Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/2724/2026
20 березня 2026року місто Київ
справа № 758/13054/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025року, ухвалене під головуванням судді Примак-Березовської О.С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В жовтні 2024 року позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №10003141705 від 11 лютого 2021 року у сумі 25030,94 грн., що складається з:
7300 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту;
17730,94 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 11 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №10003141705, за умовами якого сума кредиту становить 7300 грн., строк надання кредиту 30 (календарних) днів, зі сплатою зниженою процентної ставки у розмірі 1,14% від суми кредиту за кожен день користування, стандартної процентної ставки - 2,71% від суми кредиту за кожен день користування.
Вказував, що в подальшому, додатковими угодами про зміни умов договору №10003141705 від 11 лютого 2021 року продовжено строк виконання зобов'язання.
Зазначав, що відповідно до договору факторингу №556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс», останній відступив фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі, у тому числі щодо кредитного договору №10003141705 від 11лютого 2021року.
Посилався на те, що після відступлення права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, а тому позивач, як новий кредитор, керуючись ст.ст.514, 1082, 1084 ЦК України просив стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість в загальній сумі 25030,94 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що договір №10003141705 від 11 лютого 2021року був підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується даними про його введення у електронній системі товариства, а відсутність відображення безпосередньо в тексті кредитного договору символів надісланого позичальнику цифрового підтвердження саме по собі у контексті конкретних обставин цієї справи не може свідчити про не укладення відповідного правочину.
Вказував, що узаяві позичальника до кредитного договору №10003141705 від 11лютого 2021рокубезпосередньо самим позичальником було зазначено номер карткового рахунку для зарахування кредитних коштів за кредитним договором: НОМЕР_1 .
Зазначав, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором №10003141705 від 11 лютого 2021 року та інформаційну довідку вих. №62/4063/12 від 14грудня 2022 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке є оператором системи платежів «Platon», про перерахування 11лютого 2021року 11:18:29 на картку відповідача № НОМЕР_1 , зазначену нею у заяві позичальника №10003141705 суму в розмірі 7300 грн. Надана інформація дозволяє ідентифікувати платника, отримувача, суму та реквізити транзакції згідно із зазначеним законодавством.
Посилався на те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №10003141705 від 11 лютого 2021року.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження фактичного перерахування коштів споживчого кредиту відповідачу та даних про відступлення права вимоги саме за цими зобов'язаннями, матеріали справи не містять.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Нормою статті 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №10003141705, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7300 грн.
Пунктом 1.3 договору передбачено строк надання кредиту 30 (календарних) днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та умовах, визначених договором.
Згідно пункту 1.4, 1.6, 1.7 договору нарахування процентної ставки здійснюється за кожен день користування кредитом у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка становить 1,14 % від суми кредиту за кожен день користування (416,1 % річних). Стандартна процентна ставка - 2,71% від суми кредиту за кожен день користування (989,15 % річних).
Вказаний договір підписаний електронним підписом, про що у ньому міститься відмітка.
13 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про зміну умов договору №10003141705 від 11 лютого 2021 року, в якому сторони погодили, що кредит надається строком до 27 березня 2021 року.
27 березня 2021 року додатковою угодою про зміну умов договору №10003141705 від 11 лютого 2021 року, укладеною між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було погоджено, що кредит надається до 12 квітня 2021 року.
12 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та відповідачем укладено додаткову угоду про зміну умов договору №10003141705 від 11 лютого 2021 року, в якому сторони погодили, що кредит надається строком до 26 квітня 2021 року.
Згідно з додатковою угодою від 27 квітня 2021 року, укладеною між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , сторони погодили, що строк виконання зобов'язання визначено до 11 травня 2021 року, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання зобов'язання.
Відповідно до Інформаційної довідки №62/4063/12 від 14 грудня 2022 року, виданоїТОВ «Платежі Онлайн», на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» 11 лютого 2021 року проведена успішно транзакція №31303-51087-25653 на суму 7300,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , банк-емітент - ПРИВАТБАНК.
Таким чином, позивачем доведено факт укладення 11 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №10003141705 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису.
Підписавши вказаний договір, відповідачдобровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взялана себе відповідні зобов'язання.
А відтак, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено виникнення між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та відповідачем зобов'язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які б були прийняті відповідачем, не доведено факт надання відповідачу кредиту (позики), спростовується вищевикладеним.
Відповідно до договору факторингу №556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року, укладеного між фактором - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та клієнтом - ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс», останній зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Додатками №1 і №2 до договору факторингу №556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року встановлено форму реєстру прав вимоги та переліку документів на підтвердження права вимоги.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав Додаток №1 до договору №556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року, згідно з відомостями якого від ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за договором №10003141705 від 11 лютого 2021 року на суму 25030,94 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у останньої утворилася заборгованість у загальному розмірі 25030,94 грн., яка складається з: 7300 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 17730,94 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №10003141705 від 11 лютого 2021 року, згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 25030,94 грн.
Розрахунок заборгованості детально відображає структуру заборгованості, а саме: прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки та загальну суму заборгованості.
Сума відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача нарахована в межах дії кредитного договору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. та в суді апеляційної інстанції витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані копії:договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2024року, детального опису робіт (наданих послуг) в суді першої та апеляційної інстанції, акту про підтвердження факту надання правової допомоги від 18 вересня 2025 року,
Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6056 грн. та витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 6000 грн. та понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» - задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: місто Київ, вул. Авіаконструктора ІгоряСікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7300 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 17730 грн. 94 коп, судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6056 грн., витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 6000 грн. та витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: