Справа 757/54978/23-к Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/824/4216/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст. 422-1 КПК України
02 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 620 230 000 000 007 61 від 07 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 , -
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.05.2024 частково задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18.07.2024 включно, одночасно визначено заставу у розмірі 26.500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 80.242.000, 00 гривень з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування прийнятого рішення суд вказав на доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , зважаючи на те, що у провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування та продовження обвинуваченому саме такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, врахувавши при цьому і дані, що характеризують особу обвинуваченого.
Також судом враховано тривалість перебування ОСОБА_7 під вартою у зв'язку з чим зменшено розмір застави.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20.05.2024 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а зроблений судом висновок щодо необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою лише на підставі суворості можливого покарання, що не відповідає практиці ЄСПЛ та підвищеного ризику уникнення від суду через військовий стан в Україні.
Між тим, на переконання захисника, усі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 свідчать про відсутність жодних підстав вважати, що він буде уникати слідства та суду.
Так, ОСОБА_7 з народження проживає в Україні, ніколи не проживав за кордоном та не має там майна. Трудова діяльність пов'язана з Україною, Федерація профспілок України, де він працює на посаді заступника голови з 2013 року по даний час, розповсюджує свою діяльність лише на території України.
ОСОБА_7 більше 20 років проживає в місті Києві, де і має постійне місце проживання.
У місті Києві проживають двоє його повнолітніх дітей. Також в місті Києві він фактично має сім'ю - перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_9 , з нею має спільних неповнолітніх дітей, 2017 та 2021 року народження, також утримує та виховує ще одну неповнолітню дитину 2010 року народження.
Також, захисник зауважує, що соціальні зв'язки ОСОБА_7 тісно пов'язані з Україною, в умовах воєнного стану ОСОБА_7 , який не має 60 років, не може покинути Україну. Крім того, суд міг би покласти на обвинуваченого обов'язок здати паспорт для виїзду за кордон.
Не враховано судом і те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, за місцем роботи характеризується виключно з позитивної сторони, має на утримані матір похилого віку, яка має ряд тяжких захворювань, потербує лікування, утримання, догляду та сторонньої допомоги, що може забезпечити лише ОСОБА_7 .
Поза увагою суду залишилось і те, що ОСОБА_7 подав заяву в порядку ст. 616 КПК України щодо його мобілізації в ЗСУ, у задоволенні якої прокурор відмовив, хоча обвинувачений є ветераном війни і має бойовий досвід.
За наведеним, вважає безпідставним висновок суду щодо існування ризику можливого ухилення ОСОБА_7 від суду.
Крім того, захисник вважає відсутнім і ризик впливу ОСОБА_7 на свідків. Так, обвинувачений не заперечує фактичні обставини, на які вказують свідки, оскільки ОСОБА_7 не заперечує, що він підписував колегіальні рішення Наглядової ради ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", а лише заперечує, що вказане майно перебувало у віддані товариства як державне майно, у зв'язку з чим в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що суд першої інстанції не дослідив питання майнового стану ОСОБА_7 та не навів жодного обґрунтування щодо майнової спроможності ОСОБА_7 на виплату такої суми застави, зважаючи на те, що сторона обвинувачення не надала суду жодних доказів з приводу даного питання.
Натомість стороною захисту був наданий документ про заробітну плату обвинуваченого та витяг з Державного реєстру нерухомого майна про відсутність у ОСОБА_7 зареєстрованого нерухомого майна. Його доходи за останні 10 років склали суму трохи більше 3 мільйонів гривень.
Крім того, захисник зауважує, що в матеріалах провадження відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_7 отримав внаслідок продажу бальнеологічної лікарні які небуть грошові кошти в особисту власність і привласнення грошових коштів внаслідок продажу лікарні його згідно обвинувачення не ставиться у вину. Усі грошові кошти від продажу були отримані на рахунок ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" і витрачені на необхідні господарські потреби товариства.
Обвинувачений ОСОБА_7 , через ДУ "Київський слідчий ізолятор", про час та місце розгляду провадження повідомлений у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, заява про його безпосередню участь в судовому засіданні до суду не надходила.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника на підтримку доводів апеляційної скарги з доповненнями до неї в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступним.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.
Як убачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Шевченківського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 620 230 000 000 007 61 від 07.09.2023 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з його обґрунтуванням.
Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, прийнявши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкі злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Посилання сторони захисту на дані, які характеризують особу обвинуваченого, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та не виключає можливість продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, у даному випадку не зможуть запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При цьому, ухваливши рішення про продовження строку тримання під вартою, суд визнав за можливе зменшити обвинуваченому розмір застави до 26.500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на нього, у випадку внесення застави, відповідних обов'язків.
Зважаючи на те, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, врахувавши при цьому існуючі ризики, дані про особу обвинуваченого у їх сукупності та конкретні обставини провадження, суд першої інстанції правильно визначив ОСОБА_7 розмір застави, який на думку колегії суддів належним чином забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави.
Відповідно до п. 110 Рішення Європейського суду з прав людини "Кудла проти Польщі", тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, при повному та об'єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвалі суду першої інстанції докладно наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення, як вищевказано, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року, якою частково задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 липня 2024 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 26.500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 80.242.000, 00 гривень, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4