Апеляційне провадження № 22-ц/824/3707/2026
Справа № 752/8357/25
Іменем України
18 березня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Слободянюк А.В. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Форвард», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання кредитних зобов'язань припиненими, визнання частково недійсним договору,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, просила визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 за договором про картку № 88339190 від 28 березня 2011 року, підписаного 02 квітня 2011 року, укладеного ОСОБА_1 та ПАТ «Банк русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», з 27 червня 2021 року у зв'язку з їх належним виконанням, визнати недійсним договір № GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року про відступлення права вимоги, укладений АТ «Банк Форвард» і ТОВ «Кредит-Капітал» в частині передачі права вимоги за договором про картку № 88339190 від 28 березня 2011 року, укладеного ОСОБА_1 та ПАТ «Банк русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», внесеного до реєстру прав вимоги боржників.
Позов мотивувала тим, що починаючи з серпня 2024 року, їй на мобільний телефон надсилаються sms-повідомлення з зазначенням нібито суми заборгованості, яка не підтверджена жодним документом, також на цей телефон постійно дзвонять різні особи від імені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з вимогами погашення кредитного боргу, який нібито виник у неї за договором, укладеним з АТ «Банк русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», у 2011 році.
На її запити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало копії першого та останнього аркушів договору № GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року про відступлення права вимоги та копію інформаційного витягу з реєстру боржників до цього договору, із зазначенням її персональних даних та посиланням на номер договору № 88339190 від 28 березня 2011 року про кредитну картку, за яким у ОСОБА_1 нібито виникла заборгованість у сумі 56944,13 грн.
Починаючи з вересня 2024 року на її адресу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у відповідь на її заяви та заперечення надіслало декілька вимог про стягнення кредитного договору, у яких постійно збільшувалася сума грошових коштів, яка нібито є кредитною заборгованістю, так як новим кредитором були додатково нараховані до погашення відсотки за користування кредитом, і сума нібито заборгованості була збільшена за період з 25 липня по 09 лютого 2025 року до суми 57672,46 грн.
Вказувала, що вона взагалі незгодна з існуванням заборгованості за договором про картку № 88339190 , укладеним 02 квітня 2011 року, у тому числі з додатково нарахованими новим кредитором відсотками за користування кредитом в силу незаконності їх нарахування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. У вказаному позові вона заперечує наявність будь-якої заборгованості перед АТ «Банк Форвард», який віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 155 від 07 лютого 2023 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Форвард» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.
Пояснювала, що дійсно отримувала кредитні кошти та деякий час користувалась ними, але нею було виконано в повному обсязі всі кредитні зобов'язання перед ПАТ «Банк русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард». Так, 20 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Банк русский стандарт» для отримання споживчого кредиту на купівлю товару, а саме мобільного телефону, і в той же день ними було укладено кредитний договір № 85256635 на суму 914,54 грн., до якого відкритий рахунок № НОМЕР_2 . Всю суму по даному кредиту вона сплатила 22 березня 2011 року та кредитний договір був закритий, що підтверджується представником АТ «Банк Форвард» у листі від 30 березня 2021 року.
У той же день 20 вересня 2010 року між нею та ПАТ «Банк русский стандарт» було укладено договір банківського обслуговування № 85256798, укладений шляхом акцепту банком оферти, відкрито рахунок № НОМЕР_3 і випущена пластикова картка № НОМЕР_4 . АТ «Банк Форвард», який є правонаступником ПАТ «Банк русский стандарт» з жовтня 2014 року, надав їй відповідь від 30 березня 2021 року, згідно якої 22 березня 2011 року вказаний рахунок і договір банківського обслуговування були закриті.
20 вересня 2010 року одночасно з оформленням заяви № 85256635 на видачу кредиту на придбання мобільного телефону у розмірі 914,54 грн., оформленої як оферта 1, нею була підписана і оферта 3 на видачу пластикової кредитної картки, вказана оферта була надрукована як продовження заяви № 85256635 і надрукована дрібнішим шрифтом на другому аркуші цієї заяви. Згідно заяви № 85256635 для надання відповіді банком на її оферти встановлено строк 30 календарних днів з дати підписання цієї заяви, тобто з 20 вересня 2010 року, а строком для надання відповіді банком на оферту про укладення договору про картку - 18 місяців з дати цієї заяви.
Як їй стало відомо, банк в межах строку для відповіді, а саме 28 березня 2011 року, прийняв її пропозицію та 02 квітня 2011 року вона отримала рекомендований лист від ПАТ «Банк русский стандарт», у якому містилась кредитна картка банку, оформлена на її ім'я. Разом із карткою банк повідомив її про укладення договору про картку № 88339190 , датою укладення договору про картку є 02 квітня 2011 року, валюта кредитування гривня, з відкриттям рахунку для розміщення коштів. Картка виготовлена на 2 роки, тобто до 01 квітня 2013 року. З будь-якими пропозиціями вона до відповідача більше не зверталась, але 01 квітня 2013 року нею було отримано поштою супровідний лист з пластиковою карткою, випущеною 01 квітня 2013 року, на її ім'я. Строк дії картки встановлений до грудня 2015 року. З супровідного листа їй стало відомо, що ця картка випущена у межах договору про картку № 88339190 , але з позначкою D. За період з жовтня 2011 року по травень 2021 року нею сплачено кредит у розмірі 84596,82 грн., хоча у кредит отримано готівкою 10350 грн.
Наприкінці березня 2021 року АТ «Банк Форвард» надало їй виписку по рахунках, пов'язаних з договором № 88339190 від 28 березня 2011 року за період з 28 січня 2021 року по 01 березня 2021 року з наданням деталізації щодо операцій з визначенням дат всіх операцій по рахунку, сум і призначення платежів.
Саме невизнання відповідачами відсутності у ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, починаючи з 28 червня 2021 року, і припинення зобов'язань за договором про картку № 88339190 від 28 березня 2011 року у зв'язку з належним виконанням зобов'язання, систематичне продовження витребування погашення неіснуючого боргу і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
У п. 8.16 Умов по карткам визначено, що банк має право на власний розсуд визначити момент витребування кредиту та у будь-який момент часу вимагати від клієнта погашення заборгованості в повному обсязі шляхом формування й направлення клієнту заключного рахунку-виписки - документу, що містить вимогу банку до клієнта про повне погашення клієнтом всієї заборгованості за договором про картку. Сума, вказана в заключному рахунку-виписці, є повною сумою заборгованості на дату його виставлення клієнту.
Так, у червні 2021 року АТ «Банк Форвард» вважав, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року і тому направив на її адресу заключний рахунок-виписку з вимогою остаточного погашення заборгованості в сумі 56944,13 грн. в строк до 27 червня 2021 року.
Таким чином, строк для реалізації свого права як кредитора на стягнення нібито існуючої заборгованості сплинув 28 червня 2024 року ще до укладення договору відступлення права вимоги, і попередній кредитор АТ «Банк Форвард» був про це достеменно обізнаний.
З виписки по особовому рахунку вбачається, що нею було отримано готівкові кредитні кошти у загальній сумі 10350 грн., які було сплачено в повному обсязі із урахуванням процентів за користування кредитними коштами, страхових внесків, комісій та інших супутніх банківських послуг з обслуговування кредиту.
Не погоджуючись з інформацією відповідача про існуючу заборгованість, вона звернулася до судового експерта, яким складено висновок, що зазначена у рахунку-виписці по рахункам, пов'язаним з договором № 88339190 від 28 березня 2011 року, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард» документально не підтверджується.
Вказувала, що після зміни строку виконання зобов'язання 27 червня 2021 року усі наступні платежі не мають правового значення, оскільки за вимогою договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, і усі наступні щомісячні платежі після 27 червня 2021 року не підлягають виконанню.
Щодо недійсності договору № GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року про відступлення права вимоги, укладеного АТ «Банк Форвард» і ТОВ «Кредит-Капітал», вказувала, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року позов частково задоволено, визнано припиненим зобов'язання ОСОБА_1 за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року, укладеним ОСОБА_1 та ПАТ «Банк русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», з 27 червня 2021 року в зв'язку з належним виконанням, в решті позову відмовлено. Стягнуто з ФГВФО та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідач АТ «Банк Форвард», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що був позбавлений можливості ознайомитись з позовною заявою, скористатися своїм правом надати відзив на позовну заяву, оскільки до електронної справи в електронному кабінеті не було долучено всі процесуальні документи, що унеможливило ознайомлення з матеріалами провадження та створило ризик порушення процесуальних прав відповідача.
Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року в справі № 752/23008/23, вказував, що відсутність процесуальних документів в системі ЄСІТС істотно вплинула на реалізацію права на подання заяв та доказів, дотримання принципу процесуальної рівності та гарантій справедливого судового розгляду, оскільки відповідач був позбавлений можливості надати відповідні докази на заперечення щодо вимог позовної заяви.
Вказував, що у спорах, пов'язаних з виконанням своїх зобов'язань банком перед його вкладниками/кредиторами, у якому введена тимчасова адміністрація/запроваджена ліквідація, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а сам Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Скориставшись правом, передбаченим ст. 512, 514, 516 ЦК України, банк відступив право вимоги за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард», на підставі договору про відступлення прав вимоги від 25 липня 2024 року шляхом купівлі-продажу прав вимоги та майнових прав за результатами проведених електронних торгів (аукціону).
Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не заперечується, що 20 вересня 2010 року позивач звернулася до ПАТ «Банк русский стандарт» із заявою про укладення договору про надання та використання платіжної картки, яка була схвалена банком 28 березня 2011 року та з позивачем було укладено договір № 88339190 від 28 березня 2011 року, з 16 жовтня 2018 року та з 24 серпня 2019 року номер рахунку було змінено. Також банк надав у користування позивачу платіжну картку № НОМЕР_5 . Отже, договір про надання та використання платіжної картки є укладеним між позивачем та банком.
Поряд з цим суд зазначив, що АТ «Банк Форвард» направив ОСОБА_1 рахунок-виписку за договором з вимогою погасити черговий платіж в сумі 4089,13 грн. в строк до 28 березня 2021 року, загальний розмір заборгованості зазначено 48657,62 грн. Тобто станом на 2021 рік ОСОБА_1 мала загальну заборгованість за кредитним договором 48657,62 грн., яка на дату відступлення прав вимоги не була погашена.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписках по особовому рахунку на дату продажу заборгованість за кредитним договором становила 56944,13 грн., з них тіло кредиту 45413,02 грн., проценти 9126,45 грн., комісії 2404,66 грн.
Так, відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 на виконання договору № 88339190 від 28 березня 2011 року був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_6 .
16 серпня 2011 року позивач почала користуватися кредитною лінією та знімати кошти в кредит. Станом на 28 листопада 2011 року позивач мала заборгованість за кредитною лінією у розмірі 30982,35 грн.
Оскільки термін договору закінчувався, а позивачем не було погашено заборгованість за кредитом у розмірі 30982,35 грн., банк 28 листопада 2017 року здійснив пролонгацію договору та відкрив рахунок № НОМЕР_7 , цього ж дня позивач продовжувала знімати кошти з картки в кредит та користуватися кредитними коштами.
У зв'язку зі зміною до Плану рахунків банк знову здійснив пролонгацію договору, 11 грудня 2017 року відкрив рахунок № НОМЕР_8 і переніс на зазначений рахунок залишок боргу у розмірі 32552,33 грн.
28 грудня 2017 року позивач знову скористалася послугами банку і знімала протягом тривалого часу з карткового рахунку кредитні кошти, частково погашаючи заборгованість за кредитом.
Оскільки станом на 29 червня 2021 року кредитна заборгованість позивача перед банком становила 45413,02 грн. та не була погашена, було знову здійснено пролонгацію договору та відкрито рахунок № НОМЕР_9 на прострочену заборгованість за договором. Отже, відповідно до виписки з особового рахунку, станом на день відступлення прав вимоги за позивачем рахувалася заборгованість за кредитним договором.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд ухвалив рішення на підставі висновків судового експерта Бочкарьова Д.О. від 05 липня 2021 року № 163/1, однак не зазначив, на підставі яких первинних документів було зроблено дослідження та ґрунтується висновок експерта. Належними доказами, які підтверджують рух коштів по банківському рахунку, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Наголошував, що не мав можливості надати свої заперечення та відповідні докази на обґрунтування своїх заперечень на висновок експерта, оскільки його не було ознайомлено з висновком експерта і даний висновок також відсутній в підсистемі Електронного суду.
В зв'язку з тим, що відповідач був позбавлений можливості надати відповідні докази до суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Отже, на момент відступлення АТ «Банк Форвард» права вимоги на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в частині передачі права вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , зобов'язання боржника ОСОБА_1 припиненим не було, оскільки позивачем на дату відступлення прав вимоги зобов'язання за кредитним договором не виконано, загальна заборгованість на дату продажу за кредитним договором становила 56944,13 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунків позичальника про рух коштів по конкретному банківському рахунку.
Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Посилалася на те, що наведені апелянтом доводи є хибними, такими, що не ґрунтуються на законі і не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим. Викладені доводи та аргументи апеляційної скарги мають декларативний характер, суперечать документам, які надавались позивачем разом із позовом, не підтверджуються жодним доказом, аргументи не ґрунтуються на законі, мають характер припущень, також має місце перекручування фактів та помилкового застосування до спірних правовідносин.
В апеляційній скарзі є посилання на порушення судом норм матеріального та процесуального права, але не зазначено, в чому це порушення полягає. Суд в мотивувальній частині рішення встановив, що ухвалу про відкриття провадження в справі було скеровано відповідачам до їх електронних кабінетів, яку вони отримали 02 травня 2025 року, однак правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.
Зазначала, що у неї відсутній електронний кабінет в ЄСІТС, тому вона звернулася до суду з позовною заявою у паперовій формі, до якої відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України були додані копії позовної заяви та всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
В підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» відсутня інформація щодо звернення АТ «Банк Форвард» із заявами з процесуальних питань, в тому числі про розгляд справи у загальному провадженні з викликом сторін, також про відсутність можливості у відповідача надати відзив на позовну заяву в зв'язку з відсутністю у нього копії позовної заяви та необізнаністю з матеріалами справи. В Електронному суді відсутні заяви відповідача відносно ознайомлення з матеріалами справи, що також спростовує твердження апелянта щодо позбавлення його права подавати свої пояснення, міркування, відзив та докази до матеріалів справи під час її розгляду.
Оскільки відповідачі були достеменно обізнані з наявним судовим спором, отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі, і апелянт не звернувся з відповідною заявою про відсутність у нього можливості надати відзив та із заявою про ознайомлення з матеріалами справи в системі ЄСІТС, це також свідчить про надуманість та безпідставність тверджень відповідача про нібито порушення процесуального права відповідача щодо необізнаності його з позовною заявою, доданими доказами та іншими матеріалами справи і неможливості подати відзив у встановлені судом строки.
Вважала, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, може бути розцінено як дії, спрямовані на затягування розгляду справи.
Звертала увагу, що відповідач у апеляційній скарзі навів заперечення проти доказів, наданих позивачем з приводу експертного висновку, та інших обставин справи та доказів, які досліджувались судом, а тому позивач вважає, що право апелянта на справедливий суд порушено не було.
Наголошувала, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Справа розглядалася тривалий час з 14 квітня по 26 вересня 2025 року у спрощеному провадженні за наявними документами, і за весь час відповідач не виявив бажання надати свої заперечення або пояснення з приводу предмету спору, не реалізував своє право на ознайомлення з матеріалами справи.
Звертала увагу, що в апеляційній скарзі АТ «Банк Форвард» зазначено недостовірні дані про ОСОБА_1 , а саме щодо номеру телефону та наявності електронної пошти.
Щодо викладення відповідачем обставин справи відносно нібито отримання ОСОБА_1 грошових коштів у кредит, вказувала, що такі хибні доводи мають характер припущення, не підтверджуються жодними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, які надавались безпосередньо працівниками та керівництвом АТ «Банк Форвард» на запити та заяви позивача.
Не погоджуючись з доводами відповідача, що наведені у апеляційній скарзі відносно висновку судового експерта про, що висновок ґрунтується на невідомо яких документах, які не є первинними, пояснювала наступне. Так, на адресу апелянта під час розгляду іншої справи № 496/6096/21 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, нею разом з позовною заявою надсилалась копію висновку експерта № 163/1 судово-економічної експертизи, виготовленого судовим експертом Бочкарьовим Д.О. від 05 липня 2021 року, яку АТ «Банк Форвард» отримав та не заперечував проти такого доказу у справі, і після ухвалення рішення не звертався до неї з вимогами про погашення заборгованості, яка, на думку банку, існувала, тому ОСОБА_1 вважала, що банк погоджується з цим доказом.
Висновок експерта містить посилання на первинні документи банку, які були предметом дослідження, а саме рахунки-виписки по особовим рахункам за період з 28 березня 2011 року по 10 березня 2021 року, надані їй самим АТ «Банк Форвард». Як вбачається з висновку експерта, на дослідження були надані виписки з рахунків, відкритих ПАТ «Банк русский стандарт» та АТ «Банк Форвард» за період з 28 березня 2011 року по 10 березня 2021 року, які долучені до позовної заяви, а також копії платіжних доручень та банківських квитанцій стосовно оплати кредитних коштів за договором про картку № 88339190 .
Вказувала, що на її вимогу саме працівниками АТ «Банк Форвард» було видано виписку руху грошових коштів за рахунками (скорочену), які були відкриті задля зарахування грошових коштів на погашення кредиту за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року. Наприкінці березня 2021 року АТ «Банк Форвард» надав виписку руху грошових коштів по рахункам у повному обсязі з деталізованим наведенням дат та сум видачі кредиту та зарахувань на рахунок, списання відсотків тощо.
Наголошувала, що АТ «Банк Форвард», направляючи заключний рахунок-виписку не з вимогою погашення чергового платежу, а саме з вимогою погашення всієї суми заборгованості за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року в сумі 56944,13 грн. в строк до 27 червня 2021 року змінив строк дії договору про картку, обмежуючи строк дії цього договору 27 червня 2021 року.
Апелянт, вважаючи, що у позивача існує непогашена заборгованість, звернувся 29 липня 2021 року до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису без узгодження з позичальником суми заборгованості та без повідомлення її про це. Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10 травня 2022 року у справі № 496/6096/21, яке набрало законної сили, визнано виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
У вказаному рішенні судом встановлено, що заборгованість не є безспірною і нарахована одноособово установою банку без узгодження суми боргу.
Отже, звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На момент звернення з такою вимогою вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Наголошувала, що право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки по кредиту припиняється після закінчення визначеного договором терміну кредитування або у випадку пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Посилалася на Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року про те, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Вважала, що наведені апелянтом доводи є хибними і такими, що не ґрунтуються на законі, є припущеннями та спростовуються доказами, які були досліджені судом під час ухвалення рішення, в більшій частині є декларативними та зводяться до яскравих гасел та викладання в апеляційній скарзі більш технічних доводів, ніж юридичних фактів, які не ґрунтуються на законі та не підтверджуються жодним доказом, тобто є припущенням апелянта.
Звертала увагу, що апелянтом не конкретизовано в апеляційній скарзі, в чому полягають допущені судом першої інстанції порушення з посиланням на конкретні підстави для перегляду рішення суду, відповідач не визначився з підставами скасування рішення відповідно до ст. 374 ЦПК України та не конкретизував підстави з наведенням статті процесуального кодексу, яка визначає такі підстави та наслідки перегляду в апеляційній інстанції.
В судове засідання з'явився представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, інші учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені: ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету, ОСОБА_1 - засобами поштового зв'язку на поштову адресу. Від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та не направляли клопотань про відкладення судового засідання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2010 року ОСОБА_1 для отримання споживчого кредиту на придбання мобільного телефону звернулася до ПАТ «Банк русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», із заявою, яка містила в собі пропозицію (оферту) про укладення договору банківського обслуговування (а. с. 21 т. 1). На підставі вказаної заяви банк уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 85256635 на суму 914,54 грн., до якого відкритий кредитний рахунок № НОМЕР_2 , суму по якому вона сплатила 22 березня 2011 року та кредитний договір був закритий, що підтверджується листом АТ «Банк Форвард» від 30 березня 2021 року № 26/1-08-989 (а. с. 30 т. 1).
У той же день 20 вересня 2010 року ОСОБА_1 та ПАТ «Банк русский стандарт» уклали договір банківського обслуговування № 85256798, укладений шляхом акцепту банком оферти, і відкритий рахунок № НОМЕР_3 і випущена платіжна картка № НОМЕР_4 . Згідно листа АТ «Банк Форвард» від 30 березня 2021 року № 26/1-08-989, 02 серпня 2016 року вказаний рахунок і договір банківського обслуговування були закриті (а. с. 30 т. 1).
20 вересня 2010 року, одночасно з оформленням заяви № 85256635 на видачу кредиту на придбання мобільного телефону у розмірі 914,54 грн., оформленої як оферта 1, ОСОБА_1 підписала і оферту 3, яка містила в собі пропозицію (оферту) про укладення договору про надання та використання платіжної картки, на підставі якої ПАТ «Банк русский стандарт» 28 березня 2011 року уклав з ОСОБА_1 договір про надання та використання платіжної картки № 88339190 , відкрив рахунок № НОМЕР_10 , з 16 жовтня 2018 року номер рахунку змінено на НОМЕР_11 , з 24 серпня 2019 року номер рахунку змінено згідно міжнародного стандарту IBAN на НОМЕР_12 та надав у користування платіжну картку № НОМЕР_5 , що підтверджується листом АТ «Банк Форвард» від 30 березня 2021 року № 26/1-08-989 (а. с. 30 т. 1).
Так, згідно умов оферти 3, яку підписала ОСОБА_1 , вона пропонує на умовах, викладених в цій заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку («Умови по картках») та Тарифах по карткам банку («Тарифи по карткам») укласти з нею договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого оформити на її ім'я платіжну картку, найменування якої вказане в графі «Тип картки» розділу «Інформація про Картку» інформаційного блоку, відкрити їй картковий рахунок (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватись в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок коштів на рахунку картки, встановити їй ліміт кредитної лінії під операції з карткою в межах 10000 грн. та здійснювати у відповідності до ст. 1069 ЦК України кредитування рахунку картки;
вона розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід'ємною частиною договору про картку будуть являтися Умови по карткам та Тарифи по карткам, з якими вона ознайомлена, повністю згодна, їх зміст розуміє, та положень яких зобов'язується неухильно дотримуватись;
з моменту укладення договору про картку вона буде зобов'язана в порядку та терміни, обумовлені Умовами по карткам, сплачувати банку комісії та інші платежі відповідно діючим в банку Тарифам по карткам, а у випадку отримання кредиту в рамках договору про картку зобов'язується погасити такий кредит відповідно до Умов по карткам, а також сплатити банку відсотки за користування таким кредитом та інші платежі, передбачені діючими в банку Тарифами по карткам;
у випадку, якщо в графі «Страховий захист по карті включений» інформаційного блоку вказано значення «Так», вона просить банк після укладення з нею договору про картку включити її в число учасників програми банку по організації страхування клієнтів в рамках такого договору про картку. При цьому вона підтверджує, що ознайомлена, розуміє і згодна з умовами програми, що є невід'ємною частиною Умов по карткам, в тому числі з тим, що за участь в програмі банк має право стягувати з неї в рамках договору про картку комісію згідно з Тарифами по карткам (а. с. 22 т. 1).
02 квітня 2011 року ОСОБА_1 поштою отримала супровідний лист ПАТ «Банк русский стандарт» з пластиковою карткою № НОМЕР_13 в межах договору № 88339190 на її ім'я зі строком дії до квітня 2013 року (а. с. 23, 25 т. 1).
01 квітня 2013 року ОСОБА_1 поштою отримала супровідний лист ПАТ «Банк русский стандарт» з пластиковою карткою № НОМЕР_5 , випущеною 01 квітня 2013 року в межах договору № 88339190 на її ім'я зі строком дії до грудня 2015 року (а. с. 24, 26 т. 1).
Листом АТ «Банк Форвард» від 30 березня 2021 року № 26/1-08-989 ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 01 березня 2021 року повна заборгованість за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року становить 48657,62 грн. та направлено для ознайомлення виписку по рахунку за період з 28 січня 2021 року по 01 березня 2021 року (а. с. 30 - 32 т. 1). Згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 28 січня 2021 року по 01 березня 2021 року, надлімітна заборгованість становить 674,02 грн., кредитний ліміт за договором встановлений 44739 грн., кредитний ліміт за договором використаний 45413,02 грн. без пільгового періоду, прострочена заборгованість за основним боргом 449,98 грн., прострочена плата за обслуговування кредитної заборгованості 112,41 грн., нараховані банком та несплачені за період з 28 січня 2021 року по 01 березня 2021 року проценти за користування кредитом, в тому числі прострочені 3019,78 грн., щомісячна плата за обслуговування кредитної заборгованості 112,41 грн., платіж по основному боргу 225,94 грн., повна заборгованість по договору станом на 01 березня 2021 року з урахуванням процентів, плат та комісій 48657,62 грн., рекомендований платіж по договору 4089,13 грн., мінімальний платіж по договору 4089,13 грн., строк сплати мінімального платежу не пізніше 28 березня 2021 року. Процентна ставка за користування кредитними коштами становить 0,001 % для всіх операцій, за якими виконано вимоги застосування ставки пільгового періоду, визначені Умовами надання та обслуговування платіжних карток «Банк Форвард» та діючими Тарифами; 45 % річних для інших операцій, якщо інше не встановлено акційними пропозиціями банку, інформація про які розміщується на офіційному сайті банку (а. с. 33 т. 1).
Листом АТ «Банк Форвард» від 17 серпня 2021 року № 26/1-08-2425 ОСОБА_1 повідомлено, що внаслідок систематичного порушення нею строків погашення заборгованості, у відповідності до п. 4.16 Умов, банком по договору був сформований і виставлений заключний рахунок-виписка на загальну суму 56944,13 грн. з датою оплати 27 червня 2021 року, який був направлений заявнику на її поштову адресу. Відповідно до п. 8.18 Умов, банк має право на власний розсуд визначити момент витребування кредиту і вимагати погашення клієнтом заборгованості в повному обсязі, сформувавши й направивши клієнтові заключний рахунок-виписку, у тому числі у випадку невиконання клієнтом своїх зобов'язань, передбачених Умовами, а також при припиненні дії картки. Станом на 17 серпня 2021 року заборгованість по договору становить 56944,13 грн., в тому числі заборгованість за сумою кредиту 38722,01 грн., заборгованість за процентами 17872,12 грн., плата за пропуск мінімальних платежів 350 грн. Право вимоги щодо стягнення повної заборгованості в сумі 56944,13 грн. з ОСОБА_1 виникло у АТ «Банк Форвард» 28 червня 2021 року (а. с. 39 - 42 т. 1).
На а. с. 43 - 56 т. 1 наявний непідписаний документ під назвою «виписка з особового рахунку № НОМЕР_6 » ОСОБА_1 , договір № 88339190, за період з 02 лютого 2010 року по 20 березня 2013 року.
На а. с. 57 - 250 т. 1, 1 - 25 т. 2 знаходиться копія виписки з рахунку ОСОБА_1 у АТ «Банк Форвард» за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року, на а. с. 27 - 69 т. 2 знаходяться копії платіжних документів ОСОБА_1 , згідно яких нею здійснювалося поповнення рахунку.
05 липня 2021 року судовим експертом Бочкарьовим Д.О. за зверненням ОСОБА_1 для визначення документальної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард» складено висновок № 163/1 судово-економічної експертизи за наданими нею документами: рахунок-виписка по рахунку НОМЕР_12 та інші рахунки, пов'язані з договором № 88339190 від 28 березня 2011 року за період з 28 січня 2021 року по 01 березня 2021 року АТ «Банк Форвард», заява оферта № 85256635, складена 20 вересня 2010 року ПАТ «Банк русский стандарт» та ОСОБА_1 , касова квитанція банкомату № 71000823 станом на 13 лютого 2014 року, виписки по особовому рахунку АТ «Банк Форвард» № НОМЕР_6 , № НОМЕР_11 ОСОБА_1 за період з 28 березня 2011 року по 10 березня 2021 року, касові квитанції про внесення коштів на поповнення рахунку та повернення кредиту до Одеського відділення № 1 ПАТ «Банк русский стандарт» через банківські установи за період з 19 жовтня 2011 року по 28 травня 2021 року, копії пластикових карток, заява-оферта № 85256798 від 20 вересня 2010 року про укладення договору банківського обслуговування № 85256798, рахунок карти НОМЕР_14 , договір страхування від нещасних випадків № 85256635 від 20 вересня 2010 року, лист від 30 березня 2021 року вих. № 26/1-08-989 АТ «Банк Форвард», інші документи, що зазначені в дослідницькій частині (а. с. 73 т. 2).
Згідно висновку експерта, проведеним дослідженням наданих документів, з урахуванням внесених коштів ОСОБА_1 за даними касових квитанцій за період з 19 жовтня 2011 року по 28 травня 2021 року, не підтверджується зазначена у рахунку-виписці по рахунку НОМЕР_12 в гривні та інших рахунках, пов'язаних з договором № 88339190 від 28 січня 2021 року за період з 28 січня 2021 року по 01 березня 2021 року сума повної заборгованості (з урахуванням процентів, плат та комісій нарахованих) ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард», що є правонаступником ПАТ «Банк русский стандарт», станом на 01 березня 2021 року в розмірі 48657,62 грн. (а. с. 81 т. 2 зворот).
Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10 травня 2022 року у справі № 496/6096/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (копія знаходиться на а. с. 91 - 95 т. 2), позов задоволено, визнано виконавчий напис № 4191 від 29 липня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 56944,13 грн., що виникла по кредитному договору № 85256635 від 21 вересня 2010 року, укладеного з ПАТ «Банк русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард» та 1100 грн. сплати за вчинення виконавчого напису, а всього 58044,13 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Листом від 24 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що 25 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «Банк Форвард» було укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, в тому числі за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року, а також повідомлено про заборгованість станом на дату надання відповіді у розмірі 57275,19 грн., що складається із суми заборгованості по тілу 45413,02 грн., по процентах 9126,45 грн., по комісії 2404,66 грн., відсотки, нараховані новим кредитором 331,06 грн. (а. с. 83 т. 2).
Листом від 31 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що 25 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «Банк Форвард» було укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, в тому числі за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року, а також повідомлено про заборгованість станом на дату надання відповіді у розмірі 57525,33 грн., що складається із суми заборгованості по тілу 45413,02 грн., по процентах 9126,45 грн., по комісії 2404,66 грн., відсотки, нараховані новим кредитором 581,20 грн. (а. с. 84 т. 2).
Листом від 09 лютого 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що 25 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «Банк Форвард» було укладено договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, в тому числі за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року, а також повідомлено про заборгованість станом на дату надання відповіді у розмірі 57672,46 грн., що складається із суми заборгованості по тілу 45413,02 грн., по процентах 9126,45 грн., по комісії 2404,66 грн., відсотки, нараховані новим кредитором 728,33 грн. (а. с. 86 т. 2).
На а. с. 87 т. 2 знаходиться копія інформаційного витягу з реєстру боржників, згідно якого за боржником ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 56944,13 грн. за кредитним договором № 88339190 від 28 березня 2011 року.
На а. с. 88 т. 2 знаходиться перша та остання сторінки договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25 липня 2024 року, укладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АТ «Банк Форвард», від імені якого діє виконуючий обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» Біла І.В., на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та рішень виконавчої дирекції ФГВФО № 276 від 07 березня 2023 року «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Форвард» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги надано нові докази, а саме копії рішень виконавчої дирекції ФГВФО від 18 вересня 2023 року № 1140 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Банк Форвард», від 07 березня 2023 року № 276 про початок процедури ліквідації АТ «Банк Форвард» та делегування повноважень ліквідатора банку, копію рішення Правління НБУ від 07 лютого 2023 року № 49-рш/БТ про віднесення АТ «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних, від 07 березня 2023 року № 90-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк Форвард», копію виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 з 11 червня 2023 року по 24 липня 2024 року, з відображенням вихідних залишків 45413,02 грн. та 9126,45 грн. станом на 23 червня 2023 року.
В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що був позбавлений можливості ознайомитись з позовною заявою, скористатися своїм правом надати відзив на позовну заяву, оскільки до електронної справи в Електронному кабінеті не було долучено всі процесуальні документи, що унеможливило повноцінне ознайомлення з матеріалами провадження.
Також від ОСОБА_1 17 березня 2026 року до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу разом із новими доказами, а саме копії виписки по рахункам, супровідного листа від 08 листопада 2021 року за підписом директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, довідки за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. від 02 листопада 2021 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року було відкрито провадження в даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, роз'яснено відповідачу право у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати до суду відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження АТ «Банк Форвард» отримав 02 травня 2025 року шляхом її направлення до електронного кабінету, що підтверджується довідкою суду (а. с. 133 т. 2), а тому є обізнаним про розгляд справи судом.
Разом із тим, правом відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, не направив до суду заяв про ознайомлення з матеріалами справи в електронному суді і будь-яких доказів на спростування доводів позивача не надав.
Позивач ОСОБА_1 , надаючи нові докази до матеріалів справи, обґрунтовувала їх неподання до суду першої інстанції суб'єктивними причинами.
Враховуючи вищевикладене, сторонами не аргументовано поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, не заявлено клопотання про дослідження нових доказів, не наведено об'єктивних причин, які перешкодили подати вказані докази у встановлений законом строк, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів.
Таким чином, апеляційний суд не може врахувати нові докази як докази, якими заявники обґрунтовують свої вимоги.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Відмовляючи ОСОБА_1 у позові в частині визнання недійсним договору № GL1N426202/1 від 25 липня 2024 року про відступлення права вимоги, укладеного АТ «Банк Форвард» і ТОВ «Кредит-Капітал» в частині передачі права вимоги за договором про картку № 88339190 від 28 березня 2011 року, укладеного ОСОБА_1 та ПАТ «Банк русский стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», внесеного до реєстру прав вимоги боржників, суд першої інстанції виходив із неефективності такого способу захисту права позивача.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, сформовані у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, звернення з позовом про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги є неналежним та неефективним способом захисту прав, що є самостійною підставою для відмови в позові, а інтерес позивача, який не вважає себе боржником, у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.
Також апеляційний суд враховує, що хоча АТ «Банк Форвард» оскаржує рішення суду першої інстанції в цілому, його апеляційна скарга не містить доводів проти висновків суду першої інстанції в частині відмови в позові.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив, і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20) виснувала, що визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов'язку) є способом захисту інтересу у юридичній визначеності. Застосування такого способу захисту інтересу є належним лише тоді, якщо юридична невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше. За цих умов боржник (поручитель) може звернутися до суду з позовом про визнання відсутності права вимоги кредитора за договором поруки (визнання його права припиненим), зокрема про визнання поруки припиненою, і такий спосіб захисту буде належним та ефективним. У разі задоволення цього позову суд у резолютивній частині визнає відсутнім право вимоги кредитора за договором поруки, зокрема визнає поруку припиненою, а не припиняє поруку.
Такі ж правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 638/3305/21 (провадження № 61-9073св24), що свідчить про усталеність правової позиції Верховного Суду з даного питання.
Апеляційний суд враховує, що станом на час звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду кредитор не ініціював власного судового розгляду про стягнення заборгованості з позивача, а тому її звернення з даним позовом про визнання кредитних зобов'язань припиненими є належним способом захисту інтересу від юридичної невизначеності.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 у частині визнання кредитних зобов'язань припиненими, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджено відсутність заборгованості перед банком за кредитним договором станом на 01 березня 2021 року в розмірі 48657,62 грн.
Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання, вчасно та без будь-яких прострочень повернула кредитні кошти в повному обсязі, а також в повному обсязі сплатила відсотки за користування кредитними коштами майже в обсязі, що перевищує нараховані банком суми до сплати, однак відповідачі не визнають факту припинення кредитних зобов'язань.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України (норми матеріального права наведені в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором
визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.
Відповідно до ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 102, 110 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі докази); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, за змістом ст. 12, 81 ЦПК України сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків заявника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки з банківських рахунків можуть бути належними доказами щодо заборгованості за відповідними договорами, укладеними заявником із банком.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24), від 17 квітня 2025 року у справі № 280/1099/19 (провадження № 61-14243св24), від 11 листопада 2025 року у справі № 913/266/20 та інших.
З обставин цієї справи відомо, що кредит надавався позивачу шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника, відкритий у банку.
Отже, наявні у матеріалах справи виписки з рахунків та розрахунок кредитної заборгованості, що надані банком, є належними доказами наявності заборгованості позичальника.
В апеляційній скарзі АТ «Банк Форвард» наголошував, що на момент відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в частині передачі права вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , зобов'язання боржника ОСОБА_1 припиненим не було, оскільки позивачем на дату відступлення прав вимоги зобов'язання за кредитним договором № 8839190 від 28 березня 2011 року не виконано, загальна заборгованість на дату продажу за кредитним договором становила 56944,13 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунків позичальника про рух коштів по конкретному банківському рахунку.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 та визнаючи кредитні зобов'язання припиненими, суд першої інстанції не надав оцінку належності висновку експертизи, а саме, чи містить він інформацію щодо предмета доказування, та не врахував, що розмір заборгованості по договору визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а висновок експертизи для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.
Так, у висновку судово-економічної експертизи від 05 липня 2021 року № 163/1 зазначено, що проведеним дослідженням наданих документів, з урахуванням внесених коштів ОСОБА_1 за даними касових квитанцій за період з 19 жовтня 2011 року по 28 травня 2021 року, не підтверджується зазначена у рахунку-виписці по рахунку НОМЕР_15 в гривні та інших рахунках, пов'язаних з договором № 88339190 від 28 січня 2021 року за період з 28 січня 2021 року по 01 березня 2021 року сума повної заборгованості (з урахуванням процентів, плат та комісій нарахованих) ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард», що є правонаступником ПАТ «Банк русский стандарт», станом на 01 березня 2021 року в розмірі 48657,62 грн.
Разом із тим, у цьому висновку експертом не надано відповідь на питання, чи відповідає здійснення платежів ОСОБА_1 згідно наданих нею документів умовам укладеного нею з ПАТ «Банк русский стандарт» кредитного договору № 88339190 від 28 березня 2011 року щодо видачі та погашення кредиту, тобто чи є виконання зобов'язання ОСОБА_1 проведеним належним чином, що передбачає виконання відповідно до умов договору (ст. 599 ЦК України).
При цьому судом першої інстанції не враховано, що згідно умов оферти 3, яку ОСОБА_1 підписала 20 вересня 2010 року, позивач підтвердила, що розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід'ємною частиною договору про картку будуть являтися Умови по карткам та Тарифи по карткам, однак такі Умови та Тарифи експерту не надавались і він їх не досліджував.
Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою, що експертом здійснено розрахунок належних до сплати процентів за користування платіжних коштів, виходячи із 5 % річних, що складає 0,013 % за один календарний день, водночас, згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 за період з 28 січня 2021 року по 01 березня 2021 року, використаний нею кредитний ліміт за договором без пільгового періоду становить 45413,02 грн., та наявне застереження, що процентна ставка за користування кредитними коштами становить 0,001 % для всіх операцій, за якими виконано вимоги застосування ставки пільгового періоду, визначені Умовами надання та обслуговування платіжних карток «Банк Форвард» та діючими Тарифами; 45 % річних для інших операцій, якщо інше не встановлено акційними пропозиціями банку, інформація про які розміщується на офіційному сайті банку (а. с. 33 т. 1).
Також суд першої інстанції не врахував, що у висновку судово-економічної експертизи від 05 липня 2021 року № 163/1 зазначено, що сума повної заборгованості на підтверджується, проте не встановлено саме відсутності заборгованості за кредитним договором.
Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що АТ «Банк Форвард», направляючи заключний рахунок-виписку не з вимогою погашення чергового платежу, а саме з вимогою погашення всієї суми заборгованості за договором № 88339190 від 28 березня 2011 року в сумі 56944,13 грн. в строк до 27 червня 2021 року змінив строк дії договору про картку, обмежуючи строк дії цього договору 27 червня 2021 року, не є самі по собі підставою для задоволення позову та відхиляються апеляційним судом, оскільки положеннями статті 593 ЦК України не передбачено такої підстави для припинення зобов'язання, як зміна банком строку дії кредитного договору шляхом направлення вимоги на адресу позичальника про дострокове погашення кредиту, і вимога про дострокове погашення кредиту змінює лише термін кредитування, але не припиняє відносин щодо виконання умов кредитного договору (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 643/651/21, провадження № 61-10981св23).
Враховуючи відсутність в матеріалах справи Умов по карткам та Тарифів по карткам, які є складовою та невід'ємною частиною кредитного договору, апеляційний суд позбавлений можливості самостійно перевірити доводи ОСОБА_1 щодо належного виконання нею зобов'язань за кредитним договором.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 в межах даної справи не доведено, що заборгованість за кредитним договором погашена нею шляхом виконання зобов'язання належним чином.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позов є недоведеним та необґрунтованим і задоволений судом першої інстанції безпідставно.
Апеляційний суд враховує, що у випадку ініціювання судового процесу кредитором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ОСОБА_1 не буде позбавлена можливості заперечувати проти позову та доводити відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині, з прийняттям нової постанови про відмову в позові.
В іншій частині про відмову в позові рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та не підлягає зміні чи скасуванню з підстав, зазначених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» судовий збір, сплачений ним за подання апеляційної скарги, пропорційно до її задоволення в розмірі 1453,44 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року в частині задоволення позову скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Відмовити ОСОБА_1 у позові до Акціонерного товариства «Банк Форвард» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Форвард», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання кредитних зобов'язань припиненими.
У іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_16 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» (м. Київ вул. Саксаганського 105 код ЄДРПОУ 34186061) судовий збір у розмірі 1453,44 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 20 березня 2026 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.