Справа № 359/12173/25Головуючий в суді І інстанції -Ткаченко Д.В.
Провадження № 33/824/1387/2026 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
27 лютого 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
секретар: Сіваєва Ю.В.,
за участю:
захисника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката Паруль Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_1 - адвоката Паруль Юлії Олегівни на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 10 жовтня 2025 року о 22 год. 43 хв. по вул. Старокняжицька, 69 в м. Бориспіль, Бориспільського району, Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. та позбавити права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Паруль Ю.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року та постановити нову, якою закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв'язку з неповнотою дослідження доказів.
Апелянт звертає увагу на те, що складений протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки протокол не містить підстави для зупинки транспортного засобу. Також, у протоколі не зазначено, що транспортний засіб був технічно несправний і його використання є неможливим.
Відтак, підстава зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 не була повідомлена, даний факт не зафіксований в протоколі про адміністративне правопорушення та на відеофіксації.
Таким чином, суд першої інстанції не дослідив матеріали справи в повному обсязі, та не встановив обставини та підстави зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
Окрім того, захисник, вказує, що суд першої інстанції у вказаному рішенні, зазначив, що порядок проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 був здійснений відповідно до ст. 266 КУпАП, без порушень. Дані твердження грунтуються на відеозаписі, з якого суд робить висновок, що відмова ОСОБА_1 жодним чином не була пов'язана із його незгодою саме на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським на місці з використанням спеціального технічного засобу.
Разом з тим, апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не вбачав різниці між змістом слів «відмова» і «незгода» від проходження огляду на стан сп'яніння. Проте, суд першої інстанції вбачав у цьому різницю і посилається, що саме відмова водія не була пов'язана із його незгодою.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення чітко не зазначено, де саме ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції.
Також захисника зазначає, що працівник бачив, що водій ОСОБА_1 був у задовільному стані, що міг керувати транспортним засобом, і дозволив йому здійснити паркування автомобіля.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисниці ОСОБА_1 - адвоката Паруль Ю.О., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАПвизначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктами 1, 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення захисниці ОСОБА_1 - адвоката Паруль Ю.О., дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 479754 від 10.10.2025, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та ОСОБА_1 , якому були роз'яснені його права. Проте зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 не зазначив (а.с. 2);
- у відеозаписі з нагрудної камери поліцейських, з якого вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль марки «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , у якого були присутні ознаки ДТП, а саме відсутній задній бампер (22 год. 46 хв.). В процесі спілкування з даним водієм (особу встановили за наявних документів - ОСОБА_1 ) працівники поліції виявили у останнього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, але водій категорично відмовився від проходження огляду (а.с. 9).
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров'я є безпідставними та спростовуються наявним в матеріалах відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Доводи про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом його вини - є хибними, оскільки ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що працівники поліції без причини зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. Так, із рапорту поліцейського взводу 1 роти 3 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Г. Сахно від 11.10.2025 року вбачається, що 10.10.2025 о 22.24 год. поліцейські помітили автомобіль Фольсваген пасат д.н.з. НОМЕР_3 , у якого були присутні ознаки ДТП, а саме відсутній задній бампер, що слугувало підставою для зупинки транспортного засобу.
Доводи апелянта про те, що працівниками поліції була порушена процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними.
Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАПта в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Також, апеляційний суд зауважує, що незнання ОСОБА_1 своїх обов'язків як водія пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан сп'яніння (тобто порушення вимог п.2.5 ПДР України) і наслідків такої відмови, не дає підстав вважати, що рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки, відповідно до п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 16 січня 2026 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Паруль Юлії Олегівни - залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко