16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 679/568/23
провадження № 61-544св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Департамент освіти та науки Хмельницької обласної військової адміністрації,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Нетішинський професійний ліцей,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 серпня 2023 року у складі судді Грибанової Л. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у складі колегії суддів Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Департаменту освіти та науки Хмельницької обласної державної адміністрації, третя особа - Нетішинський професійний ліцей, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 23 березня 2021 року між позивачкою та Департаментом освіти та науки Хмельницької обласної державної адміністрації укладений контракт, за умовами якого ОСОБА_1 призначена на посаду директора Нетішинського професійного ліцею строком на 2 роки з 23 березня 2021 року до 22 березня 2023 року.
Відповідно до наказу Департаменту освіти, науки, молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації від 30 червня 2022 року № 75-к директора Нетішинського професійного ліцею ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади строком на 60 днів із 30 червня 2022 року до 28 серпня 2022 року включно.
Згідно з наказами Департаменту освіти, науки, молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації від 30 серпня 2022 року № 107-к, від 26 жовтня 2022 року № 159-к, від 16 грудня 2022 року № 194-к, від 15 лютого 2023 року № 35-к позивачку відсторонено від займаної посади до 09 квітня 2023 року включно.
Відповідно до наказу Департаменту освіти та науки Хмельницької обласної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 » від 17 березня 2023 року
№ 42-к і наказу Нетішинського професійного ліцею від 21 березня 2023 року № 33-к/тр ОСОБА_1 , директора Нетішинського професійного ліцею, звільнено
з 22 березня 2023 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Листом Департаменту освіти та науки Хмельницької обласної державної адміністрації від 22 березня 2023 року № 456-41/2023 позивачку повідомлено про необхідність
отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення.
ОСОБА_1 вважала своє звільнення незаконним, оскільки на час звільнення відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
від 24 лютого 2022 року на всій території України був введений воєнний стан. Згідно з підпунктом 3 пункту 2-1 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» засновник державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа) має право продовжити без проведення конкурсу строк дії строкового трудового договору (контракту), укладеного з керівником відповідного закладу загальної середньої освіти, але не більше ніж на шість місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. Законодавець на час дії воєнного стану надав право лише продовжувати строк дії трудового договору (контракту). Зазначала, що з вини відповідача їй завдано моральну шкоду, оскільки вона фактично була залишена без засобів до існування та змушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд:
- скасувати наказ Департаменту освіти та науки Хмельницької обласної військової адміністрації про її звільнення з посади директора Нетішинського професійного ліцею від 22 березня 2023 року;
- поновити її на посаді директора Нетішинського професійного ліцею;
- стягнути з Департаменту освіти та науки Хмельницької обласної військової адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи
з 22 березня 2023 року до дня ухвалення судом рішення в сумі 39 780,16 грн;
- стягнути з Департаменту освіти та науки Хмельницької обласної військової адміністрації в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Нетішинський міський суд Хмельницької області рішенням від 03 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивачки відбулося відповідно до норм чинного законодавства та вказав, що посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач на час дії воєнного стану має продовжити дію контракту не ґрунтується на законі, оскільки це є правом Департаменту освіти та науки Хмельницької обласної державної адміністрації, а не обов'язком. Тому за відсутності порушення законних прав позивачки при звільненні правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені доводи
03 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася
до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у цій справі, уточнивши вимоги якої, просила скасувати рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року
і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті
389 ЦПК України, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Заявниця вказує, що суди не надали належної оцінки наказам, виданим Департаментом освіти, науки, молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації від 30 серпня 2022 року № 107-к, від 26 жовтня 2022 року № 159-к, від 16 грудня 2022 року № 194-к, від 15 лютого 2023 року № 35-к, відповідно до яких позивачку на підставі ухвал Нетішинського районного суду Хмельницької області було відсторонено від займаної посади. Станом на 17 березня 2023 року, тобто на момент видання оскаржуваного наказу про звільнення позивачки, наказ Департаменту освіти, науки, молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації від 15 лютого 2023 року № 35-к про її відсторонення не був скасований, що, на переконання заявниці, вказує на те, що звільнення відбулося з порушенням, оскільки за відстороненим працівником зберігається місце роботи, а трудові відносини вважаються продовженими, не дивлячись на закінчення строку дії контракту в період відсторонення.
Також у касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті
389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме підпункту 3 пункту 2-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту», згідно з яким засновник державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа) має право продовжити без проведення конкурсу строк дії строкового трудового договору (контракту), укладеного з керівником відповідного закладу загальної середньої освіти, але не більше ніж на шість місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Департамент освіти, науки, молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Провадження в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 березня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував матеріали справи із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 3 частини другої статті
389 ЦПК України.
У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт
1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів
з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна
дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2024 року установлено в розмірі (на час подання касаційної скарги) -
2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу починаючи з 22 березня 2023 року до дня ухвалення судом рішення в сумі 39 780,16 грн, та моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн.
Отже, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн).
Згідно із частиною третьою статті 274 ЦПК України під час вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі,
в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У частині четвертій статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Стосовно позовних вимог немайнового характеру щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивачки з роботи, а також про поновлення на роботі, то ця справа є справою незначної складності та не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України заявником ОСОБА_1 у касаційній скарзі не наведено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року)).
Суд вказує, що важко погодитися з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило
б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року)).
Відповідно до статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 (провадження № 14-53цс19) сформулювала правову позицію, згідно з якою, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, то касаційне провадження у справі належить закрити. Вказана правова позиція підлягає застосуванню до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї касаційної скарги.
Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02).
Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
З огляду на те, що Верховний Суд ухвалою від 05 березня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,
ОСОБА_1 не обґрунтувала, а судом не встановлено, відповідно до пункту
1 частини другої статті 394 ЦПК України касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 рокупідлягає закриттю.
Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 06 березня 2025 року у справі № 203/1012/23 (провадження № 61-18396св23), від 01 липня 2025 року у справі № 642/3965/20 (провадження № 61-15891св23).
Керуючись статтями 394, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Закрити касаційне провадження у справі № 679/568/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 03 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська