березня 2026 року.
Тоді як апеляційну скаргу ОСОБА_2 подано 09 березня 2026 року.
Оскільки ОСОБА_2 не був присутнім під час прийняття оскаржуваної постанови, беручи до уваги, що він перебуває на військовій службі і матеріали справи не містять доказів того, що він отримував копію оскаржуваної постанови, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши адвоката Морозова В.Ю., який підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №458025, складеного інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Прищаком В.М., 18 вересня 2025 року о 22:28 в с. Титусівка по вулиці Білоцерківська, 3, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Mitsubishi outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку у повному обсязі. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).
У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 458025 від 18 вересня 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 вересня 2025 року; рапортом поліцейського патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП від 18 вересня 2025 року; поясненнями ОСОБА_2 від 18 вересня 2025 року; відеозаписом.
Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з'ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що на відеозаписі момент керування ним транспортним засобом не зафіксований. З автомобіля з водійської сторони виходить інша особа, а патрульні самі зазначають, що ця особа не є водієм.
Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт її відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
У п. 27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 судам роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №458025 від 18 вересня 2025 року зазначено суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин, зокрема зазначено, що водій, яким є ОСОБА_2 , керував транспортним засобом «Mitsubishi outlander», д.н.з. НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 підписав протокол про адміністративне правопорушення, тобто ознайомився із його змістом, будь-яких заперечень щодо керування транспортним засобом ОСОБА_2 у протоколі не висловив. Зазначив, що пояснення надасть у суді.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 говорить про те, що з автомобіля з боку водія вийшла інша особа і це відображено на відео.
Дослідивши відеозапис з нагрудної камери поліцейського апеляційним судом встановлено, що після зупинки транспортного засобу поліцейський підійшов до лівих передніх дверей і в ході розмови з'ясував, що у даному автомобілі кермо розташоване з правої сторони. Дійсно, на передньому лівому сидінні знаходилася інша особа. За кермом, яке знаходилося праворуч, сидів чоловік, який представився ОСОБА_2 ..
Тому, доводи ОСОБА_2 в цій частині спростовуються матеріалами справи.
ОСОБА_2 зазначає, що у матеріалах справи не міститься доказів ознак алкогольного сп'яніння, які надали б можливість зробити висновок того, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Вказані твердження не заслуговують на увагу, оскільки за змістом пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (пункт 1 розділу II цієї Інструкції).
У пункті 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, зазначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).
Ключовою у цих нормах підставою для проведення огляду, а отже і для вимоги поліцейського пройти огляд, є наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння.
З вказаних норм випливає, що вимогу водієві пройти огляд на стан сп'яніння можливо висунути лише у випадку, коли поліцейським встановлено наявність у водія ознак сп'яніння, про що він повинен повідомити водія, і лише після цього поліцейський висуває вимогу водієві пройти огляд на стан сп'яніння, що і було зроблено поліцейським у даному випадку.
Виявлення ознак сп'яніння є прерогативою саме поліцейського, який, у разі встановлення таких, висуває водієві вимогу пройти медичний огляд.
З відео встановлено, як поліцейський виявив у ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп'яніння після проведення візуального огляду та озвучив їх останньому, після чого запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
У підсумку ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду, а тому поліцейський на законних підставах склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Відхиляються також доводи апеляційної скарги з приводу не зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки ОСОБА_2 не наводить норму закону (підзаконного акту), яка передбачає необхідність зазначення в протоколі підстав зупинки авто.
Решта доводів апеляційної скарги (щодо відсутності фіксації ознак сп'яніння, не роз'яснення прав, тощо) мають формальний характер та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно зроблений висновок про доведеність вини ОСОБА_2 ..
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Клопотання ОСОБА_2 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало