79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.01.11 Справа № 31/164
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Юрченко Я.О.
Якімець Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»(надалі ЗАТ «Карпатський дім») б/н від 27.09.2010р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2010р.
у справі № 31/164
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Тревел»(надалі ТзОВ «Імперіал Тревел»), м. Київ
до відповідача: ЗАТ «Карпатський дім», м. Трускавець
про стягнення 29 947,53 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Барбадин-Мінчук Н.М. -представник (довіреність № 998 від 15.12.2010р.)
від відповідача: Станько Т.Р. -представник (довіреність № 625 від 03.09.2010р.)
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2010р. у справі № 31/164 (Артимович В.М.) позов ТзОВ „Імперіал Тревел” задоволено частково, стягнуто з ЗАТ „Карпатський дім” на користь ТзОВ „Імперіал Тревел” основний борг в сумі 27 700,05 грн., сплачене державне мито в сумі 277,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,30 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основний борг в розмірі 27 700,05 грн. є документально обґрунтованим, тому підлягає до задоволення. В частині позовних вимог про стягнення пені, річних та 1 212,00 грн. адвокатських послуг відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Зокрема зазначає, що п. 5.13 договору від 31.06.2009р. передбачає обов'язок виконавця повернути кошти замовнику лише у випадку порушення виконавцем договірних зобов'язань з розміщення клієнтів, зокрема, щодо порядку та якості надання клієнтам попередньо обумовлених послуг. Невикористання послуг клієнтами не є свідченням винної поведінки виконавця, а тому останній не зобов'язаний повертати кошти за фактично невикористанні клієнтами дні відпочинку з їх вини.
Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2010р. у справі № 31/164 з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Імперіал Тревел»(замовник) та ЗАТ «Карпатський дім»(виконавець) 31.06.2009р. укладено договір про надання послуг з розміщення, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з розміщення клієнтів згідно з попереднім замовленням замовника, а замовник взяв на себе зобов'язання сплачувати вартість наданих послуг в порядку та на умовах цього договору і додатків до нього, які є його невід'ємною частиною. Також відповідач в межах вказаного договору на підставі заявки позивача зобов'язався надавати йому додаткові послуги, що передбачені укладеними між сторонами додатковими угодами, прейскурантами виконавця (а.с. 19-16).
Відповідно до п. 3.1 договору послуги за договором надаються виконавцем на підставі їх попереднього бронювання замовником шляхом здійснення підтвердження бронювання та надання можливості тимчасового проживання у апартаментах і харчування клієнтів. З метою бронювання замовник надає виконавцю за допомогою факсимільного зв'язку письмове замовлення за формою, яка встановлена додатком № 1 до договору (п. 3.2 договору). Виконавець же згідно п. 3.4 договору протягом 12 годин надає замовнику за допомогою факсимільного зв'язку документальне підтвердження бронювання.
Пунктом 5.10 договору сторони обумовили, що послуги за цим договором сплачуються замовником на підставі рахунку виконавця не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дня виставлення рахунку, але, у будь-якому разі, до обумовленого у замовленні дня заїзду клієнтів.
Позивачем долучена до матеріалів справи копія договору про надання послуг з розміщення, оригінал якого було оглянуто колегією суддів в судовому засіданні. Також було встановлено, що проект даного договору був направлений відповідачем позивачеві, який його погодив і підписав, що не заперечується і представником відповідача. Наявні у справі копії листів між сторонами спору та надання відповідачем послуг з розміщення клієнтів позивача свідчать про укладення сторонами договору шляхом підтвердження прийняття до виконання. Як зазначено в п. 8.1 договору він діє до 31.12.2009р.
На виконання умов договору, позивачем заброньовано в апарт-готелі «Шале Грааль»апартамент № 302 на 14 днів з 06.08.2009р. по 20.08.2009р. та апартамент № 402 на 11 днів з 06.08.20009р. по 18.08.2009р., за які сплачено на користь відповідача кошти в сумі 36 850,05 грн., доказом чого є листи відповідача від 01.08.2009р., від 05.08.2010р. про підтвердження бронюванням, рахунки-фактури № СФ-0000555, № СФ-0000556, договір про надання туристичних послуг № 400, укладеним 03.08.2009р. між позивачем та громадянами Туркменістану (а.с. 17-27).
Проте, громадяни Туркменістану виїхали з готелю відповідача 08.08.2009р., тобто проживали дві доби із 06.08.2009р. по 08.08.2009р., в зв'язку з чим просили адміністрацію готелю повернути їм кошти за послуги, якими вони не скористалися (а.с. 28). Аналогічного листа направив і позивач (а.с. 32).
Дані листи були залишені без задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 27 700,05 грн. основного боргу, 903,48 грн. пені, 132,05 грн. 3% річних та 1 212,00 грн. витрат на правову допомогу.
При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).
В п. 5.13 договору від 31.06.2009р. зазначено, що у разі неодержання замовником попередньо оплачених послуг виконавець на письмову вимогу замовника на підставі підписаного сторонами акту звірки взаємних заборгованостей протягом 20 календарних днів повертає замовнику вартість попередньо оплачених, але не одержаних ним послуг, за обґрунтованим вирахуванням сум, передбачених п.п. 5.3 -5.9 договору.
У разі виїзду клієнтів від виконавця раніше запланованого дня виїзду замовник, крім сплати наданих послуг, сплачує виконавцю сто процентів загальної вартості заброньованих апартаментів за одну розрахункову добу (п. 5.4 договору).
Виходячи з вартості проживання за добу, погодженої сторонами спору, вартість проживання за дві доби за два апартаменти складає 6 100,00 грн. та санкції згідно п. 5.4 договору становлять 3 050,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума основного боргу, яка підлягає до задоволення становить 27 700,05 грн., дана вимога є документально обґрунтована, підставна, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.
Частиною 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
В той же час договір про надання послуг з розміщення від 31.06.2009 р. не містить умов про сплату відповідачем пені за прострочення повернення платежу у випадку дострокового виїзду клієнтів з готелю. Тобто, доводи позивача про необхідність сплати відповідачем пені за прострочення повернення коштів суперечать зазначеним вище правовим нормам, тому в їх задоволенні місцевим господарським судом правомірно відмовлено.
В матеріалах справи наявна копія акту звірки станом на 28.10.2009р., яка не засвідчена належним чином, тому колегія суддів не приймає його до уваги, та поштова квитанція про надіслання на адресу відповідача рекомендованого листа 23.10.1009р. (а.с. 49-50).
Враховуючи ту обставину, що позивачем подано неналежні докази надіслання відповідачу акту звірки розрахунків на виконання вимог п.5.13 договору, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 132,05 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України лише боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1 212,00 грн. витрат на юридичну допомогу, то дана вимога підставно не задоволена судом першої інстанції, оскільки позивач не надав доказів того, що наявний в матеріалах справи договір № 19/08-Ю від 19.08.2009р. про надання юридичних послуг укладений саме з адвокатом або адвокатським об'єднанням. Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Згідно ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Як свідчить копія платіжного доручення № 708 від 20.08.2009р. на суму 1 112,00 грн. позивач поніс витрати на оплату послуг господарського товариства, а не адвоката.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.
З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, відповідно його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2010р. у справі № 31/164 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Юрченко Я.О.
Якімець Г.Г.