Іменем України
18 січня 2011 року Справа № 5002-5/4934-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 02.11.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
прокурор: не з'явився, прокурор Ленінського району Автономної Республіки Крим;
позивача: не з'явився, Марфівська сільська рада;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 15 листопада 2010 року у справі № 5002-5/4934-2010
за позовом прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим (вул. Геологічна, 17, с. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200) в інтересах держави в особі Марфівської сільської ради (вул. Леніна, 13, с. Марфівка, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98244)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, в сумі 162400,99 грн.
Прокурор Ленінського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Марфівської сільської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 162400,99 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2010 року позов задоволено; з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Марфівської сільської ради стягнуто матеріальний збиток, спричинений внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у розмірі 162400,99 грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов необґрунтованого висновку про самовільне зайняття ним земельної ділянки, безпідставно врахувавши постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2009 року про припинення кримінальної справи № 1-264/09 та прийнявши за основу матеріали справи про адміністративне правопорушення, якими не встановлено факт завдання матеріальних збитків державі.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Антонова І.В., судді Заплава Л.М., Ткаченко М.І.
У зв'язку з поважними причинами, на підставі розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 січня 2011 року, здійснено заміну судді Заплава Л.М. на суддю Котлярову О.Л.
У судове засідання, призначене на 18 січня 2011 року, прокурор та представник позивача - Марфівської сільської ради не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
15 січня 2009 року спеціалістами Східно -Кримського регіону Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим при проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено факт самовільного зайняття фізичною собою -підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки площею 55,77 га зліва від автодороги с. Новосьоловка Ленінського району Автономної Республіки Крим у напрямку до села Марфівка Ленінського району Автономної Республіки Крим для сільськогосподарського виробництва шляхом засіву вказаної земельної ділянки озимими зерновими культурами, про що складено акт № 11/4 (а.с. 40).
На підставі вказаного акту 15 січня 2009 року інспектором Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим Сладенко Є.І. відносно фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 складено протокол № 002790 про адміністративне правопорушення та винесено припис № 001428 про усунення зазначених в акті порушень (а.с. 38-39).
У той же день, 15 січня 2009 року головним спеціалістом -державним інспектором відділу Південно -Кримського регіону з контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим винесена постанова про закриття адміністративної справи та передання матеріалів до прокуратури Ленінського району Автономної Республіки Крим (а.с. 43).
11 лютого 2009 року техніком -геодезистом була проведена кадастрова зйомка самовільно зайнятої земельної ділянки, згідно з якою площа самовільно зайнятої ділянки становить 50,2239 га.
Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки фізичною собою -підприємцем ОСОБА_2, здійснений Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим, на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 963 від 25 липня 2007 року складає 162400,99 грн. (а.с. 7 - зворот), яку прокурор просить стягнути з відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 7-ої сесії 5-го скликання Марфівської сільської ради від 08 грудня 2006 року фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 зобов'язано виконати розробку відводу земельної ділянки площею 55,7 га для передачі в оренду з метою виробництва сільськогосподарської продукції строком на 15 років на полі 2/1 з земель запасу Марфівської сільської ради (а.с. 16).
Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації № 655 від 23 липня 2007 фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 надано згоду на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки на полі 2/1, площею 55,7000 га пасовищ для передання в оренду строком на 3 роки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу Марфівської сільської ради (а.с. 17).
Відповідно до довідки Марфівської сільської ради фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є платником земельного податку з вересня 2007 року (а.с. 18).
Розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації № 381 від 06 квітня 2009 року „Про передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 з земель запасу Марфівської сільської ради” фізичній особа -підприємцю ОСОБА_2 затверджено проект землевпроряджування по відведенню земельної ділянки, яка розташована на полі 2/1 в районі села Новосьоловка Ленінського району Автономної Республіки Крим; земельна ділянка площею 54,1570 га передана фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 в оренду строком на три роки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 24).
07 квітня 2009 року на виконання вказаного розпорядження складено акт встановлення меж земельної ділянки, що надається в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (а.с. 25).
08 жовтня 2009 року між Ленінською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 54,1570 га -землі сільськогосподарського призначення, пашні (кадастровий номер 0122785100:05:001:0471) з земель Марфівської сільської ради (а.с. 20-21).
13 жовтня 2009 року вказаний договір зареєстровано в Ленінському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України, про що в Книзі державної реєстрації договорі оренди земельних ділянок здійснено запис № 04091100036.
13 жовтня 2009 року між сторонами договору оренди землі 08 жовтня 2010 року підписано акт приймання -передачі орендованої земельної ділянки (а.с. 22).
Як вбачається з матеріалів справи, до використання земельної ділянки фізична особа -підприємець ОСОБА_2 приступив до укладення договору оренди землі.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, яка вступила в дію з 05 березня 2009 року, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З позовом про відшкодування збитків прокурор Ленінського району Автономної Республіки Крим звернувся у вересні 2010 року, тобто коли частина 3 статті 125 Земельного кодексу України, якою передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється, втратила чинність.
Таким чином, приймаючи до уваги вказані правові норми, само по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документа, що посвідчує право на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
Оскільки рішенням від 08 грудня 2006 року Марфівської сільської ради та розпорядження № 655 від 23 липня 2007 року Ленінської районної державної адміністрації виключає можливість надання спірної земельної ділянки іншій, крім фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2, особі, у даному випадку, має місце користування земельною ділянкою без правовстановлювальних документів, що не є автентичним поняттю „самовільне зайняття земельної ділянки”.
Власник землі та землекористувач мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року.
Разом з тим, згідно з вимогами цивільного законодавства для застосування такого засобу відшкодування слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).
Як зазначалося вище, розмір шкоди в сумі 162400,99 грн., який стягується з відповідача, здійснений Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим на підставі пункту 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 963 від 25 липня 2007 року.
Так, згідно з пунктом 4 вказаної Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі (1) де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823).
Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель N 110 від 12 вересня 2007 року при визначенні розміру шкоди (збитків), заподіяних юридичній або фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), слід враховувати, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (стаття 22 Цивільного кодексу України. Збитками у даному випадку визнаються: а) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); б) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто, юридичній або фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки) внаслідок її незаконного використання іншою юридичною чи фізичною особою можуть бути заподіяні реальні збитки, які пов'язані із знищенням або пошкодженням речі (знищенням чи пошкодженням поверхневого родючого шару ґрунту), а також збитки внаслідок упущеної вигоди (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).
Згідно з довідкою Марфівської сільської ради від 16 січня 2009 року вих. № 10 поле 2/1 площею 55,7 га з земель запасу Марфівської сільської ради з 2004 року в обробці не знаходилось та перебувало у закинутому стані (а.с. 19).
З наведеного вбачається, що власник землі -Марфівська сільська рада не мала намір використовувати земельну ділянку за призначенням, тобто в сільськогосподарських цілях, а засіявши поле, фізична особа -підприємець ОСОБА_2, навпаки, розробив його за рахунок власних коштів.
Аналіз даних правових норм та обставини справи дають підстави для висновку про те, що до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 не може бути застосований такий засіб відшкодування, як стягнення шкоди, оскільки у його діях відсутні усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, наявність яких при вирішенні даного питання є обов'язковою у відповідності до вимог статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи заявника апеляційної скарги про необґрунтованість посилань місцевого господарського суду як на підставу звільнення від доказування, на наявність постанови Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим у справі № 1-264/09, згідно з якою кримінальна справа, порушена у відношенні ОСОБА_2 за скоєння злочину, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України за (самовільне зайняття земельної ділянки) припинена у зв'язку зі зміною обставин.
Так, згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Разом з тим, вирок суду відносно ОСОБА_2 не виносився, тому постанова про припинення кримінальної справи, навіть по нереабілітаційним обставинам, не є безперечним доказом вини відповідача у спричиненні матеріальних збитків державі.
Вказане свідчить про те, що господарський суд Автономної Республіки Крим неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим судове рішення у даній справі підлягає скасуванню, а в позові прокурора Ленінського району Автономної Республіки Крим слід відмовити.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємцю ОСОБА_2 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2010 року у справі № 5002-5/4934-2010 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко