1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 17 березня 2026 року, апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року, відносно,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дігтів, Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України,
за участі: у режимі відеоконференцзв'язку прокурора захисника у режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 квітня 2026 року, включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, недоведені стороною обвинувачення та спростовуються матеріалами провадження.
Посилається на те, що слідчим суддею не надано оцінку позитивним характеризуючим даним про особу підозрюваного, який раніше не судимий, мав постійне місце проживання та роботи у м. Нововолинськ, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має двох дітей, а також призначений опікуном недієздатного племінника.
Окрім того, зазначає, що підозрюваний має низку серйозних хронічних захворювань, а його утримання під вартою без належної медичної допомоги спричинить погіршення стану здоров'я.
Наголошує, що слідчим суддею не надано оцінку доводами сторони захисту та не обґрунтовано неможливість визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 05 грудня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024000000002456, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 305, ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України.
14 лютого 2026 року ОСОБА_6 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та того ж дня його повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України.
14 лютого 2026 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року клопотання слідчого задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Слідчим суддею при перевірці доводів та обставин, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні, зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає можливість вважати, що вручена ОСОБА_6 підозра є обґрунтованою, та дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Окрім того, слідчий суддя, всупереч доводам апеляційної скарги, обґрунтовано встановив, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Зокрема, органом досудового розслідування доведено, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Слідчий суддя, з урахуванням обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, доведених стороною обвинувачення ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку, що на даному етапі кримінального провадження, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості даного кримінального провадження.
Доводи апелянта про недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України, наданих на даній стадії кримінального провадження.
Посилання захисника на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, мав постійне місце проживання та роботи у м. Нововолинськ, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має двох дітей, а також призначений опікуном недієздатного племінника, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_6 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Також, слідчим суддею з урахуванням положень, передбачених п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначено розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. З таким висновком погоджується колегія суддів.
Відтак, довід сторони захисту про те, що не обґрунтовано неможливість визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не знайшов свого підтвердження під час апеляційного провадження.
Щодо тверджень захисника про те, що підозрюваний має низку серйозних хронічних захворювань, а його утримання під вартою без належної медичної допомоги спричинить погіршення стану здоров'я, варто зазначити наступне.
На переконання колегії суддів, стороною захисту не надано достатніх та належних відомостей медичного характеру, які вказують на неможливість утримання підозрюваного під вартою а також про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_6 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Щодо доданої відповіді на адвокатський запит з Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінальної-виконавчої служби України» про відсутність можливості проведення певних медичних досліджень, варто зазначити, що сторона захисту не позбавлена можливості ініціювати проведення всіх необхідних медичних обстежень поза межами ДУ «Київський слідчий ізолятор», оскільки чинне законодавство передбачає механізм організації виїзду підозрюваного до спеціалізованих медичних закладів під конвоєм. Відтак сама по собі відсутність технічної можливості проведення окремих досліджень в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор»не свідчить про неможливість їх проведення в цілому та не є підставою для зміни запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків щодо наявності підстав для застосування відносно ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Єдиний унікальний № 759/3671/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження № 11-сс/824/2902/2026 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України