1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 17 березня 2026 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року,
за участі:
в режимі відеоконференцзв'язку
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та накладено арешт на тимчасово вилучене в ході огляду місця події від 27.01.2026 майно, а саме: на транспортний засіб марки «ЗІЛ» моделі «130», 1986 р.в., з реєстраційним номером НОМЕР_1 в кузові синього кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та гілки дерев укладені насипом, які знаходяться у кузові вказаного автомобіля.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «ЗІЛ» моделі «130», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , в кузові синього кольорута заборони відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним автомобілем та постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на транспортний засіб марки «ЗІЛ» моделі «130», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , в кузові синього кольорута заборони відчужувати, розпоряджатися та користуватися відмовити.
Вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вказаний транспортний засіб має ознаки речового доказу у кримінальному провадженні та пов'язаний із злочинною діяльністю.
Зокрема, в транспортному засобі відсутня деревина/дрова, які могли б мати відношення до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
На думку апелянта, клопотання прокурора та оскаржувана ухвала не містить відомостей на підтвердження ризиків щодо транспортного засобу, передбачених ст. 170 КПК України.
Вказує, що власник майна ОСОБА_5 не має процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні та не має відношення до кримінального провадження.
Наголошує, що матеріали судової справи не містять доказів повідомлення власника майна про судовий розгляд клопотання.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Фастівського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 28 січня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026111310000102, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 27.01.2026 року надійшло повідомлення на лінію 102 про те, що 27.01.2026 року працівником поліції було виявлено факт незаконної порубки дерев, що розташовані в лісосмузі між с. Козацьке Фастівського району Київської області та м. Фастів Київської області.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, 27.01.2026 року в період часу з 16 год. 38 хв. по 18 год. 24 хв. проведено огляд відкритої ділянки місцевості - яка розташована в лісосмугі між с. Козацьке Фастівського району Київської області та м. Фастів Київської області. Під час огляду на вказаній ділянці було виявлено пні свіжозрізаних дерев, а саме: пень № 1 породи «клен» - 33х44 см., пень № 2 породи «клен» - 39х36 см., пень № 3 породи «клен» - 18х23 см.; пень № 4 породи «клен» - 16х18 см.; пень № 5 породи «клен» - 13х15 см.; пень № 6 породи «клен» - 13х14 см.; пень № 7 породи «клен» - 13х14 см.; пень № 8 породи «клен» - 16х17 см.; пень № 9 породи «клен» - 17х15 см.; пень № 10 породи «клен» - 22х27 см.; пень № 11 породи «клен» - 31х37 см.; пень № 12 породи «акація» - 14х14 см.; пень № 13 породи «акація» - 10х12 см.; пень № 14 породи «клен» - 18х19 см.; пень № 15 породи «клен» - 13х12 см.; пень № 16 породи «клен» - 13х13 см.; пень № 17 породи «клен» - 12х14 см.; пень № 18 породи «клен» - 16х14 см.; пень № 19 породи «клен» - 20х28 см.; пень № 20 породи «клен» - 20х29 см.; пень № 21 породи «клен» - 14х16 см.; пень № 22 породи «клен» - 18х23 см.; пень № 23 породи «клен» - 21х23 см.; пень № 24 породи «клен» - 40х32 см.; пень № 25 породи «акація» - 60х60 см.; пень № 26 породи «клен» - 44х46 см.; пень № 27 породи «клен» - 32х36 см.; пень № 28 породи «клен» - 48х45 см.; пень № 29 породи «клен» - 40х39 см.; пень № 30 породи «клен» - 40х28 см.; пень № 31 породи «клен» - 30х34 см.; пень № 32 породи «акація» - 57х64 см.; пень № 33 породи «клен» - 23х25 см.; пень № 34 породи «акація» - 21х22 см.; бензопилу марки «APRO BPL 5220» зеленого кольору, транспортний засіб марки «ЗІЛ» моделі «130» з реєстраційним номером НОМЕР_1 в кузові синього кольору, гілки дерев укладені насипом які знаходяться у кузові вказаного автомобіля, транспортний засіб марки «Fiat» моделі «Ducato» з реєстраційним номером НОМЕР_3 білого кольору, бензопила марки «STIHL MS 180/C» помаранчевого кольору 2020 року випуску, без серійного номеру, бензопила марки «STIHL MS 180/C» помаранчевого кольору 2018 року випуску, серійний номер частково стертий, бензопила марки «Kraiss man KS'52» корпус чорного кольору з елементами синього кольору, без серійного номеру, каністра з невідомою речовиною з різким запахом схожого на бензин, червоного кольору, пластикова прозора пляшка з заводською наклейкою з надписом «Kamberg олива для змащування шини та ланцюга» з рідиною невідомого походження.
Також встановлено, що власником транспортного засобу марки «ЗІЛ» моделі «130» з реєстраційним номером НОМЕР_1 в кузові синього кольору є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а власником транспортного засобу «Fiat» моделі «Ducato» з реєстраційним номером НОМЕР_3 білого кольору є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
28 січня 2026 року відомості за даним фактом слідчим відділом Фастівського РУП ГУ НП в Київській області внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111310000102 від 28.01.2026 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
28 січня 2026 року зазначені вилучені речі, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12026111310000102 від 28.01.2026 року.
28 січня 2026 року прокурор Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , направив засобами поштового зв'язку до Фастівського міськрайонного суду Київської області клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в ході огляду місця події від 27 січня 2026 року, а саме на транспортний засіб марки «ЗІЛ» моделі «130» з реєстраційним номером НОМЕР_1 в кузові синього кольору, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гілки дерев укладені насипом, які знаходяться у кузові вказаного автомобіля, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року клопотання прокурора задоволено повністю.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на
мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст. 170 КПК України).
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12026111310000102 про накладення арешту на вказане майно,слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказаний транспортний засіб та гілки дерев, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна, з потребами кримінального провадження.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відтак, доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 не має процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні та не має відношення до кримінального провадження не заслуговують на увагу.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_5 , з метою запобігання зникнення чи відчуження майна. На даній стадії, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи представника власника майна про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вказаний транспортний засіб має ознаки речового доказу у кримінальному провадженні та пов'язаний із злочинною діяльністю не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначено прокурором у клопотанні вказаний транспортний засіб вилучений у ході проведення огляду, зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Окрім того, постановою слідчого ВРЗЗС слідчого відділу Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 від 28 січня 2026 року вилучене майно обґрунтовано визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а диспозиція ст. 246 КК України, передбачає відповідальність за незаконну порубку, перевезення, зберігання, збут лісу, що заподіяли істотну шкоду.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Інші доводи апелянта у їх сукупності не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року, -залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 381/464/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Справа № 11сс/824/2489/2026 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК