Рівненський апеляційний суд
Іменем України
19 березня 2026 року м. Рівне
Справа № 949/1944/25
Провадження № 11-сс/4815/85/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання у кримінальному провадженні №12025181110000226 від 05 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, та обрання запобіжного заходу у вигляді застави, -
Ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання заступника начальника СВ Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та обрано підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 266 240 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду і покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 наступних обов'язків:
- прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні за кожним викликом;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено ОСОБА_7 , що відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невнесення застави підозрюваним (або заставодавцем), до нього може бути застосований інший запобіжний захід.
Роз'яснено заставодавцю, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене законом покарання на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покладено на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного. Зобов'язано заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків щодо повідомлення слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або перебування.
Роз'яснено заставодавцю, що відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Не погодившись з ухвалою суду захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржуване судове рішення є незаконним, оскільки постановлено з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону внаслідок необ'єктивного розгляду справи.
Доводить, що відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя не вправі застосовувати більш тяжкий запобіжний захід, ніж той, про застосування якого подано клопотання слідчого, прокурора.
Ч. 7 ст. 194 КПК України передбачено, що до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у вигляді штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід у вигляді застави або тримання під вартою. У випадку передбаченому ч. 7 ст. 194 КПК України, коли слідчий, прокурор подає клопотання про застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний відмовити в задоволенні такого клопотання та не в праві застосовувати непередбачені в ч. 7 ст. ст. 194 КПК України запобіжні заходи.
Однак, відповідальність за кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 не передбачає штраф як основне покарання. Ухвала суду є безпідставною та порушує права підозрюваного, який не був готовий захищати себе від більш суворого запобіжного заходу.
Згідно положень ст. 337 КПК України суд у виняткових випадках має право вийти за межі обвинувачення, якщо це необхідно для захисту прав людини, але лише в частині зміни кваліфікації на статтю, що передбачає відповідальність за менш тяжке правопорушення.
Наголошує, що своїми діями суд першої інстанції вийшов за межі клопотання та погіршив становище підзахисного ОСОБА_7 допустивши грубе порушення норм процесуального закону.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 26 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
До початку апеляційного розгляду від адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд його апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року за його відсутності та відсутності підозрюваного ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив залишити рішення слідчого судді без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з таких підстав.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 4, 5 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке полягає в тому, що діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, сприяв у незаконному переправлені через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду в розмірі 7000 доларів США з кожного, незважаючи на діючі обмеження воєнного стану.
30 січня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В ході розгляду апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року, прокурор ОСОБА_5 підтвердив, що в суді першої інстанції він заявляв клопотання про застосуваня щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Суд першої інстанції застосував відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш суворий запобіжний захід - заставу, не надавши належного обгрунтування підстав для його застосування та підстав, які унеможливлюють застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Слідчий суддя, постановивши ухвалу про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки прокурор не заявляв клопотання про застосування вказаного запобіжного заходу, який погіршує становище підозрюваного ОСОБА_7 , що свідчить про істотне порушення суддею вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави не може визнаватися законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 422 КПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання у кримінальному провадженні №12025181110000226 від 05 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, та обрання запобіжного заходу у вигляді застави - скасувати і призначити новий розгляд клопотання слідчого в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3