19 січня 2011 року Справа № 43/212-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Л.М. Здоровко, суддя Л.М. Бабакова, суддя І.А. Шутенко,
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
прокурора -Булулуков О.О. -посв. № 228 від 02.12.2009р.
1-го позивача -не з'явився
2-го позивача -Гроссу Г.В. -дов. № 38-1870 від 28.05.2010р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Благодійного фонду “Прометей”, (вх. № 4392 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2010 р. по справі № 43/212-10,
за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків,
до Благодійного фонду «Прометей», м. Харків
про стягнення 2140,86 грн., -
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2010 р. (суддя Сальникова Г.І.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Благодійного фонду “Прометей” на користь КП “Харківські теплові мережі” 2140,86 грн. боргу за невиконання договірних зобов'язань. Стягнуто з Благодійного фонду “Прометей” на користь Державного бюджету України 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, БФ «Прометей», не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2010 р. по справі № 43/212-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що при проведенні розрахунку обсягу спожитого тепла 2-м позивачем застосовано методику, не зареєстровану в Міністерстві юстиції України, а саме: «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»КТМ 204 України 244-94.
Апелянт зазначив, що суд першої інстанції помилково порушив справу за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, тому, цей позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
2-й позивач, КП «Харківські теплові мережі», у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи.
1-й позивач, Харківська міська рада, відзиву на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.12.2010р., яке мається в матеріалах справи.
Прокурор відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні підтримує вимоги 2-го позивача та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Червонозаводського району м. Харкова звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради та КП «Харківські теплові мережі»до Благодійного фонду «Прометей»про стягнення боргу за невиконання договірних зобов'язань в розмірі 2140,86 грн., який виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором № 13275 від 01.04.2007 року, укладеного між КП «Харківські теплові мережі»та Благодійним фондом «Прометей».
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що прокурор Червонозаводського району м. Харкова не має повноважень на звернення із відповідною позовною заявою до господарського суду, оскільки КП "Харківські теплові мережі" не є органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Однак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про помилкове вищевказане твердження відповідача.
Так, відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р. інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
Однією з форм представництва, що визначено в ч. 3 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
З аналізу вищевказаних норм законодавства випливає, що прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з позовними заявами вимоги яких, спрямовані на захист в суді інтересів держави, зокрема комунальних підприємств, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
КП "Харківські теплові мережі" згідно п. 1.1. Статуту засновано відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", та інших законодавчих актів, належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.2003 р. XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова".
Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Харкова.
Враховуючи викладене, прокурор Червонозаводського району м. Харкова згідно діючого законодавства мав право звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2007р. між КП „Харківські теплові мережі" та Благодійним фондом „Прометей" було укладено тимчасовий договір № 13275 про постачання теплової енергії. 2-й позивач поставив теплову енергію у повному обсязі, на підставі чого відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію, які відповідач не сплачував, внаслідок чого за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року утворився борг в сумі 2140,86 грн.
Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії відповідачу. Також, відповідачем було направлений лист на адресу позивача з проханням внести в додаток до договору вказане в листі навантаження обсягів постачання теплової енергії на опалювальну площу приміщення за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 50. Загальна опалювальна площа приміщення становить 23.9 кв.м.У відповідності до умов вказаного договору позивачем було виконано розрахунок теплового навантаження на приміщення за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 50. Загальна опалювальна площа приміщення становить 23.9 кв.м.
Відповідно до умов тимчасового договору позивач брав на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені договором.
Розрахунок почасового теплового навантаження Q=0,0020 Гкал/год на опалювальну площу 23,9 кв.м. був виконаний позивачем згідно "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786. Додаток № 4 містить дані щодо теплового навантаження та підписаний сторонами.
Згідно п. 3.2.19 договору відповідач зобов'язувався сплатити позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії до укладання договору з моменту виникнення права користування приміщенням. Сума, яка підлягає сплаті, надається позивачем.
П. 5.1. договору визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться відповідності до додатку № 4 (за приладами обліку або розрахунковим способом).
П. 6.2 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки відпустки-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання (у 2-х примірниках). місяць, по результатам якого підписується акт звірки енергії та розрахунків за її використання (у 2-х примірниках).
Пунктом 6.3 спірного договору передбачено, що відповідач за 3 дні до початку розрахункового періоду повинен був сплатити позивачу вартість, зазначеної в додатку № 1 кількості теплової енергії.
Відповідно до п. 6.5. спірного договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується Споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату фактично спожитої теплової енергії навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових мереж позивача та кількості годин роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується Споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.
Погашення боргу повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання рахунку від позивача або 7 днів після відправлення поштою (п. 6.6 договору).
В п. 1.5. Додатку № 1 до спірного договору сторони визначили кількість теплової енергії по кварталам та місяцям року, а в п. 2 Додатку № 1 визначено орієнтовна вартість теплової енергії відповідно до діючих тарифів в сумі 899,61 грн. разом з ПДВ.
Розрахунок спожитої відповідачем теплової енергії був виконаний КП „Харківські теплові мережі" у відповідності до умов спірного договору та додатків до нього, та з врахуванням „Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993 р., оскільки у відповідача не має приладів обліку.
Даний нормативний акт не підлягає державній реєстрації на підставі п.5 "Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосується прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992 р.
На момент дії тимчасової угоди сторони керувалися Правилами використання теплової енергії, затвердженими наказом Державного комітету України по будівництву, архітектурі та житлової політики України від 28.10.1999 р. №307/262 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарчо-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, який є діючим галузевим нормативним документом і передбачає розрахунки максимального тимчасового навантаження по укрупненим показникам за відсутності приборів обліку або технологічних розрахунків.
Також, з матеріалів справи вбачається, що опалювальні прилади у приміщенні відповідача підключені до єдиної системи опалення від загального вузла житлових будинків, а доказів звернення на неякісне опалення або не опалення приміщення відповідач не надав.
Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується актами № 178/6108-В від 22.10.2009р. про підключення опалення та №178/5259-В від 15.04.2010р відключення опалення (а.с. 19-20) і не спростований апелянтом.
У відповідності до умов договору позивач на адресу відповідача надсилав платіжні вимоги-доручення, але відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань у повному обсязі та своєчасно не сплачував за поставлену позивачем теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2140,86 грн. за період з жовтня 2009 р. по квітень 2010р.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 33 ГПК України відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав доказів оплати поставленої позивачем теплової енергії на підставі тимчасового договору № 13275 від 01.04.2007р. у розмірі 2140,86 грн., а також будь-яких інших документів в обґрунтування своїх доводів.
Враховуючи те, що відповідач своєчасно не проводив розрахунки за споживання електроенергії за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. відповідно до умов спірного договору, в тому числі передбачених п.6.3. тимчасового договору № 13275 від 01.04.2007р., у зв'язку з чим, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 2140,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2010р. по справі № 43/212-10 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя І.А. Шутенко
Повний текст постанови підписаний 20.01.2011р.