Справа № 583/2765/24
Номер провадження 22-з/816/48/26
24 березня 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів - Петен Я.Л., Сізова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Розторгуєвої Валентини Борисівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Постановою Сумського апеляційного суду від 26.02.2026 заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2024 залишено без змін.
03.03.2026 від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Розторгуєвої В.Б. надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5600 грн.
04.03.2026 адвокат Яценко Д.І. в інтересах відповідача ОСОБА_2 через «Електронний суд» подав заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу, в яких просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1500 грн. Клопотання мотивує тим, що обсяг наданих адвокатом послуг не є значним, справа не становить великої складності, відзив на апеляційну скаргу є аналогічним попереднім заявам представника позивача, які наявні в матеріалах справи, долучені до відзиву докази оновлені лише за датою їх видачі, а за змістом такі ж самі, які були предметом неодноразових судових розглядів.
Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в рішеннях від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19 та від 24.01.2022 у справі №757/36628/16-ц, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2024 ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Розторгуєву В.Б. звернулася до ОСОБА_2 з позовом, в якому вказувала, що останній є батьком їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою та знаходиться на її повному забезпеченні. Зазначала, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. У сина затримка психічного розвитку, моторна алалія внаслідок дисфункції головного мозку, ЗНМ І рівня, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 04.04.2024, протокол від 29.02.2024 №2/5. Син ОСОБА_4 навчається в другому інклюзивному класі (відсутня мова спілкування) Хухрянського ліцею (опорний заклад освіти) Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області на дистанційній формі навчання. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, оскільки через своє захворювання він потребує більшої уваги, ніж інші діти. При цьому чинним законодавством передбачений обов'язок батьків у рівній мірі піклуватися і матеріально утримувати своїх дітей, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення даного позову до суду.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2024 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 06.06.2024.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, адвокат Яценко Д.І. в інтересах відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду та зменшити розмір аліментів до 1/8 частини його доходів.
Постановою Сумського апеляційного суду від 26.02.2026 апеляційну скаргу адвоката Яценка Д.І., подану в інтересах відповідача ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2024 - без змін.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
На підтвердження розміру понесених у суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвокат Розторгуєва В.Б. надала договір про надання правничої допомоги від 05.05.2024, укладений зі ОСОБА_1 (а. с. 236 - 237), акт приймання-передачі виконаних послуг (наданих робіт) від 02.03.2026 (а. с. 238), квитанцію до прибуткового касового ордера від 02.03.2026 №1 про оплату ОСОБА_1 5600 грн (а. с. 238 зв.).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 №686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.
У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №681/947/24.
З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати, понесені в апеляційному суді, підлягають зменшенню до 4000 грн, що відповідатиме вимогам розумності, справедливості та співмірності.
Керуючись ст. 270 ЦПК України,
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач - Анна ЗАМЧЕНКО
Судді - Яна ПЕТЕН
Дмитро СІЗОВ