Харківський апеляційний
господарський суд
"17" січня 2011 р. Справа № 21/102
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Чурсіна І.В.
відповідача -Шкадюк С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4513П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.10 у справі № 21/102
за позовом ТОВ "Комфорт Технік", м. Київ
до ТОВ "Кременчук Житлобуд", м. Кременчук
про стягнення 14322,26 грн. -
встановила:
Позивач - ТОВ "Комфорт Технік", м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ТОВ "Кременчук Житлобуд", м. Кременчук 14322,26 грн. неустойки за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за укладеним між сторонами договором № 6-05-09 від 13.05.2009 р. та додатковою угодою № 1 від 22.05.2009 р. до цього договору.
Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Тимченко Б.П.) від 05.08.2010 р. по справі № 21/102 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що договір № 6-05-09 від 13.05.2009 р. та додаткова угода № 1 від 22.05.2009 р. до цього договору є неукладеними через їх не підписання відповідачем, в зв'язку з чим, вони не можуть породжувати для відповідача будь-яких юридичних наслідків та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт що договір № 6-05-09 від 13.05.2009 р. та додаткова угода № 1 від 22.05.2009 р. до цього договору укладалися шляхом надсилання позивачем відповідачеві пропозиції про його укладання (оферти) та вчинення останнім дії, а саме, сплати на виконання умов договору передоплати, що свідчить про прийняття відповідачем відповідної пропозиції про укладання договору. Зазначене, на думку позивача, свідчить про обов'язок відповідача виконати умови договору в частині сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання своїх зобов'язань та ін.
Крім того, в додаткових доводах до апеляційної скарги позивач зокрема зазначає, що з урахуванням характеру виконаних ним на користь відповідача відповідних дій укладання договору є необхідною умовою, яка встановить певні права та обов'язки сторін. Фактом укладання договору в спрощеній формі свідчать первинні документи, які сторони складали при виконанні певних господарських операцій. При цьому, факт існування укладеного між сторонами договору № 6-05-09 від 13.05.2009 р. визнав сам відповідач при здійсненні оплати за платіжним дорученням № 263 та підписанні акту звірки взаєморозрахунків та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що договір № 6-05-09 від 13.05.2009 р. не може вважатися укладеним в розумінні ст. 207 ЦК України, оскільки він з боку відповідача ніким не підписаний та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні до господарського суду вказував на те, що 13 травня 2009 року між ним та відповідачем укладено Договір № 06-05-09 та Додаткову угоду № 1 від 22.05.2009 р. до цього договору щодо поставки багатоцільових дверей фірми НОRMAN, на виконання умов яких позивач здійснив відповідачу поставку відповідного обладнання за видатковими накладними № РН-000334 від 04.06.2009 р., № РН-000350 та № РН-000351 від 24.06.2009 р. та здійснив монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті відповідача.
Як зазначає позивач, відповідач всупереч вимогам п. п. 2.2.2-2.2.3 здійснив оплату за поставлений товар та виконані послуги з простроченням, в зв'язку з чим, позивач на підставі п. 5.3 договору просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 14322,26 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що договір № 6-05-09 від 13.05.2009 р. та додаткова угода № 1 від 22.05.2009 р. до цього договору є неукладеними через їх не підписання відповідачем, в зв'язку з чим, вони не можуть породжувати для відповідача будь-яких юридичних наслідків.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
П. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
П. 2 ст. 180 ГК України передбачено, що Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
П. 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що надані позивачем договір № 6-05-09 від 13.05.2009 р. та додаткова угода № 1 до цього договору (а.с. 10-14) не підписані уповноваженим представником відповідача та не скріплені печаткою останнього.
Зазначені обставини свідчать про неукладеність наданих позивачем договору № 6-05-09 від 13.05.2009 р. та додаткова угода № 1 до цього договору.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однак, оскільки надані позивачем договір № 6-05-09 від 13.05.2009 р. та додаткова угода № 1 є неукладеними, вони не можуть породжувати для відповідача будь-яких юридичних наслідків, в т.ч. щодо сплати пені за прострочення виконання зобов'язань в рамках цього договору.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що договір № 6-05-09 від 13.05.2009 р. та додаткова угода № 1 від 22.05.2009 р. до цього договору укладалися шляхом надсилання позивачем відповідачу пропозиції про його укладання (оферти) та вчинення останнім дії що свідчить про прийняття відповідної пропозиції про укладання договору, оскільки зазначені обставини позивачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України жодним чином не доведені.
Зокрема не доведений відповідачем факт надсилання саме договору № 6-05-09 від 13.05.2009 р. (оферти) в редакції наданій для залучення до матеріалів справи, та прийняття відповідачем пропозиції про його укладання в розумінні положень ст. 181 ГК України, в т.ч. в електронному вигляді.
Дійсно, матеріали справи свідчать про існування між сторонами певних правовідносин, в рамках яких позивач поставляв відповідачу певне обладнання, виконував певні роботи, а відповідач їх оплачував, проте, за відсутності підписаного договору № 6-05-09 від 13.05.2009 р. сам факт існування певних правовідносин та умов жодним чином не засвідчує того, що вони відбувалися саме в рамках цього договору, а так само того, що відповідач приймаючи від позивача виконання певних обов'язків погодився на запропоновані позивачем умови викладені в договорі № 6-05-09 від 13.05.2009 р., в т.ч. щодо сплати пені.
Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, ст. 181 ГК України передбачено Загальний порядок укладання господарських договорів. Зокрема, даною статтею встановлено, що Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Доказів виконання сторонами відповідних дій при укладанні договору позивачем також не надано.
За таких обставин, прийняте по даній справі рішення про відмову в позові про стягнення пені за договором № 6-05-09 від 13.05.2009 р. підлягає залишенню без змін.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.10 по справі № 21/102 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Повний текст постанови підписано 20.01.2011 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.