79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
12.01.11 Справа № 5/60
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг», м. Червоноград Львівської області, № б/н від 07.09.10
на рішення господарського суду Львівської області від 16.08.10
у справі № 5/60
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг», м. Червоноград Львівської області
про розірвання договору оренди № 20 від 21.05.04, стягнення 152 864, 93 грн. заборгованості з орендної плати та 9 363, 64 грн. пені, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг»передати по акту прийому-передачі орендоване майно, виселення з орендованих приміщень
За участю представників сторін:
від позивача: Жуган І.О. -представник (довіреність № 18-11-08344 від 31.12.10);
від відповідача: Сухоцький М.П. -представник (довіреність № б/н від 21.09.10).
Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.
Відводів складу суду не поступило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.08.10 у справі № 5/60 (суддя І.Петрик) задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг»про розірвання договору оренди № 20 від 21.05.04, стягнення 152 864, 93 грн. заборгованості з орендної плати та 9 363, 64 грн. пені, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг»передати по акту прийому-передачі орендоване майно, виселення з орендованих приміщень.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 16.08.10 у справі № 5/60, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг»подав апеляційну скаргу та уточнення до неї. При цьому скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме не встановлено часу, за який орендодавець систематично порушує умови договору щодо внесення орендних платежів. Крім того, скаржник посилається на ст.ст. 782, 783 ЦК України, ст. 188 ГК України, зазначаючи, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, чи була пред'явлена позивачем пропозиція про розірвання договору оренди № 20 від 21.05.04. На підставі викладеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 16.08.10 у справі № 5/60 змінити в частині розірвання договору оренди № 20 від 21.05.04, зобов'язання орендаря повернути по акту прийому-передачі орендоване майно та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг»з орендованих приміщень. Просить відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області в позовних вимогах в частині розірвання договору оренди № 20 від 21.05.04, зобов'язання орендаря повернути по акту прийому-передачі орендоване майно та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг»з орендованих приміщень.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.10 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг», м. Червоноград Львівської області, № б/н від 07.09.10 про поновлення строку на подання апеляційної скарги, поновлено пропущений строк на оскарження рішення господарського суду Львівської області від 16.08.10 у справі № 5/60 в апеляційному порядку, справу призначено до розгляду у судовому засіданні 07.12.10.
Розгляд апеляційної скарги відкладався на 12.01.11 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.10.
Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області -проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, позивач зазначив про безпідставність посилань скаржника на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме не встановлено часу, за який орендодавець систематично порушує умови договору щодо внесення орендних платежів, оскільки, як наголошує позивач, ним надано розрахунки заборгованості з орендної плати та пені, які містяться в матеріалах справи та спростовують посилання скаржника. Крім того, позивач посилається і на претензію № 11-11-00544 від 29.01.10 з проханням сплатити суму заборгованості, якою відповідача повідомлено про право наймодавця, відповідно до ст. 782 ЦК України, відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі. На підставі викладеного позивач вважає рішення господарського суду Львівської області від 16.08.10 у справі № 5/60 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги відповідача - відмовити.
В судових засіданнях представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі з уточненням та у відзиві.
Розглянувши апеляційну скаргу, уточнення до апеляційної скарги, відзив позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях 07.12.10 та 12.01.11, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 16.08.10 у справі № 5/60 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги -відмовити.
При цьому колегія суддів виходила з наступного:
Господарським судом Львівської області при розгляді спору вірно встановлено факт укладення між сторонами у справі договору № 20 від 21.05.04 (із змінами від 05.03.08) оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, -цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація».
На підставі аналізу наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі від 21.05.04, господарський суд першої інстанції вірно встановив факт передачі 21.05.04 в строкове платне користування окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, цеху по переробці деревини та виготовленню тарної заготовки за адресою м. Червоноград, вул. Промислова, 1, цілісного майнового комплексу державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості «Укрвуглереструктуризація».
Вірну оцінку судом першої інстанції надано також претензії № 11-11-00544 від 29.01.2010, скерованій орендодавцем на адресу орендаря, з проханням сплатити суму заборгованості та пеню згідно з договором. Доказів реагування на вказану претензію відповідачем не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.
На підставі поданого позивачем та проаналізованого місцевим господарським судом розрахунку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заборгованість відповідача з орендної плати за договором № 20 від 21.05.04 (із змінами від 05.03.08) складає 152 864, 93 грн.
Вірну оцінку місцевий господарський суд надав також положенням п. 3.5 Договору вказано, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу, у визначеному п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Згідно зазначеного відповідачу нарахована пеня в сумі 9 363, 64 грн. за період з за період з 01.10.09 по 31.03.10.
Колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин норм ст.ст. 626, 629 ЦК України щодо поняття договору та його обов'язковості, ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України щодо обов'язку належного та в строк виконання зобов'язань сторонами, ст. 509 ЦК України щодо поняття та юридичного змісту зобов'язання, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо визначення строків внесення орендної плати у договорі, ст.ст. 610, 611 ЦК України щодо поняття порушення зобов'язання та неустойки як наслідку такого порушення. На підставі викладеного місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 152 864, 93 грн. заборгованості з орендної плати та 9 363, 64 грн. пені підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди № 20 від 21.05.04, виселення з орендованих приміщень та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг»передати по акту прийому-передачі орендоване майно, то суд апеляційної інстанції погоджується з застосуванням до правовідносин в цій частині норм ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, якою передбачено можливість дострокового розірвання договору на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, ст. 782 ЦК України щодо права наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Крім того, як наголошено господарським судом в оскаржуваному рішенні, можливість розірвання договору за ініціативою однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, закріплена також самими сторонами у п. 10.4 Договору.
Колегія суддів також наголошує, що обов'язок негайного повернення наймачем наймодавцеві речі у разі припинення договору найму встановлений як нормами чинного матеріального права, а саме ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, так договірними положеннями, погодженими сторонами у п. 5.7 Договору.
На підставі викладеного колегія суддів вважає вірним висновок господарського суду Львівської області щодо під ставності та обґрунтованості позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області в частині розірвання договору оренди № 20 від 21.05.04, виселення з орендованих приміщень та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг»передати по акту прийому-передачі орендоване майно.
Щодо посилань скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі, на ст.ст. 782, 783 ЦК України, ст. 188 ГК України, те, та на те, що суд першої інстанції не надав оцінки тому, чи була пред'явлена позивачем пропозиція про розірвання договору оренди № 20 від 21.05.04, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Перелік підстав розірвання договору найму на вимогу наймодавця визначений статтею 783 ЦК України. При цьому у вказаній статті така підстава для розірвання договору оренди як несплата орендної плати відсутня.
Відповідно до ст. 782 ЦК України факт невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців надає право наймодавцю в односторонньому порядку відмовитися від договору і вимагати повернення речі.
За змістом ч. 1 ст. 188 ГК України розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Натомість, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, можливість розірвання договору за ініціативою однієї із сторін за рішенням господарського суду передбачена як договірними положеннями (п. 10.4 Договору), так і нормами закону, а саме ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Оскільки позивач обрав спосіб захисту права суб'єкта господарювання, який передбачений спеціальним законом, у господарського суду були відсутні правові підстави для відмови в позові в частині розірвання договору оренди № 20 від 21.05.04, виселення з орендованих приміщень та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноконсалтинг»передати по акту прийому-передачі орендоване майно.
Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є безпідставними, документально не обгрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 16.08.10 у справі № 5/60 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.08.10 у справі № 5/60 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад
Суддя О.Михалюк
Суддя Г.Мельник