Харківський апеляційний
господарський суд
"17" січня 2011 р. Справа № 16/115
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Білогубова С.В.
відповідача -Гавриш М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4477П/3-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.11.10 р. по справі № 16/115
за позовом ДП "ТОВ Фірма "Юрбізнесконсалтинг", м. Кременчук
до ТОВ науково-виробниче підприємство "Присадки", м. Кременчук
про стягнення грошових коштів в сумі 7856,22 грн. -
встановила:
Позивач - ДП "ТОВ Фірма "Юрбізнесконсалтинг", м. Кременчук звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ТОВ науково-виробниче підприємство "Присадки", м. Кременчук основного боргу за Договором № 050701/3-Ю від 02.07.2005р. в розмірі 4800 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 2640 грн. та 3% річних у розмірі 416,22 грн. та судових витрат, з посиланням на невиконання відповідачем умов зазначеного договору в частині оплати наданих позивачем послуг.
Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Тимощенко О.М.) від 11.11.2010 р. по справі № 16/115 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 4800,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 2640,00 грн. та 3% річних у розмірі 416,22 грн., 102 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт що позивач при зверненні до суду вказував на наявність у відповідача заборгованості в рамках договору № 050701/3-Ю від 02.07.2005 р. за серпень - вересень 2007 р., проте за вказаний період заборгованість відповідачем була сплачена за платіжним дорученням № 3694 від 13.09.2010 р.
Крім того, відповідач також вважає безпідставними посилання суду, як на доказ наявності заборгованості, на акти звірки взаєморозрахунків, оскільки дані акти не є первинними документами в розумінні окремих положень закону та ін.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що в прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути заборгованість за договором № 050701/3-Ю від 02.07.2005 р. без зазначення відповідних періодів її виникнення, та факт її наявності та розмір підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем в актах звірки взаєморозрахунків. При цьому, позовна давність не може вважатися такою, що сплинула в зв'язку з підписанням відповідачем вказаних актів звірки, тобто вчинення дій, які свідчать про визнання останнім факту існування заборгованості та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 02.07.2005 р. між сторонами укладено договір № 050701/3-Ю про надання послуг з комплексного юридичного абонентського обслуговування (а.с. 9-12 справи), відповідно до умов якого Виконавець (позивач) зобов'язалося надавати протягом строку дії Договору послуги з комплексного юридичного абонентського обслуговування, а замовник (відповідач) - приймати надані послуги та оплачувати їх.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, що надається Виконавцем в останній робочий день поточного місяця.
Відповідно до п. 3.1 Договору, абонентська плата щомісяця сплачується Замовником протягом терміну дії Договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця в термін до 10 числа поточного місяця.
Згідно з п. 2.2.8 Договору, Замовник зобов'язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за Договором.
Договір розірваний угодою від 01.10.2007 р. про розірвання Договору № 050701/3-Ю від 02.07.2005 р.
Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, протягом строку дії Договору Виконавцем надані Замовнику послуги з комплексного юридичного абонентського обслуговування в повному обсязі відповідно до вимог п. 1.1. Договору, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт, які підписані сторонами відповідно до умов Договору щомісячно (арк.15-58, 97-101 справи).
Позивач зазначає, що станом на дату розірвання договору, тобто на 01.10.2007р. борг Замовника перед Виконавцем за Договором склав 4800 грн.
В позовній заяві та під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач наполягав на тому, що цей борг виник в результаті невиконання відповідачем зобов'язань щодо його сплати за серпень-вересень 2007 року (за актами прийому-здачі виконаних робіт від 28.09.2007 р. та від 31.08.2007 р.) та вимагав стягнення цієї заборгованості.
Як свідчать матеріали справи, 16.01.2009 та 08.12.2009 р. сторонами складено акти звірки взаєморозрахунків згідно з якими відповідач визнав факт існування заборгованості в сумі 4800 грн. за серпень-вересень 2007 року згідно з актами прийому-здачі виконаних робіт від 28.09.2007 р. та від 31.08.2007 р.
Також факт існування заборгованості в сумі 4800 грн. визначено при підписанні акту звірки за період з 01.01.2008 р. по 30.11.2008 р.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, за надані в серпні-вересні 2007 р. послуги позивач виставляв відповідачу до сплати рахунки-фактури № СФ-0000114 від 03.08.2007 р. та № СФ-0000129 від 05.09.2007 р., які відповідачем були сплачені за платіжним дорученням № 3694 від 13.09.2007 р.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором № 050701/3-Ю від 02.07.2005 р.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, суд неповно з'ясував обставини які мають значення для справи, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд першої інстанції задовольняючи позов та обґрунтовуючи свої висновки фактом існування у відповідача перед позивачем заборгованості за договором № 050701/3-Ю, та вказуючи що вона виникла в результаті несплати відповідачем послуг в квітні 2007 року та грудні 2005 року, при цьому не звернув уваги на те, що позивач при зверненні до суду, зокрема в позовній заяві та подальших усних та письмових поясненнях, просив стягнути її з посиланням на те, що вона у відповідача існує в зв'язку з несплатою послуг наданих в серпні-вересні 2007 р. Тобто даний період нарахування заборгованості позивачем був конкретизований.
Проте, як свідчать матеріали справи, вимог про стягнення боргу за інші періоди ніж серпень-вересень 2007 р. позивач суду не заявляв, клопотань про вихід суду за межі позовних вимог позивач суду також не надавав.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про безпідставний вихід суду першої інстанції при прийнятті рішення за межі позовних вимог, що суперечить вимогам п. 2 ст. 83 ЦК України.
Разом з тим, як вже було зазначено вище, за послуги надані в серпні-вересні 2007 р. позивач виставляв відповідачу до сплати рахунки-фактури № СФ-0000114 від 03.08.2007 р. та № СФ-0000129 від 05.09.2007 р., які відповідачем були сплачені за платіжним дорученням № 3694 від 13.09.2007 р.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за вказаний позивачем в позові період, в зв'язку з чим, оскаржуване рішення про задоволення позову підлягає скасуванню, а поданий позивачем позов задоволенню не підлягає.
Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що він в прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути заборгованість за договором № 050701/3-Ю від 02.07.2005 р. без зазначення відповідних періодів її виникнення є безпідставними, оскільки мотивувальна частина позовної заяви є невід'ємною частиною позовної заяви в якій сторона яка звертається до суду зазначає мотиви та підстави з яких вона просить суд прийняти те чи інше рішення.
Відповідно до вимог п. 4-5 ст. 54 ГПК України, Позовна заява повинна зокрема містити зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду рішення господарського суду Полтавської області від 11.11.10 р. по справі № 16/115 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Стягнути з ДП "ТОВ Фірма "Юрбізнесконсалтинг" (юр. адреса: вул. Леніна 40/2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, фактична адреса: 39600, м. Кременчук, вул. Г. Жадова, 4, в т.ч. з п/р №26008044401 в ПАТ "ПФБ", м. Кременчук, МФО 331768, код ЄДРПОУ 31574464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Присадки" (вул. Свіштовська, 11, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, в т.ч. на п/р №26008050000737 у Кременчуцькій філії АКБ "Індустріалбанк", МФО 331304, код ЄДРПОУ 13932946) 51 грн. держмита по скарзі.
Наказ доручити видати господарському суду Полтавської області.
Повний текст постанови підписано 20.01.2011 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.