Справа № 128/2615/24
Провадження № 22-ц/801/615/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.
Доповідач:Береговий О. Ю.
23 березня 2026 рокуСправа № 128/2615/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Берегового О. Ю. (судді - доповідача),
суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №128/2615/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2025 року, яке ухвалила суддя Карпінська Ю.Ф. у Вінницькому районному суді Вінницької області, повний текст складено 22 грудня 2025 року,
встановив:
В липні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 29 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101063883. Згідно з п.1.1 договору, кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін, та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Згідно з п. 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом - 3 750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п.1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Договір передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишились до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
10 лютого 2022 року було укладено договір №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101063883.
10 березня 2023 року було укладено договір №10-03/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101063883. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №101063883.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №101063883 від 29 жовтня 2021 року, становить 51 750,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 10 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 40 750,00 грн, заборгованість за комісіями - 1 000,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати, понесені на сплату судового збору та правничу допомогу.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №101063883 від 29 жовтня 2021 року в розмірі 44 750 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33 750,00 грн - заборгованість за відсотками; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією, а також сплачений судовий збір в розмірі 2618,41 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права. Також вважає, що суд першої інстанції не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, не сприяв повному, об'єктивному її розгляду. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість в розмірі 13750 грн, з яких: 10000 грн тіло кредиту, 3750 грн проценти за користування кредитом в межах погодженого сторонами строку кредитування (30 днів). Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі посилається те, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між сторонами кредитного договору умовами, якими визначено вартість кредиту і строк кредитування (30 днів), а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми процентів за користування кредитом, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовими елементами загального конституційного принципу верховенства права.
Також, вважає, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 33750 грн, є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про стягнення комісії в розмірі 1000 грн, оскільки положення кредитного договору №101063883 від 29 жовтня 2021 року про встановлення комісії є нікчемними у силу Закону.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредиту і підписав анкету-заяву на кредит №101063883 (а.с.12).
Зі змісту анкети-заяви на кредит №101063883 убачається, що ОСОБА_1 було погоджено такі умови: сума кредиту - 10 000,00 грн, строк кредиту - 30 днів, з 29 жовтня 2021 року до 28 листопада 2021 року, сума до повернення - 14 750,00 грн, комісія за надання кредиту - 1 000,00 грн (нараховується одноразово за ставкою 10,00% від суми кредиту за договором), проценти за користування кредитом - 3 750,00 грн (нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).
Згідно з укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором про споживчий кредит №101063883 (індивідуальна частина) від 29 жовтня 2021 року, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором; кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника; типом кредиту є кредит; сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн у валюті: українські гривні; кредит надається строком на 30 днів з 29 жовтня 2021 року (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 28 листопада 2021 року; загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4 750,00 грн в грошовому виразі та 11,215,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, складає 14 750,00 гривень; загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору; комісія за надання кредиту: 1 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 3 750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки за цим договором: фіксована, що підтверджується копією такого договору; позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитивними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів; у випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів (а.с.6 - 10).
На підтвердження факту укладення кредитного договору та погодження умов кредитування до позову долучено копію графіку платежів за договором про споживчий кредит №101063883 від 29 жовтня 2021 року (а.с.10 зі звороту), а також копію паспорту споживчого кредиту №101063883 (а.с.11).
Відповідно до копії довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №101063883 від 29 жовтня 2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан»; акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) - R84857 (а.с.13).
Згідно з копією платіжного доручення №34439425 від 29 жовтня 2021 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 грн (а.с.13 зі звороту).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитним №101063883 від 29 жовтня 2021 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , заборгованість ОСОБА_1 становить 44 750,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33 750,00 грн - заборгованість за відсотками; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією; у період з 30 жовтня 2021 року до 28 листопада 2021 року нарахування відсотків здійснювалося згідно з п. 1.5.2 договору; у період з 29 листопада 2021 року до 27 січня 2022 року нарахування відсотків здійснювалося згідно з п. 1.6, п. 2.3.1.2 договору (а.с.14 - 15).
10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №10-02/2022-50, за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 50 173 520,95 грн, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржником, що підтверджується копією такого договору (а.с.18 - 20).
Згідно з копією реєстру боржників до договору факторингу №10-02/2022-50 від 10 лютого 2022 року, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за договором №101063883 від 29 жовтня 2021 року складає 44 750,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33 750,00 грн - заборгованість за відсотками; 1000,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.23).
10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених ним договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них; новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором, що підтверджується копією такого договору (а.с.24 - 26).
Відповідно до копії реєстру боржників до договору №10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №101063883 від 29 жовтня 2021 року складає 51 750,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 40 750,00 грн - заборгованість за відсотками; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.30).
Згідно з копією листа АТ «Райффайзен Банк» від 10 січня 2025 року, наданого на виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2024 року, картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 (а.с.116).
З копії виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , за період з 29 жовтня 2021 року до 09 серпня 2024 року, вбачається зарахування 29 жовтня 2021 року на його картковий рахунок коштів у сумі 10 000,00 грн (а.с.117 - 118).
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати процентів, комісії не виконав, ТОВ «Коллект Центр», як новий кредитор, звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за цим кредитним договорам.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи заборгованість в загальному розмірі 44 750 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 33 750,00 грн - заборгованість за відсотками; 1 000,00 грн - заборгованість за комісією, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами виникли кредитні відносини. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, однак свої зобов'язання щодо повернення коштів за кредитним договором в установлені договорами строки не виконав. ТОВ «Коллект Центр» отримало право вимоги за договорами факторингу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно ч. 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому, в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530, 631 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У справі, що переглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Як вбачається з доводів та вимог апеляційної скарги, відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів в розмірі 10000 грн, тому в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.
Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення заборгованості за відсотками.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 1.3, 1.4 договору встановлено, що кредит в розмірі 10000 грн надається строком на 30 днів з 29 жовтня 2021 року, з обов'язком повернення кредитних коштів, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування ними до 28 листопада 2021 року включно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.».
За умовами спірного кредитного договору №101063883 від 29 жовтня 2021 року сторони визначили термін (дату) повернення кредиту і сплату комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 28 листопада 2021 року.
Зокрема, як вбачається з цього договору, подальше користування позичальником кредитними коштами визначалось порядком пролонгації кредиту, встановленим пунктом 2.2. договору, якими визначається волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту.
Відповідно до п.2.2 розділу 2 договорів «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.
П.2.2.2. договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.
Згідно з п.2.2.3. договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.
Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил.
Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до п. 2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом №101063883 від 29 жовтня 2021 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2. договору.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
Сторони погодили, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів (п.2.3.1.2 .договору).
Тобто, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитами, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2. договорів.
З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції правомірно, визначив розмір заборгованості за відсотками за договором №101063883 від 29 жовтня 2021 року в загальному розмірі 33 750,00 грн.
Отже, оскільки ОСОБА_1 продовжує фактично користуватися кредитними коштами, не повернувши їх ані на користь первісного кредитора, а ні на користь наступних кредиторів, нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідає погодженим сторонами умовам договору кредитного договору, здійснивши пролонгацію дії кредитних договорів, яка відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору, а доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу.
Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що умови договору щодо стягнення комісії за користування кредитом є нікчемними, апеляційний суд відхиляє, тому що згідно з положеннями Закону України «Про споживче кредитування» плата за обслуговування кредитного ліміту визначаються сторонами у договорі позики (кредиту) і, відповідно, входять до основного зобов'язання за кредитним договором, а не є правовим наслідком порушення зобов'язання чи додатковими послугами у розумінні законодавства про захист прав споживачів, а тому до них не застосовуються приписи статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, розмір наявної заборгованості сторона відповідача належними та допустимими доказами не спростував, доказів погашення заборгованості за кредитними договорами не надав, а тому доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.
Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 51750 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни залишити без задоволення.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Береговий О. Ю.
Судді Ковальчук О. В.
Панасюк О. С.