Справа 370/2782/21 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4411/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст. 422-1 КПК України
02 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою "Київський слідчий ізолятор" де перебуває обвинувачений ОСОБА_6 , його апеляційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 120 191 102 10000448 від 13 серпня 2019 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красносілка Чуднівського району Житомирської області, зареєстрованого та який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- Ірпінським міським судом Київської області від 31.07.2017 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 296, ч. ст. 127, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 263 КК України на 6 років позбавлення волі, звільнений 07.06.2018 з заміною на виправні роботи на строк 1 рік 4 місяці 27 днів з утриманням 20 % доходів,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , -
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2024 на задоволення клопотання прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 01.08.2024 включно без альтернативи внесення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав на доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , зважаючи на те, що у провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, врахувавши при цьому тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень і дані, які характеризують особу обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити йому- ОСОБА_6 дію існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який альтернативний вид запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою з застосуванням електронного засобу стеження відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Зокрема, обвинувачений зазначає про те, що практика розгляду клопотань прокурора ОСОБА_11 у справі № 370/2782/21 про продовження запобіжного заходу свідчить про те, що прокурор посилається як на докази обґрунтованості продовження строку тримання під вартою на недопустимі докази, які отримані органом досудового розслідування з порушенням вимог кримінального процесуального закону та порушенням права на захист ОСОБА_6 , а тому не можуть судом враховуватись як докази, що підтверджують обґрунтованість продовження тримання під вартою.
Виключних висновків для правозастосовної практики щодо цього дійшла Велика Палата Верховного суду в постанові від 12.12.2019 у справі № 800/623/16, провадження № 11-1399.
Зауважує, що судом не надано оцінки джерелу доказів - висновку суд-мед експерта № 122-К.
Також, обвинувачений зазначає, що враховуючи інкриміновані йому дії та обставини їх вчинення, які не відповідають існуванню принципів презумпції невинуватості викладеної в положеннях ч. 2 ст. 17 КПК України і перевага інтересів про забезпечення права на свободу, доводи сторони захисту, які спростовують ризики заявлені прокурором - дають підстави для зміни запобіжного заходу щодо нього- ОСОБА_6 на більш м'який, альтернативний не пов'язаний з триманням під вартою.
Наголошує, що діючий запобіжний захід не є виправданим, оскільки не існують ознаки того, що цього вимагають інтереси суспільства.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення прокурора та потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали з кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступним.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.
Як убачається з досліджуваних матеріалів, на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 120 191 102 100 004 48 від 13.08.2019 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з його обґрунтуванням.
Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, прийнявши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст.177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_6 під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.08.2024 включно, оскільки останній обвинувачуються у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачена може ухилитись від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Поза увагою суду не залишались і дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, раніше відбував покарання у виді позбавлення волі, до затримання не мав постійного місця роботи, відновив статус фізичної-особи підприємця лише під час перебування під дією запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, має на утриманні неповнолітню доньку, яка проживає окремо від обвинуваченого, разом із своєю матір'ю, а також батьків пенсійного віку.
Водночас, посилання сторони захисту на такі дані, у тому числі наявність міцних соціальних зв'язків, позитивної характеристики за місцем роботи, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та не виключає можливість продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо ризику впливу на свідків та потерпілу, то слід зазначити, що вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків/потерпілих та дослідження їх судом.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав і на те, що наразі існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення приймаючи до уваги те, що ОСОБА_6 є раніше судимою особою, незважаючи на це знову обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, зокрема особливо тяжкого, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки, у тому числі кримінальних правопорушень.
Вищенаведене спростовує висновки сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Крім того, ч. 3 ст. 183 КПК України зобов'язує суд під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначати розмір застави.
У випадках, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України суду надається право, застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, не визначати розмір застави.
Таким чином питання застосування або не застосування альтернативного запобіжного заходу у випадках, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України є правом суду а не обов'язком.
Зважаючи на вищевикладене, обставини провадження у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд, у даному випадку, обґрунтовано не визначив обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, та те, що ОСОБА_6 обвинувачується, зокрема у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, при повному та об'єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвали суду першої інстанції докладно наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2024 року, якою на задоволення клопотання прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 01 серпня 2024 року включно без альтернативи внесення застави, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4