Рівненський апеляційний суд
Іменем України
19 березня 2026 року м. Рівне
Справа № 564/859/26
Провадження № 11-сс/4815/88/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026181150000047 від 25.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів до 25 квітня 2026 року.
Не погодившись з рішенням суду захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що застосований запобіжний захід щодо ОСОБА_6 неспіврозмірний з ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 194 КПК України.
Доводи сторони обвинувачення про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами і в судовому засіданні прокурором недоведені. Прокурором не наведено обгрунтованих ризиків щодо можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків. Оскільки підозрюваний має місце проживання, то застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання в його права та свободи.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 27 лютого 2026 року, відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під
вартою відносно ОСОБА_6 та не застосовувати будь-якого іншого запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити рішення слідчого судді без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.
Згідно приписів ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як визначено ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке полягає в тому, що 25 лютого 2026 року близько 16 год. 40 хв., знаходячись у наметі-кухні №22 військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово дислокується поблизу АДРЕСА_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, не пов'язаних із проходження військової служби, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, завдав один удар ножем в область грудної клітки військовослужбовцю ОСОБА_9 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної, які за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень.
З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Як встановлено слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що стверджується доказами, зібраними на даний час органом досудового розслідування.
За вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 , передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років і на даний час продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування підозрюваному найсуворішого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи перешкоджати в кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи характер інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке полягає в посяганні на життя та здоров'я особи, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність на стадії досудового розслідування ризику тиску з боку підозрюваного на свідків, які разом з ним проходять військову службу, оскільки судом будуть братися лише тільки ті показання, які дані ними під час судового розгляду.
Також судом враховано особу підозрюваного ОСОБА_6 , який не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, вчинення ним інкримінованого діяння у стані алкогольного сп'яніння та в умовах воєнного стану, що свідчить про наявність підстав вважати підозрюваного схильним до вчинення інших кримінальних правопорушень.
Крім того, при обранні запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, враховуючи положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК, правомірно прийшов до висновку не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину із застосування насильства.
Відтак, з огляду на обставини, характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обґрунтованість доказів причетності підозрюваного до вчинення інкримінованого йому правопорушення, ймовірне покарання у разі засудження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність обгрунтованих підстав для застосуваня до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної правосвідомої поведінки підозрюваного та не дозволить запобігти наведеним ризикам.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які були оцінені в сукупності та стали підставою для прийняття законного судового рішення, тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак і для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026181150000047 від 25.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, залишити без зміни, а його апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3