Справа 355/1877/24 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5675/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст. 422-1 КПК України
26 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні № 120 231 111 300 026 55 від 01 серпня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волошинівка Баришівського району Київської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 152 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 , -
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 07.10.2024 на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, строком до 06.12.2024 включно.
Суд першої інстанції, вказав на доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 врахувавши тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 07.10.2024 скасувати, та застосувати стосовно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою за наступним.
Звертає увагу на те, що в ухвалі суду вказано на наявність попередньої ухвали від 20.06.2024 про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою на 60 днів, до 14 год. 00 хв. 18.08.2024 та зобов'язання суду таким чином розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку.
Водночас, як вказує захисник, суд фактично забув про наявність своєї ухвали в даній справі від 08.08.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 до 13 год. 00 хв. 07.10.2024.
Окремо, наголошує на грубих порушеннях судом 07.11.2024 вимог КПК України щодо строків тримання особи під вартою, строків розгляду відповідного клопотання прокурора та права на захист особи.
Так, звертає увагу на те, що в порушення вимог ст. 184 КПК України, суд не взяв до уваги факт ненадання обвинуваченому прокурором копії клопотання не пізніше ніж за 3 години до початку розгляду клопотання. Та надав йому та його захиснику вдвічі менше часу на ознайомлення з ним і підготовки заперечень (судове засідання було призначено на 11 год. 20 хв., час на ознайомлення надано - до 13 год. 00 хв.).
Крім того, зауважує, що після початку судового засідання близько о 12 год. 50 хв. суд незаконно відмовився розглянути в нарадчій кімнаті обґрунтоване клопотання захисника про відвід прокурору, підстави про який стали відомі лише в день засідання.
Також ,суд розпочав розгляд самого клопотання по суті вже о 13 годині, та замість відмовити в розгляді клопотання прокурора і негайно звільнити з під варти ОСОБА_7 , як те передбачено ч. 5 ст. 202 КПК України "Порядок звільнення особи з під варти", продовжив розгляд клопотання.
Крім того, наголошує, що оскаржувану ухвалу було проголошено після 15 години, тобто обвинувачений понад 2 години незаконно перебував під вартою.
Захисник ОСОБА_6 вважає клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою необґрунтованим, оскільки відсутні будь які докази, які б свідчили про те, що ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, а подальше тримання ОСОБА_7 під вартою - невиправданим та недоцільним, оскільки останній має міцні соціальні зв'язки, утримує двох малолітніх дітей, доглядає за мамою-пенсіонером, позитивно характеризується за місцем проживання та буде доводити свою невинність безпосередньо в судовому процесі.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на тому, що матеріали кримінального провадження не містять жодного належного та прямого доказу, який би вказував на вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, а саме обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілої.
Окремо звертає увагу захисник на те, що під час продовження запобіжного заходу ще 30.10.2023, потерпіла та її законний представник не заперечували проти застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та вказали про відсутність на них будь-якого тиску чи погроз.
Обвинувачений ОСОБА_7 , через ДУ "Київський слідчий ізолятор", про час та місце розгляду провадження повідомлений у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, заява про його безпосередню участь в судовому засіданні до суду не надходила, захисник не заперечував щодо розгляду провадження за відсутності обвинуваченого.
Від законного представника потерпілої ОСОБА_9 надійшло клопотання про розгляд провадження за її відсутності.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступним.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.
Як убачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Баришівського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 120 231 111 300 026 55 від 01.08.2023 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 152 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з його обґрунтуванням.
Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, прийнявши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: ймовірного переховування від суду; можливість незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Щодо впливу на свідків, то слід вказати, що вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків/потерпілих та дослідження їх судом.
Також, судом визнано доведеним ризик вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення.
Посилання сторони захисту на дані, які характеризують особу обвинуваченого, та позицію потерпілої/її представників у даному питанні, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та не виключає можливість продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, у тому числі у виді цілодобового домашнього арешту, у даному випадку не зможуть запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави зважаючи, зокрема, на положення ч. 4 ст. 183 КПК України.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, при повному та об'єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвалі суду першої інстанції достатньо наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Не вбачає колегія суддів порушень судом першої інстанції строків продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою при розгляді клопотання прокурора, зважаючи на те, що розгляд клопотання розпочався до закінчення дії попередньої ухвали суду.
Також, слід вказати, що ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 07.10.2024 виправлено описку, допущену в ухвалі цього ж суду від 08.08.2024, а саме виключено час, до якого продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , яка ніким з учасників провадження не оскаржена та набрала законної сили.
Посилання захисника на те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою вручено стороні захисту з порушенням строку, визначеного КПК України є слушними, однак ці доводи сторони захисту не є визначеною законом підставою для скасування ухвали суду та не свідчать про відсутність підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року, якою на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, строком до 06 грудня 2024 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4