19 січня 2011 року Справа № 65/260-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Л.М. Здоровко, суддя Л.М. Бабакова, суддя І.А. Шутенко,
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
прокурора -не з'явився
1-го позивача -не з'явився
2-го позивача -Гроссу Г.В. -дов. № 9846 від 28.05.2010р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го позивача, КП «Харківські теплові мережі», (вх. № 4379 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. по справі № 65/260-10,
за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,
до Приватної фірми “Люкс-Сервіс”, м. Харків
про стягнення 6538, 16 грн., -
Прокурор Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», згідно договору про постачання теплової енергії № 4532, укладеного між сторонами 01.03.2002 р., суму боргу у розмірі 6 538,16 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. (суддя Смірнова О.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
2-й позивач, КП «Харківські теплові мережі», не погодився з рішенням господарського суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. по справі № 65/260-10 скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з Приватної фірми “Люкс-Сервіс” заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань в сумі 6538,16 грн. за період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р.
Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано не задовольнив позов прокурора, оскільки безпідставно посилається на додаток № 2 від 01.03.2002р. до договору № 4532 від 01.03.2002 року, так як він втратив чинність після підписання 01.08.2009р. додатку № 2 до договору № 4532 від 01.03.2002р.
Апелянт зазначив, що в позовній заяві не була зазначена адреса відповідача: вул. Плеханівська, б. 145 (адреса приміщень, що опалюються), оскільки згідно довідок з ЄДРПОУ адреса відповідача: вул. Плеханівська, б. 137/139.
Відповідач, ПФ “Люкс-Сервіс”, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, на адресу суду повернувся лист з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була надіслана відповідачу у відповідності до ст. 87 ГПК України, з відміткою пошти «вибув», що підтверджує його відсутність за юридичною адресою.
Прокурор та 1-й позивач, Харківська міська рада, відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання також не з'явились, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 09.12.2010р., які маються в матеріалах справи.
Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, КП “Харківські теплові мережі” на підставі договору про постачання теплової енергії від 01.03.2002 року за № 4532 та додатку № 2 до цього договору (а. с. 11) здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень будинку за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139. Відповідач займає приміщення на підставі договору оренди нежитлових приміщень № 774 дп від 01.07.2000 року., в якому вказано, що відповідач прийняв в користування нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 137/139. В актах включення № 171/7260 від 12.10.2009р. та відключення № 171/6428 від 15.04.2010р. теплової енергії вказана адреса відповідача: м. Харків, вул.. Плеханівська, 145.
Як зазначає прокурор, відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію, які відповідачем не сплачуються.
Як вбачається з позовної заяви, станом на 25.07.2010 року заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань складає 6 538 грн. 16 коп., що утворилася за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, яку просить стягнути позивач з відповідача.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Обов'язок доводити факт споживання енергії та її розмір покладається на позивача в силу диспозитивності господарського процесу та вимог ст. 33 ГПК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, надані прокурором в якості доказу акт підключення споживача до джерела теплової енергії №171/7260 від 17.11.2009 р. та акт відключення споживача до джерела теплової енергії № 171/6428 від 15.04.2010 р. не є належними доказами та не можуть підтвердити факт споживання відповідачем теплової енергії у спірний період, оскільки в них зазначена інша адреса м. Харків, вул. Плеханівська, 145, а не адреса приміщення, яку займає відповідач: м. Харків, вул. Плеханівська, 137/139.
Посилання 2-го позивача на те, що відповідач займає приміщення на підставі договору оренди нежитлових приміщень № 774 дп від 01.07.2000 року викликає сумнів щодо його укладення, оскільки він не підписаний відповідачем.
Згідно довідки № 10287 про включення до ЄДПОУ станом на 08.10.2001 р. (а.с. 86) керівником Приватної фірми "Люкс-Сервіс є ОСОБА_1., в той час як у копіях платіжних вимогах-дорученнях зазначена інша особа, що їх отримувала -директор ОСОБА_2. (а.с. 17-18).
У додатку № 2 до договору мова йде про межу поділу за адресою вул. Плеханівська, 135/137, що немає відношення до приміщення, яку займає відповідач: м. Харків, вул. Плеханівська, 137/139. В акті розмежування межбалансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін в описовій частині зазначено, що його від імені споживача складено в особі директора ОСОБА_2, в той час як вкінці акту стоїть підпис споживача - директора ОСОБА_1.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що вищенаведене дає підстави вважати, що твердження 2-го позивача про використання відповідачем теплової енергії у період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р. не підтверджено належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010р. по справі № 65/260-10 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя І.А. Шутенко
Повний текст постанови підписаний 20.01.2011р.