Постанова від 21.01.2011 по справі 5002-19/3225-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2011 року

Справа № 5002-19/3225-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заплава Л.М.,

суддів Видашенко Т.С.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився;

представник відповідача, Мірошкіна Ольга Володимирівна, довіреність № 432/02-12 від 31.03.10;

розглянувши апеляційну скаргу Фороської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 26.08.2010 у справі № 5002-19/3225-2010

за позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30,Ялта,98604)

до Фороської селищної ради (вул. Космонавтів, 3,Форос, м. Ялта,98690)

про визнання незаконними дій та бездіяльності і спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2010 року (суддя Мокрушин В.І.) у справі № 5002-19/3225-2010 позов Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” задоволений частково.

Зобов'язано Фороську селищну раду у місячний строк, з дати набрання рішенням господарського суду законної сили, розглянути клопотання Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” від 12 червня 2008 року № 1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки загальною площею 1,155 га з прийняттям відповідного рішення.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання Фороської селищної ради розглянути клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” про надання йому у постійне користування земельної ділянки під берегоукріплювальними спорудами у смт.Форос повинно було бути розглянуто на пленарному засіданні Фороської селищної ради, але, в порушення пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” вимоги закону щодо обов'язковості розгляду земельних питань на пленарних засіданнях виконані не були.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання дій Фороської селищної ради незаконними, суд першої інстанції виходив з того, що Фороська селищна рада неодноразово спрямовувала у 2009-2010 роках на адресу Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” відповіді на його звернення, що свідчить про розгляд вказаних клопотань.

Не погодившись з рішенням суду, Фороська селищна рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Апеляційна скарга мотивована посиланнями Фороської селищної ради на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом Автономної Республіки Крим при прийнятті рішення не враховано питання непідвідомчості спору суду господарської юрисдикції.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 11 січня 2011 року здійснена заміна судді Ткаченка М.І. на суддю Євдокімова І.В.

У судове засідання 18.01.2011 представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 10 вересня 2007 року, Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” є правонаступником державного підприємства „Кримське республіканське протизсувне управління” та входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим та знаходиться в сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим, що є органом управління майном.

Відповідно до пункту 3.1. рішення Постійної комісії Верховної ради Автономної Республіки Крим по промисловості, будівництву, транспорту, зв'язку і паливно-енергетичному комплексу №17 від 24 травня 2007 року рекомендовано Кримському протизсувному управлінню прийняти заходи по підготовці документів для отримання державних актів на земельні ділянці, на яких розташовані берегозахісні та інші будівлі та споруди, що знаходяться на балансі підприємств.

На виконання вказаного рішення листом за вих. № 1379 від 12 червня 2008 року Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” звернулось до Фороської селищної ради з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у постійне користування загальною площею 1,155 га для експлуатації берегоукріплювальних споруд.

Листом за вих. № 741 від 13 лютого 2009 року Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” звернулось до Фороської селищної ради та просило повідомити про результати розгляду звернення про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки у постійне користування.

Виконавчий комітет Фороської селищної ради листом від 27 квітня 2009 року за вих. № 493/02-12 повідомив, що звернення Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” від 12 червня 2008 року та від 13 лютого 2009 року були розглянуті на засіданні 38 сесії 5-го скликання Фороської селищної ради, яка відбулась 27 березня 2009 року, однак рішення не прийнято більшістю голосів депутатського корпусу.

Листом від 19 травня 2009 року виконавчий комітет Фороської селищної ради повідомив Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління”, що питання про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки буде повторно розглянуто на засіданні сесії Фороської селищної ради.

Крім того, у відповідь на звернення Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” від 29 січня 2010 року про надання відомостей щодо результатів повторного розгляду на сесії Фороської селищної ради питання про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки розташованої під берегоукріплювальними спорудами, виконавчий комітет Фороської селищної ради листом від 09 березня 2010 року за вих. № 326/02-12 повідомив, що вказане питання було розглянуто на засіданні чергової 53 сесії 5-го скликання Фороської селищної ради від 26 лютого 2010 року, однак рішення не було прийнято у зв'язку з недостатньою кількістю голосів.

У червні 2010 року Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фороської селищної ради та просило визнати незаконними дії Фороської селищної ради щодо залишення без прийняття рішення по клопотанню від 12 червня 2008 року № 1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки загальною площею 1,155 га та зобов'язати Фороську селищну раду у місячний строк з дати набрання рішенням господарського суду законної сили, розглянути клопотання Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” від 12 червня 2008 року №1379 про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га, з прийняттям відповідного рішення, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” звернулось до Фороської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки, загальною площею 1,155 га, необхідної для експлуатації берегоукріплювальних споруд, однак селищна рада не розглянула вказане клопотання, посилаючись на те, що рішення з цього питання не прийнято, оскільки не набрало достатньої кількості голосів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фороської селищної ради підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо розпорядження землею, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України, а також Конституції України.

Відповідно до положень статей 13 і 41 Конституції України від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статями 142-145 Конституції України закріплено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною 5 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 46 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менш одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Тобто, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на відповідної сесії ради.

Статтею 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” закріплено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом, відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Отже, рішення про надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки загальною площею 1,155 га чи відмову у наданні такої згоди має прийматися більшістю депутатів від загального складу ради.

З листів виконавчого комітету Фороської селищної ради, що містяться у матеріалах справи, вбачається, що питання щодо надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки загальною площею 1,155 га неодноразово розглядалось на пленарних засіданнях Фороської селищної ради, але рішення прийнято не було у зв'язку з відсутністю достатньої кількості голосів як для надання згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки загальною площею 1,155 га, так і відмови у наданні такої згоди.

Частиною 9 статті 123 Земельного кодексу (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до положень статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однак, у даному випадку як було встановлено під час розгляду справи Фороською селищною радою клопотання Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” розглядалось на пленарних засіданнях, рішення про відмову у наданні згоди на розробку проекту відведення у постійне користування земельної ділянки загальною площею 1,155 га не приймалось, тобто при розгляді клопотання Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” Фороська селищна рада діє в межах наданих їй повноважень відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог Кримського республіканського підприємства „Протизсувне управління” про визнання незаконними дій та зобов'язання Фороської селищної ради розглянути клопотання з прийняттям відповідного рішення відсутні.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо підвідомчості спору суду адміністративної юрисдикції суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, визначено частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, вказаною правовою нормою передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За загальним правилом, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Крім того, у вирішенні питання щодо підвідомчості земельного спору незалежно від формулювання позовних вимог належить виходити не лише зі складу сторін спору та його предмету, а перш за все, враховувати підставу позову, що визначається сутністю правовідносин, з яких виник спір, і яка визначає правове становище сторін спору відносно одна одної.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Згідно зі статтею 25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Підпунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що Фороська селищна рада у цих правовідносинах виступає як суб'єкт права власності щодо реалізації права розпоряджатися землею, а не як суб'єкт владних повноважень.

Таким чином, оскільки відповідач у даних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, то спір є господарським і підлягає вирішенню в господарському суді, тобто підстави для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Виходячи з викладеного, а також того, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Фороської селищної ради підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фороської селищної ради задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2010 у справі № 5002-19/3225-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У позові Кримському республіканському підприємству „Протизсувне управління” відмовити.

Головуючий суддя Л.М. Заплава

Судді Т.С. Видашенко

І.В. Євдокімов

Попередній документ
13506973
Наступний документ
13506975
Інформація про рішення:
№ рішення: 13506974
№ справи: 5002-19/3225-2010
Дата рішення: 21.01.2011
Дата публікації: 27.01.2011
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Севастопольський апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань