Справа № 583/4083/25
Номер провадження 22-з/816/45/26
24 березня 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенко В.І., Черних О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Абрамовича Олексія Володимировича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних,
Постановою Сумського апеляційного суду від 24.02.2026 рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2025 змінено, стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 19258 грн 01 коп. заборгованості з орендної плати за 2018 рік, 2020 - 2024 роки, 3752 грн 49 коп. інфляційних збитків, 1067 грн 15 коп. - 3% річних, 5598 грн 02 коп. судових витрат.
02.03.2026 від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Абрамовича О.В. надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
23.03.2026 ТОВ «Райз Північ» подало клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2025 адвокат Абрамович О.В. в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Райз Північ» з позовом, який у подальшому уточнив. Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,3140 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі договору оренди землі від 11.07.2017 №237/18, укладеного позивачкою з ПрАТ «Райз-Максимко», земельна ділянка була передана товариству в оренду на 10 років зі сплатою орендної плати в розмірі 10049 грн 30 коп. 05.03.2018 між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» і ТОВ «Райз Північ» укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до Договору №237/18, відповідно до якої новий орендар ТОВ «Райз Північ» приймає на себе всі права та обов'язки від ПрАТ «Райз-Максимко». Але, незважаючи на погоджені сторонами умови договору оренди земельної ділянки, відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати.
Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 20417 грн 85 коп. заборгованості з орендної плати за 2018 рік, 2020 - 2024 роки, 4484 грн інфляційних збитків, 1237 грн 64 коп. - 3% річних.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2025 позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 20417 грн 85 коп. заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 11.07.2027 №237/18, 4484 грн інфляційних збитків, 1237 грн 64 коп. - 3% річних, 1211 грн 20 коп. судового збору, 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Райз Північ» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Постановою Сумського апеляційного суду від 24.02.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Райз Північ» задоволено частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2025 змінено: стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 19258 грн 01 коп. заборгованості з орендної плати за 2018 рік, 2020 - 2024 роки, 3752 грн 49 коп. інфляційних збитків, 1067 грн 15 коп. - 3% річних, 5598 грн 02 коп. судових витрат.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
На підтвердження розміру понесених у суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвокат Абрамович О.В. надав договір про правничу допомогу від 18.07.2025, укладений між адвокатом Абрамовичем О.В. і Стельмашок Л.Ф. (а. с. 98), додаткову угоду до договору №70 про надання правничої допомоги від 18.07.2025 (а. с. 99 зв.), акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором №70 про надання правничої допомоги від 18.07.2025 та додатковою угодою від 29.01.2026 (а. с. 97), квитанцію №70/4 про оплату за надання правничої допомоги Стельмашок Л.Ф. 7000 грн (а. с. 99).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 №686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.
У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №681/947/24.
З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (адвокатом було подано відзив, справа слухалася в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 2000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.
Тому пропорційно задоволеним вимогам (92%) з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 1840 грн (2000 грн х 92%) понесених і документально підтверджених судових витрат.
Керуючись ст. 270 ЦПК України,
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 1840 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач - Замченко А.О.
Судді - Криворотенко В.І.
Черних О.М.