Справа № 486/1553/25
Провадження № 2/486/391/2026
24 березня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Маляновій А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
учасники справи: позивач ОСОБА_2 , представник позивача Семенова С.М. , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України, представник відповідача ОСОБА_13, представник третьої особи ОСОБА_12,
12 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, в якій просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який під час виконання службових обов'язків зник безвісти за особливих обставин 02 травня 2025 року, однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 27 липня 2021 року до дня зникнення безвісти, а саме 02 травня 2025 року .
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що з ОСОБА_6 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 1989 року. Від шлюбу мають двох дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 27 липня 2021 року шлюб між ними було розірвано через тимчасові непорозуміння. Однак, незважаючи на розірвання шлюбу, шлюбні відносини між ними припинені не були. Вони продовжували проживати однією сім'єю як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. Батьки та рідний брат ОСОБА_7 померли, інших дітей у нього не було, у зв'язку з чим лише вона та їхні діти залишилися для нього єдиними хто складав його сім'ю. Весь час вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали спільний побут та спільне майно, взаємні права та обов'язки, займалися благоустроєм квартири, робили ремонт, купували предмети домашнього вжитку та побуту, всі свята проводили в колі рідних та друзів, постійно проживали разом за однією адресою, разом допомагали їхнім повнолітнім дітям. Мали намір повторно зареєструвати шлюб.
Всі зароблені кошти ОСОБА_6 витрачав на утримання їхньої сім'ї, ця допомога була постійною. Декілька разів чоловік направляв їй кошти, а згодом віддав свою зарплатну картку, з якої вона знімала кошти, які він отримував, та витрачала на потреби їхньої сім'ї.
Крім того, всі документи ОСОБА_6 , свідоцтва про смерть його батьків та брата, посвідчення учасника бойових дій, орден та орденська книжка до нього, пенсійне посвідчення та інші особисті речі, перебувають у неї.
Відповідно до довідки про склад сім'ї та реєстрацію вона та ОСОБА_6 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Акт № 1 про фактичне проживання від 20 травня 2025 року, складений комісією у складі членів правління ОСББ «Квітковий 2А», підтверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 1999 року. Тобто, навіть після розірвання шлюбу вони не припинили шлюбних відносин.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 25 лютого 2022 року ОСОБА_6 був мобілізований та направлений для проходження військової служби до ЗСУ.
12 травня 2025 року на її ім'я надійшло сповіщення сім'ї № 1026 про те, що головний сержант ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , командир бойової машини - командир механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 призваний на військову службу за мобілізацією 25 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, зник безвісти 02 травня 2025 року в районі н.п. Кучерів Біловського району Курської області під час виконання бойового завдання.
Після отримання сповіщення вона звернулась до поліції з заявою про зникнення її чоловіка ОСОБА_6 , на підставі якої були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та 16 травня 2025 року зареєстроване кримінальне провадження № 12025152120000176 за ч. 1 ст. 115 КК України.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на підтвердження її постійного спілкування з чоловіком вона надає скриншоти їхнього спілкування у додатку «Вайбер», а на підтвердження спільного проведення часу надає сімейні фотознімки.
01 травня 2025 року за вих. № 10314 нею було отримано листа за підписом командира в/ч НОМЕР_1 , у якому їй було висловлено подяку за її чоловіка - ОСОБА_6 .
Зазначає, що у зв'язку з тим, що вона з ОСОБА_6 не встигли зареєструвати шлюб, вона позбавлена можливості у повному обсязі реалізувати свої права, а саме належним чином комунікувати з органами військового управління, подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку ОСОБА_6 . Так, їй було відмовлено у видачі витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин у зв'язку з тим, що вона немає змоги підтвердити родинні відносини з ОСОБА_6 . Такий витяг змогла отримати лише їхня дочка.
Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, має для неї юридичне значення, від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, що вбачається з норм ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», які дозволяють їй реалізувати права, передбачені цим законом, як близькому родичу та члену сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у тому числі право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування такої особи, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), право на отримання достовірної інформації про хід та результати проведення розшуку безвісти зниклого чоловіка у порядку, визначеному цим законом та іншими законами України, право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Ухвалою суду від 14 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
02 вересня 2025 року відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, згідно з яким просять відмовити у задоволенні позовної заяви. Вважають себе неналежним відповідачем по справі. Зазначають, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Вважають, що спільне проживання (за зареєстрованим місцем проживання) тривало лише 12 днів, оскільки після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_6 із позивачем був зареєстрований за однією адресою впродовж нетривалого часу, а саме з 14 лютого 2022 року (шлюб розірвано 27 липня 2021 року), а 25 лютого 2022 року ОСОБА_6 був призваний на військову службу за мобілізацією. Вважають, що єдиною метою встановлення даного факту є отримання позивачем грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_6 , на яке остання немає права, оскільки не є дружиною останнього.
09 вересня 2025 року ОСОБА_1 надала до суду відповідь на відзив, згідно з якою не погоджується з викладеною позицією відповідача в/ч НОМЕР_1 , оскільки подані нею докази підтверджують факт спільного проживання з ОСОБА_6 , а військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем, бо саме вони стверджують, що вона немає права на реалізацію права на отримання передбачених законом пільг та виплат як член сім'ї військовослужбовця.
Третя особа Міністерство оборони України 01 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подало пояснення, згідно яких заперечують проти задоволення позовної заяви. Вважають, що будь-яких належних та допустимих доказів ведення спільного побуту, придбання майна для облаштування побуту, витрачання коштів на спільні цілі із позивачем після їх фактичного розлучення до суду не надано. За поданими до суду ОСОБА_1 документами - доказами в додатку до позовної заяви, на думку представника Міноборони, неможливо встановити, що позивач є особою, яка проживала однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу у визначений позивачем період з 27 липня 2021 року по 02 травня 2025 року - день зникнення ОСОБА_6 безвісти. Зазначають, що з моменту призову ОСОБА_6 на військову службу по мобілізації в лютому 2022 року і до 02 травня 2025 року, ОСОБА_6 виконував службові обов'язки і перебував у розташуванні в/ч НОМЕР_1 на великій відстані від місця проживання. Посилаючись на практику Верховного Суду, просять відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у зв'язку з не доведенням вказаного факту належними та допустимими доказами.
01 грудня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та її представник у судовому засіданні 16 березня 2025 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі позовні вимоги визнають у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідача в/ч НОМЕР_1 надав заяву про розгляд справи без участі представника військової частини.
Представник третьої особи Міністерства оборони України надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, підтримав раніше подані до суду пояснення (заперечення на позовну заяву), просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Суд, з'ясувавши позиції сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
08 вересня 1989 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу /а.с. 14/.
Від шлюбу у них народилися дві дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 15, 16/.
27 липня 2021 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було розірвано, про що Южноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 24 /а.с.17/.
Відповідно до інформації з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00057191818 від 18 березня 2026 року та № 00057191936 від 18 березня 2026 року, сформованої Південноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , після розірвання шлюбу 27 липня 2021 року, не реєстрували нових шлюбів.
Відповідно до довідки про склад сім'ї та реєстрацію від 16 травня 2025 року, виданої Центром надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.22/.
Місце реєстрації ОСОБА_1 також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади /а.с.9/, а ОСОБА_6 - копією довідки від 14 лютого 2022 року № 549 про реєстрацію місця проживання особи /а.с. 13/.
Згідно акту № 1 про фактичне проживання від 20 травня 2025 року, складеного комісією у складі членів правління ОСББ «Квітковий 2А», ОСОБА_1 та ОСОБА_6 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , з 1999 року /а.с. 23/. Даний факт проживання підтверджують присутні сусіди: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
У матеріалах справи наявні та досліджені у судовому засіданні копії фотокарток, на яких, згідно тверджень позивача, зображено спільний відпочинок та дозвілля ОСОБА_1 та ОСОБА_6 разом з дітьми /а.с. 28-29/.
З наданих позивачем скриншотів особистої переписки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вбачається, що останні вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, обговорювали оплату комунальних послуг, допомогу дітям /а.с. 30-33/.
З наданих платіжних інструкції АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_6 перераховував на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти /а.с. 38, 39/.
На підтвердження ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільного господарства, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі на ремонт квартири, позивач надала відповідні чеки про придбання речей домашнього вжитку (ліжка, передпокою, столу письмового), необхідних матеріалів для ремонту квартири (шпалери, штукатурка, шпаклівка тощо) /а.с. 40, 41, 42, 43, 44/.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали разом, як дружина та чоловік, вели спільне господарство, мали спільний побут, проживали як сім'я, займалися підприємницькою діяльністю, навіть, після розлучення.
Свідок ОСОБА_8 зазначила, що знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вже майже 30 років, оскільки проживають в одному будинку та є сусідами, свідок ОСОБА_10 20 років знайома з родиною ОСОБА_11 .
Відповідно до листа командира в/ч НОМЕР_1 від 01 травня 2025 року за № 10314, ОСОБА_1 було висловлено подяку за її чоловіка ОСОБА_6 з нагоди Дня піхоти Збройних Сил України /а.с. 45/.
Згідно Сповіщення сім'ї № 1026, адресованого ОСОБА_1 , останню сповіщено про те, що: «Ваш чоловік, головний сержант ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , командир бойової машини - командир механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , призваний на військову службу за мобілізацією 25 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, зник безвісти 02 травня 2025 року в районі н.п. Кучерів, Біловського району, Курської області під час виконання бойового завдання» /а.с. 24/.
В анкеті вивчення морально-ділових якостей військовослужбовця ОСОБА_6 у пункті 6 «сімейний стан» зазначено - розведений, «дружина» - ОСОБА_1 , вказано її номер телефону, «діти» - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 /а.с. 25/.
Батьки /а.с. 14/ та рідний брат ОСОБА_6 померли, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть /а.с. 17, 18, 19/.
16 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області із заявою про зникнення її чоловіка ОСОБА_6 , що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 2924 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію /а.с. 26/.
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 16 травня 2025 було відкрито кримінальне провадження № 12025152120000176 за ч. 1 ст. 115 КК України, за заявою ОСОБА_1 щодо зникнення безвісти її чоловіка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, біля н.п. Кучерів, Біловського району, Курської області /а.с. 27/.
Відповідно до листа Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) Міністерства внутрішніх справ України № 35173/30-2025 від 03 червня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні їй витягу з Реєстру, оскільки вона не є родичем особи, зниклої безвісти за особливих обставин /а.с. 36-37/.
Витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250703-602 від 03 липня 2025 року, згідно з яким розшукується ОСОБА_6 , надано адвокату Семеновій С.М., представнику позивача в інтересах ОСОБА_2 /а.с. 34, 35/.
У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», термін «близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб. Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Частиною 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Положення ст. 4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, а також охоронюваних законом інтересів судом.
Відповідно до ч. 1статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до положень ст. 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
За змістом статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц.
Питання щодо встановлення факту спільного проживання однією сім'єю вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.
Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, свідоцтво про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16ц, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже позивачем ОСОБА_1 на обґрунтування доводів щодо проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 надано суду ряд доказів, крім того допитані в судовому засіданні свідки підтвердили факт проживання як чоловіка і дружини останніх після розірвання шлюбу.
Ці докази узгоджуються між собою і підтверджують факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, наявність у них спільного побуту, взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю з 27 липня 2021 року по 02 травня 2025 року, тобто по день зникнення безвісті ОСОБА_6 .
Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , має для неї юридичне значення, тобто від нього залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, що вбачається з норм вищевказаних Законів України, які дозволять позивачу реалізувати права, передбачені законодавчими актами, як члену сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Позивач не має іншої можливості встановити та довести факт, що має для неї юридичне значення, адже чоловік, з яким вона проживала однією сім'єю без шлюбу, зник безвісти, і довести такі факти у позасудовому порядку неможливо, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.
Позивач у позовній заяві не ставить на вирішення питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 265 ЦПК України, суд
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Миколаїв та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Коростень Житомирської області, який під час виконання службових обов'язків зник безвісти за особливих обставин 02 травня 2025 року, однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, з 27 липня 2021 року по 02 травня 2025 року .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне ім'я позивача: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне найменування відповідача: Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Повне найменування третьої особи: Міністерство оборони України, адреса: АДРЕСА_5, ЄДРПОУ НОМЕР_6.
Суддя Г. А. Далматова