Справа: № 369/12444/22 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/824/2883/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2 Категорія: 422-1 КПК України
28 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар
судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням комунікаційної платформи "ВКЗ" з захисником ОСОБА_6 , та з Державною установою "Київський слідчий ізолятор", де утримується обвинувачений ОСОБА_7 , апеляційну скаргу останнього на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 120 221 113 100 008 55 від 12 червня 2022 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 , -
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.12.2024 на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 продовжено, зокрема обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.02.2025 включно, без визначення розміру застави.
Суд першої інстанції, вказав на доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 зважаючи на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.12.2024.
"Дослідити заявлені докази та надати їм оцінку. Витребувати з матеріалів кримінального провадження аудіо запис свідка Голоколос і прокурора".
В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений вказує, що клопотання прокурора про продовження строку утримання під вартою подано до суду з порушенням вимог ст.ст. 199, 184 КПК України.
Вказує, що повідомляв суд про поганий відеозв'язок, що фактично позбавило його сприймати на слух промови суду та прокурора.
Заявляв про дослідження речових доказів та відтворення його окремих відеодоказів відповідно до ст. 359 КПК України
Вважає, що судом порушено права сторони захисту, визначені ст.ст. 17, 22 КПК України.
Зауважує, що стороною обвинувачення майже за три роки тримання його- ОСОБА_7 під вартою не надано доказів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також на підтвердження його причетності о вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступним.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.
Як убачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 120 221 113 100 008 55 від 12.06.2022 по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , кожного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження, у тому числі обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з його обґрунтуванням.
Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, прийнявши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічнЕ позбавленням волі, існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкі злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Також, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, у даному випадку не зможуть запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Відповідно до п. 110 Рішення Європейського суду з прав людини "Кудла проти Польщі", тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави зважаючи на положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людей.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, при повному та об'єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвалі суду першої інстанції докладно наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення, як вищевказано, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання обвинуваченого на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подано до суду з порушенням строку, визначеного КПК України є слушними, однак ці доводи не є визначеною законом підставою для скасування ухвали суду та не свідчать про відсутність підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2024 року, в частині якою на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 продовжено, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14 лютого 2025 року включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4