Харківський апеляційний
господарський суд
"17" січня 2011 р. Справа № 38/260-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Кулик Г.С.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4562Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.10 р. по справі № 38/260-10
за позовом Фермерського господарства "Колос", смт. Коротич
до СТОВ "Квадро", с. Грушине
про стягнення 12668,65 грн. -
встановила:
Позивач - ФГ "Колос", смт. Коротич звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - СТОВ "Квадро", с. Грушине 11881,50 грн. заборгованості, 546,55 грн. інфляційних, 240,60 грн. річних та судових витрат, з посиланням на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати заборгованості за укладеним між сторонами договором про спільну діяльність від 06.02.2009 р.
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) від 03.11.2010 р. по справі № 38/260-10 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду доказів надання відповідачу земельної ділянки, що передбачено п. 1.2. договору та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував його доводи стосовно того що передача спірної земельної ділянки відбулася безпосередньо при підписанні відповідного договору, а саме, уповноважений представник відповідача разом з директором підприємства позивача оглядали вказану ділянку, та тільки після цього підписали відповідну угоду.
Крім того, позивач також зазначає, що договір про сумісну діяльність не передбачає передачі земельної ділянки, тобто сама ділянка залишається у власності позивача, проте користується нею відповідач та ін.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.
Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 06.02.2009 року між сторонами укладено договір про спільну діяльність, за яким сторони домовились про спільну діяльність по обробці земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вирощуванню та збору сільськогосподарської продукції.
Відповідно до п. 1.2. договору позивач для здійснення сумісної діяльності надає земельну ділянку загальною площею 50,0 г, згідно з доповненням до даного договору, в тому числі рілля 50,0 га, що розташована на території Єфремівської сільської ради.
П. 1.3-1.4 договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати обробку земельної ділянки, вирощування, збір та реалізацію сільгосппродукції та понесення всіх витрат пов'язаних з її використанням.
Згідно з п. 3.1.2. та п. 4.2. договору відповідач зобов'язався щорічно, не залежно від результатів сільськогосподарської діяльності, до 31 грудня перераховувати позивачу 11881, 50 грн.
Вказуючи на настання 31.12.2009 року, тобто строку оплати, позивач при зверненні до суду вимагав стягнути з відповідача оплату заборгованості в сумі 11881,50 грн., 546,55 грн. інфляційних втрат та 240,60 грн. 3% річних.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду доказів надання відповідачу земельної ділянки, що передбачено п. 1.2. договору та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, проте вказане рішення підлягає залишенню без змін також з інших підстав та мотивів, ніж ті що означені у вказаному рішенні.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини;
Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором сумісної діяльності сторони зобов'язуються сумісно діяти без створення юридичної особи для досягнення визначеної мети, не суперечить закону.
Як вже було зазначено вище, п. 1.2. договору передбачено обов'язок позивача для здійснення сумісної діяльності надає земельну ділянку загальною площею 50,0 г, згідно з доповненням до даного договору, в тому числі рілля 50,0 га, що розташована на території Єфремівської сільської ради.
Проте, даним договором не конкретизовано, яку саме ділянку на території Єфремівської сільської ради позивач зобов'язався надати для здійснення сумісної діяльності, зокрема не зазначено її місцезнаходження.
Доказів укладання доповнень до договору з зазначенням в них місцезнаходження ділянки, яка б, крім іншого, також могла засвідчити факт передачі цієї ділянки позивач суду також не надав.
При цьому, позивач також не надав суду жодного доказу передачі земельної ділянки на виконання умов договору від 06.02.2009 р., та прийняття її відповідачем для виконання своїх зобов'язань за договором. За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про недоведеність позивачем факту виконання умов договору від 06.02.2009 р.
Згідно п. 4. ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Так само не доведеними позивачем є обставини щодо використання відповідачем земельної ділянки в 2009 році на виконання умов договору.
Посилання позивача на те, що передача спірної земельної ділянки відбулася безпосередньо при підписанні відповідного договору, судом до уваги не приймаються, оскільки вони належними доказами не підтверджені.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, прийняте по даній справі рішення про відмову в задоволенні позову підлягає залишенню без змін.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, в т.ч. у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.10 р. по справі № 38/260-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Повний текст постанови підписано 20.01.2011 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.