"18" січня 2011 р. Справа № 65/270-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О. при секретарі Деркач Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - Підгорного Б.Б., довіреність № 01-62юр/5895 від 23.07.2010 р.;
відповідача 1 - не прибув;
відповідача 2 - не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків (вх. № 4445Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2010 р. у справі № 65/270-10 (суддя Смірнова О.В.)
за позовом Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків
до
1) Гвардійського ордену Червоної Зірки факультету військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”, м. Харків
2) Квартирно-експлуатаційного відділу, м. Харків
про стягнення 78635,52 грн., -
встановила:
У вересні 2010 р. АК "Харківобленерго" звернулась до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з Гвардійського ордену Червоної Зірки факультету військової підготовки ім. Верховної Ради України Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (далі -ХПІ) суми заборгованості за період з серпня 2009 р. по серпень 2010 р. за договором про постачання електричної енергії від 06.04.2005 р. за № 05-4725 у розмірі 78635,52 грн., де: 64059,67 грн. - вартість електричної енергії, 6534,06 грн. - пеня, 2646,76 грн. - індекс інфляції, 529,35 грн. - ПДВ на індекс інфляції, 1291,15 грн. -3 % річних, 258,21 грн. - ПДВ на 3 % річних, 3316,32 грн. - компенсації з перетікання реактивних енергії (КРЕ), з покладенням на відповідача судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не сплачена.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме: 22.10.2010 р. позивач надав суду клопотання про залучення до участі у справі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова у якості відповідача 2 та стягнення з останнього на користь позивача: 64059,67 грн. - вартості електричної енергії, 6534,06 грн. - пені, 2646,76 грн. - індексу інфляції, 529,35 грн. - ПДВ на індекс інфляції, 1291,15 грн. -3 % річних, 258,21 грн. - ПДВ на 3% річних, 3316,32 грн. - КРЕ.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2010 р. у справі № 65/270-10 позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за е/е з ПДВ у сумі 64059,67 грн., заборгованість з індексу інфляції в розмірі 2646,76 грн., 3 % річних в розмірі 1291,15 грн., пені в розмірі 6534,06 грн., 3316,32 грн. компенсації з перетікання реактивної енергії 745,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 223,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Зазначене рішення вмотивоване тим, що чинним податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, отже позовні вимоги в частині стягнення нарахованої позивачем заборгованості по ПДВ на 3 % річних в сумі 258,21 грн. та ПДВ на індекс інфляції в сумі 529,35 грн., задоволенню не підлягають.
Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просив зазначене рішення суду першої інстанції змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції не вірно застосував приписи п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідачі відзивів на апеляційну суду не надали, в судове засідання не прибули, про причину відсутності суд не повідомили, хоча про місце і час розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні у матеріалах справи відповідні поштові повідомлення.
Присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи без участі представників відповідачів не заперечував.
Враховуючи, що неприбуття відповідачів в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити за їх відсутності за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення у судовому засіданні представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.04.2005 р. між позивачем та відповідачем 1. було укладено договір про постачання електричної енергії № 05-4725, пролонгований відповідно до п. 9.11 вказаного Договору на наступні роки, в т.ч. 2010 р. (а.с. 25-35).
Згідно п. 2.1.2 зазначеного Договору позивач зобов'язаний постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, а відповідач, у свою чергу, відповідно до п. 2.2.5 Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка № 2 до Договору.
Відповідно до п.п. 1, 5 додатку № 2 до Договору до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1-го числа місяця до 1-го числа наступного місяця; відповідач протягом 3-х днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії; цей рахунок мав бути оплачений споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.
Пунктом 4.5 вищезазначеного додатку № 2 до Договору було передбачено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.
31.12.2008 р. між позивачем (постачальник), відповідачем 1. (споживач) та відповідачем 2. (платник) було укладено Додаткову угоду (а.с. 65) до вказаного Договору про постачання електричної енергії № 05-4725 від 06.04.2005 р., якою сторони внесли зміни до цього Договору, а саме домовилися п. 4.1 додатку № 2 до Договору викласти в наступній редакції: “Оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі визнаної претензії або за рішенням суду) з ПДВ, здійснюється платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків.
Безоблікове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень ПКЕЕ (у т.ч. розкрадань) з ПДВ, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється Споживачем на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання Постачальника у відповідному банку”.
Пункт 4.2 додатку № 2 до Договору викладено в наступній редакції: “Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3 % річних, індекс інфляції, плата за надання Споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються Платником на поточний рахунок Постачальника в термін 10 операційних днів після отримання Споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт”.
В п. 4.5 додатку № 2 до Договору слова “Споживач” сторони замінили на “Платник”.
За змістом п. 5 додатку № 2 до Договору остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду Споживачем, здійснюється Платником на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка та акту звіряння взаєморозрахунків, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).
Для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом п'яти операційних днів після закінчення розрахункового періоду отримує у відповідному РВЕ рахунок та акт звіряння взаєморозрахунків або акт виконаних робіт.
Цей рахунок має бути оплачений Платником протягом 10 банківських днів з дня отримання Споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків”.
01.01.2010 р. між сторонами було підписано Додаткову угоду, якою сторони внесли зміни до п.п. 4.1, 4.2, 4.5, 5 додатку № 2 до Договору № 05-4725 від 06.04.2005 р. (а.с. 66).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Позивач виконав свої зобов'язання за вказаним Договором у повному обсязі, здійснивши у період з серпня 2009 р. по серпень 2010 р. включно відпуск електричної енергії відповідачу у повному обсязі.
Але відповідач за отриману електроенергію своєчасно не розрахувався, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем за період з травня 2010 р. по липень 2010 р. включно утворилась заборгованість з електричної енергії (тарифної складової) в сумі 53383,06 грн.
Також відповідач має заборгованість з ПДВ в розмірі 10676,61 грн.
Таким чином, станом на 01.01.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію з урахуванням ПДВ склала 64059,67 грн.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення КРЕ, пені та 3 % річних колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 05-4725 від 06.04.2005 р., в разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у т.ч. пеню, 3 % річних, індекс інфляції.
На підставі вищевказаного, а також на підставі ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем були правомірно нараховані відповідачу: за період з листопада 2006 р. по квітень 2010 р. включно інфляційні в розмірі 2646,76 грн. та 3 % річних у сумі 1291,15 грн., а також 6534,06 грн. пені за період лютий-липень 2010 р.
Крім того, в п. 2.2.7 вказаного Договору про постачання електричної енергії сторони домовилися, що відповідач 1. повинен здійснювати оплату за послуги з КРЕ між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4А “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії”. При укладанні Договору сторони дійшли згоди та підписали додаток № 4А (Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії).
Згідно Правил користування електричною енергією, що затверджені Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р. плата за перетікання реактивної енергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.
Відповідно до п. 6.33 вищевказаних Правил, величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розподілу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. за № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за № 93/6381, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.
У відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” і згідно Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, позивачем за спірний період була нарахована відповідачу заборгованість по КРЕ (реактивної енергії) в сумі 2763,59 та ПДВ 20 % на КРЕ в сумі 552,73 грн., всього 3316,32 грн.,
Таким чином, враховуючи, що згідно додаткової угоди від 31.12.2008 р. відповідальність за перетікання реактивної енергії має нести КЕВ м. Харкова, а також враховуючи акт звірки розрахунків станом на 01.08.2010 р., що був підписаний сторонами та наданий позивачем під час апеляційного провадження (а.с. 87), позовні вимоги в цій частині також об ґрунтові й підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем ПДВ на 3 % річних в сумі 258,21 грн. та ПДВ на індекс інфляції в сумі 529,35 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 вищевказаного Закону, визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлї-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
За приписами п. 4.1 ст. 4 того ж Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
В силу вимог п. 4.1 ст. 4 Закону договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.
Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено. В зв'язку з цим суми індексу інфляції та 3% річних не входять до бази оподаткування (до договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами) оскільки вони не зазначені в п. 4.1. Закону.
Отже, враховуючи те, що інфляційні суми і відсотки, які встановлені положеннями ст. 625 ЦК України є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуг, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону України “Про податок на додану вартість” суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості, та не являються об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем ПДВ на 3% річних в сумі 258,21 грн. та ПДВ на індекс інфляції в сумі 529,35 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на які ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивачем не доведено законність підстав, на які він посилається в обгрунтування законності нарахування ПДВ на 3 % річних та ПДВ на індекс інфляції.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правомірно лише частково задоволені позовні вимоги, отже, рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2010 р. у даній справі не підлягає скасуванню, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -
постановила:
Апеляційну скаргу Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2010 р. по справі № 65/270-10 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови підписаний 20.01.2011 р.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Крестьянінов О.О.