Справа № 320/49036/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
23 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Осіпової О.О.,
суддів: Златіна С.В., Кравченка Є.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.09.2024 № 923230145933 щодо відмови здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 10.05.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 10.05.2024.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує, що переведення з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058 або положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, апелянт вказує на неправильне вирішення спору щодо необхідності виконання зобов'язальної частини судового рішення територіальним органом ПФУ в Запорізькій області, оскільки органом, що розглянув заяву про перерахунок пенсії, у цьому випадку є ГУ ПФУ в м. Києві, а тому саме територіальний орган, визначений за принципом екстериторіальності, має вчиняти дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Відповідно до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін), за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у 2024 році на застосовування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.09.2024р. №923230145933 щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з дати призначення пенсії за віком.
Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане судове рішення не може бути залишено без змін, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 01.03.1998р. отримував пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII.
10.05.2024р. позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003р. №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).
На підставі вказаної заяви позивача було переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону №1058-IV.
При цьому, ГУ ПФУ в Запорізькій області при призначенні пенсії за віком було застосовано показники середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою від 09.09.2024р. про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 17.09.2024р. №923230145933 про відмову в обчисленні розміру пенсії позивача з урахуванням середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, оскільки середня заробітна плата застосовується виключно під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону №1058-IV він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 27 Закону №1058-ІV встановлено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Так, судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачу було призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-IV.
Таким чином, за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше у 2024 року, тоді як пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У постанові від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а Верховний Суд зазначив, що частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Крім того, у постанові від 8 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, Верховний Суд, встановивши, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме, за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у постановах від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23, від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22, від 27 лютого 2025 року у справі №380/21644/23.
У справі, яка розглядається, судовим розглядом встановлено, що до 10.05.2024р. позивачу було призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, а за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону №1058-IV він звернувся вперше 10.05.2024р.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість використання відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за втратою годувальника на пенсію за віком на пільгових умовах, тому при обчисленні пенсії позивача необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022 та 2023 роки.
Водночас, щодо зобов'язальної частини судового рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі яка розглядається, рішення за результатами поданої позивачкою заяви приймалось ГУ ПФУ в м. Києві, яким позивачу відмовлено в обчисленні розміру пенсії позивача з урахуванням середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, оскільки середня заробітна плата застосовується виключно під час переведення вперше з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 10.05.2024р., має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в м. Києві.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Доводи ГУ ПФУ в Запорізькій області про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, внаслідок чого наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року в адміністративній справі №320/49036/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 10.05.2024.
Ухвалити нове рішення у скасованій частині, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 10.05.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.О. Осіпова
Суддя С.В. Златін
Суддя Є.Д. Кравченко