Справа: № 939/291/24 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/824/2909/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2 Категорія: 422-1 КПК України
28 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 11 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 120 241 110 500 008 50 від 11 березня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 11.12.2024 на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08.02.2025.
Суд першої інстанції, вказав на доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КК України, врахувавши при цьому тяжкість кримінального правопорушення, тяжкість ймовірного покарання, та дані про особу обвинуваченого у їх сукупності, і дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 11.12.2024 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення не відповідає дійсним обставинам настання смерті потерпілого.
Ваажає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При цьому вказує, що обвинувачений не переховувався від органів досудового розслідування та суду, а враховуючи збройну агресію РФ проти України, змушений був терміново їхати до дружини та трьох дітей у зв'язку з небезпекою для їх життя, та переїхати з постійного місця проживання разом з сім'єю в більш безпечне місце, оскільки дружині та дітям була потрібна його допомога, що стало причиною неотримання ним повідомлень про дати та місце розгляду справи судом.
Також, захисник вказує, що обвинувачений бажає встановлення в ході судового розгляду справи дійсних обставин вчинення кримінального правопорушення і не має наміру переховуватись від суду, впливати на потерпілу та свідків.
Захисник ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_7 (через ДУ "Київський слідчий ізолятор") та Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону про час та місце розгляду провадження повідомлені у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, неявка яких у судове засідання суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду провадження за приписами ч. 4 ст. 405 КПК України, ще і за тим, що від вказаних осіб не находило заяви про їх безпосередню участь в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали з судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступним.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.
Як убачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Бородянського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 120 241 110 500 008 50 від 11.03.2023 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, з його обґрунтуванням.
Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, прийнявши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкі злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Також, суд визнав доведеним ризик незаконного впливу на свідків, враховуючи при цьому і те, що вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків/потерпілих та дослідження їх судом.
Посилання сторони захисту на дані, які характеризують особу обвинуваченого, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та не виключає можливість продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, у даному випадку не зможуть запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави зважаючи, зокрема, на положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, при повному та об'єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвалі суду першої інстанції достатньо наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 11 грудня 2024 року, якою на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 08 лютого 2025 року, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4