Справа № 636/8519/25 Провадження 3/636/185/26
19.03.2026 місто Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, адреса: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №454258 від 15.09.2025 вбачається, що 15.09.2025 о 06:10 год. в м. Чугуїв по вул. Харківська, 2А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093 н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушено вимоги п.2.5 ПДР України.
Адвокат Худа І.Р. 21.01.2026 через систему «Електронний суд» надала клопотання про закриття провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, в якому зазначила, що 15 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено Протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 №454258 про порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Складений протокол вважала незаконним, оскільки прийнятий з порушенням норм законодавства, а викладені в ньому обставини не відповідають дійсності. Щодо відсутності законної підстави для зупинки транспортного засобу. Долучені до матеріалів справи відеозаписи не містять в своєму складі відомостей щодо підстави зупинки транспортного засобу, які б були зазначені працівниками поліції ОСОБА_1 після його зупинки. Відповідно до ч.1,3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» чітко визначені підстави зупинки транспортних засобів. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Така поведінка поліцейського є прямим порушенням вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», де вказано вичерпний перелік підстав для зупинки ТЗ. Ні відеозапис, ні інші матеріали справи не містять фактичних даних чи вчиняв ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху , чи мали місце інші обставини, які б слугували законною підставою для зупинки працівником поліції транспортного засобу. Відсутність постанови про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підтверджує доводи про те, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу була здійснена без передбачених законом підстав. Таким чином, зупинка була здійснена без наявності чіткої та законної підстави, що є процесуальним порушенням, яке тягне за собою недопустимість зібраних внаслідок такої зупинки доказів, відповідно до положень ч.1 ст.87 КПК України. Дії поліцейських слід кваліфікувати як безпідставну зупинку, що є підставою для закриття адміністративного провадження у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів порушення. Якщо працівник поліції вважає що така зупинка пов'язана з перевіркою документів на блокпосту. То в матеріалах відсутня копію наказу військового командування про розміщення блокпоста саме у цьому місці, а тому була відсутня підстава для зупинки транспортного засобу.
Більше того, матеріали даної справи містять копію Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5723811 не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, однак на відеозаписах цього не зафіксовано, та незафіксовано пред'явлення такої вимоги поліцейським. Працівник поліції о 06:15:07 год. пропонує особі показати мобільний додаток «Дія» та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. При цьому з відеозапису вбачається, що в додатку «Дія» поліцейський ознайомився з посвідченням водія, оскільки у разі відсутності такого документа в додатку він би обов'язково повідомив про це або вимагав пред'явити посвідчення водія в іншій формі. В такому разі виникає закономірне питання: яким чином працівники поліції могли встановити особу ОСОБА_1 на підставі водійського посвідчення серії НОМЕР_4 , як вказано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №454258 від 15.09.2025 року, якщо останній нібито не пред'явив для перевірки такого посвідчення.
Крім того, зі змісту відеозапису можна зробити висновок, що спілкування між працівниками поліції та ОСОБА_1 відбувалося ще до початку офіційної відеофіксації. Ще до пред'явлення вимоги показати “Дію» , у якому поліцейський міг би побачити прізвище, ім'я та по батькові особи, о 06:14:30 год. він уже звертається до нього, називаючи ім'я та по батькові особи. За таких обставин постає обґрунтоване питання: яким чином поліцейському стали відомі персональні дані особи до пред'явлення будь-якого документа, що посвідчує його особу.
На відеозаписі файл VID250915-061333F-006391-280331-0024 о 06:14:30 год. події відбувалися таким чином: ОСОБА_2 вийшов із транспортного засобу та підійшов назустріч працівникам поліції. Після того як поліцейський представився, за відсутності будь-якого попереднього спілкування з водієм, без словесного контакту, з'ясування обставин події чи встановлення особи, а також без фіксації зовнішніх ознак, зазначених у протоколі, поліцейський одразу заявив: « ОСОБА_2 , пропоную вам пройти огляд на місці зупинки, так як у вас наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота». При цьому з відеозапису вбачається, що протягом приблизно 20 секунд до висловлення зазначеної вимоги поліцейський не мав фізичної можливості об'єктивно сприйняти запах алкоголю з порожнини рота водія, оскільки між ними була дистанція, а напрямок руху повітря (дим та потік повітря) був протилежним від поліцейського до водія. Працівник поліції має виявити не одну ознаку, а декілька ознак, що підтверджується вказаною Інструкцією. Відповідно до Наказу від 09 листопада 2015 року № 1452/735 “Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, твердження про наявність у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння виглядає формальним та необґрунтованим. Поліцейськими було зазначено лише одну ознаку запах алкоголю, тоді як у Рапорті, Направленні та Акті огляду, вказані додаткові ознаки, які під час спілкування з ОСОБА_1 не називалися та не відповідали дійсності, а саме почервоніння очей та почервоніння шкіри обличчя. Це свідчить про формальний підхід внесених до вказаних документах ознак. Таким чином встановлено, що, зазначені у направленні на огляд, ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей та почервоніння шкіри обличчя наданими доказами, в т.ч. відеозаписом, не підтверджуються. Поліцейський поцікавився, що саме вживав клієнт, посилаючись на наявність запаху. На це клієнт пояснив, що напередодні мав сімейне святкування день народження тестя, під час якого 13.09.2025 року в суботу о 17:00 вжив близько 100 грамів горілки, а вранці у день події енергетичний напій. Подія ж відбувалася 15.09, у понеділок. Таким чином, клієнт чітко зазначив, що останній раз вживав алкоголь у суботу, тобто за значний проміжок часу до моменту зупинки транспортного засобу, і не визнав вживання алкоголю в найближчий до події час.
Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції не роз'яснили клієнтові правові наслідки відмови від проходження огляду, зокрема те, що відповідальність за відмову є ідентичною відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, що є істотним порушенням порядку проведення огляду та реалізації права особи на усвідомлений вибір своєї поведінки.
Крім того, у направленні безпідставно заповнено графу щодо доставлення особи до закладу охорони здоров'я, хоча фактично доставлення не здійснювалося, враховуючи вже наявний факт відмови ОСОБА_1 від проходження будь-якого огляду на стан сп'яніння, що є прямим порушенням заповнення зазначеної форми та невідповідність обставинам, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Такі дії свідчать про невідповідність відомостей у процесуальних документах реальним обставинам справи, що є порушенням принципу достовірності та належного оформлення адміністративних матеріалів.
Особливої уваги заслуговує характер відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, адже обставини, за яких це сталося, дають підстави стверджувати про очевидний психологічний тиск з боку працівників поліції. З відеозапису вбачається, що момент пропозиції пройти огляд та негайної відмови ОСОБА_1 відбувається швидко, без з'ясування суті, без уточнюючих питань, що саме по собі є нетиповою поведінкою для особи, яка щойно дізнається про можливе притягнення до відповідальності. Ця швидкість реакції, відсутність будь яких вагань, аргументів чи емоцій з боку ОСОБА_1 викликає обґрунтовані сумніви в добровільності його рішення. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду так як о 06:16:55 год. повідомляє, що його викликав командир, виклик терміновий.
У державі триває війна, відповідно військовослужбовці зобов'язані негайно виконувати бойові накази та завдання, від чого залежать безпека для усіх нас. Будь яке затримання чи відволікання військовослужбовця у таких умовах може призвести до непередбачуваних наслідків для обороноздатності держави. Враховуючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який під час зупинки був у процесі виконання бойового завдання, відмова від проходження огляду є вимушеною, об'єктивною та виправданою обставиною. Притягнення його до адміністративної відповідальності у такій ситуації не відповідає принципам законності, справедливості, та моральності. Притягнення до відповідальності особи, яка відмовилася від огляду не з мотивів ухилення, а з причин виконання бойового завдання під час війни, морально неприпустимим і таким, що суперечить принципу справедливості. За наведених обставин, у конкретному випадку можна говорити, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.
Працівникам поліції було відомо, що станом на 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 перебуває при виконанні службових обов'язків військовослужбовця. О 06:16:55 год. повідомляє, що його викликав командир, виклик терміновий, їде на ОСОБА_3 в частину. Таким чином, на момент його зупинки працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 вважався таким, що виконує обов'язки військової служби, а отже був спеціальним суб'єктом відповідно до КУпАП. ОСОБА_1 міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП. Складені працівником поліції Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів слід визнати недійсним, недопустимим та недостовірним доказом та не приймати його при ухваленні судового рішення, оскільки огляд та складання зазначених документів могли проводитися тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП.
Згідно з відеозаписом на VID250915-062834F-006391-280331-0027.MP4, поліцейський о 06:29:43 год. роздрукував вже складений протокол про адміністративне правопорушення, у той час як лише о 06:33:20 год. здійснив роз'яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав. Зі змісту матеріалів справи випливає, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, лише після того, як було складено протокол про адміністративне правопорушення. Це суперечить нормі закону та суттєво обмежило можливість особи реалізувати своє право на захист зокрема, вчасно заявити заперечення, надати пояснення або вимагати правової допомоги до фіксації обвинувачення. Неналежне роз'яснення особі її прав, незабезпечення права на юридичну допомогу є одними із правових підстав закриття справи про адміністративне правопорушення.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а відтак, провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Адвокат Худа І.Р. 19.03.2026 через систему «Електронний суд» надала клопотання про визнання огляду недійсним, в якому зазначила наступне. Працівник поліції має виявити не одну ознаку, а декілька ознак, що підтверджується вказаною Інструкцією. Відповідно до Наказу від 09 листопада 2015 року № 1452/735 “Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже, твердження про наявність у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння виглядає формальним та необґрунтованим. Поліцейським було зазначено лише одну ознаку - запах алкоголю з порожнини рота, тоді як у Протоколі, Рапорті та Акті огляду вказані додаткові ознаки, які під час спілкування з ОСОБА_1 не називалися та не відповідали дійсності, а саме почервоніння очей та почервоніння шкіри обличчя. Це свідчить про формальний підхід внесених до вказаних документах ознак. Таким чином встановлено, що, зазначені у направленні на огляд, ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей та почервоніння шкіри обличчя наданими доказами, в т.ч. відеозаписом, не підтверджуються. Поліцейський поцікавився, що саме вживав клієнт, посилаючись на наявність запаху. На це клієнт пояснив, що напередодні мав сімейне святкування день народження тестя, під час якого 13.09.2025 року в суботу о 17:00 вжив близько 100 грамів горілки, а вранці у день події енергетичний напій. Подія ж відбувалася 15.09, у понеділок. Таким чином, клієнт чітко зазначив, що останній раз вживав алкоголь у суботу, тобто за значний проміжок часу до моменту зупинки транспортного засобу, і не визнав вживання алкоголю в найближчий до події час. Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції не роз'яснили клієнтові правові наслідки відмови від проходження огляду, зокрема те, що відповідальність за відмову є ідентичною відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, що є істотним порушенням порядку проведення огляду та реалізації права особи на усвідомлений вибір своєї поведінки. Крім того, у направленні безпідставно заповнено графу щодо доставлення особи до закладу охорони здоров'я, хоча фактично доставлення не здійснювалося, враховуючи вже наявний факт відмови ОСОБА_1 від проходження будь-якого огляду на стан сп'яніння, що є прямим порушенням заповнення зазначеної форми та невідповідність обставинам, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення. Такі дії свідчать про невідповідність відомостей у процесуальних документах реальним обставинам справи, що є порушенням принципу достовірності та належного оформлення адміністративних матеріалів. Особливої уваги заслуговує характер відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, адже обставини, за яких це сталося, дають підстави стверджувати про очевидний психологічний тиск з боку працівників поліції. З відеозапису вбачається, що момент пропозиції пройти огляд та негайної відмови ОСОБА_1 відбувається швидко, без з'ясування суті, без уточнюючих питань, що саме по собі є нетиповою поведінкою для особи, яка щойно дізнається про можливе притягнення до відповідальності. Ця швидкість реакції, відсутність будь яких вагань, аргументів чи емоцій з боку ОСОБА_1 викликає обґрунтовані сумніви в добровільності його рішення. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду так як о 06:16:55 год. повідомляє, що його викликав командир, виклик терміновий. Враховуючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який під час зупинки був у процесі виконання бойового завдання, відмова від проходження огляду є вимушеною, об'єктивною та виправданою обставиною. Притягнення його до адміністративної відповідальності у такій ситуації не відповідає принципам законності, справедливості, та моральності. Притягнення до відповідальності особи, яка відмовилася від огляду не з мотивів ухилення, а з причин виконання бойового завдання під час війни, морально неприпустимим і таким, що суперечить принципу справедливості.
Відсутність законних підстав для зупинки ТЗ відео та матеріали справи не підтверджують порушення ПДР або інших підстав, передбачених ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Недокументування причин зупинки поліцейський не повідомив водія про конкретну підставу зупинки, що є порушенням закону. Відсутність наказу/документа про блокпост якщо зупинка пов'язана з блокпостом, матеріали не містять підтвердження його офіційного встановлення. Формальність підстав для огляду на сп'яніння поліцейський вказав лише запах алкоголю, інші ознаки не зафіксовані, порушено Інструкцію №1452/735. Недотримання процедури для військовослужбовця огляд міг проводитися тільки уповноваженим органом (ст. 266-1 КУпАП), а не патрульним. Невідповідність процесуальних документів фактичним обставинам Направлення та Акт огляду заповнені некоректно, містять ознаки сп'яніння, яких не було виявлено. Відсутність фіксації відмови/пояснення прав - права ОСОБА_1 роз'яснені лише після складання протоколу, що обмежує можливість захисту. Недопустимість доказів всі матеріали, отримані внаслідок неправомірної зупинки та огляду, не можуть визнаватися допустимими доказами. Недотримання дистанції та умов огляду фізично неможливо було об'єктивно визначити запах алкоголю через відстань та напрямок повітря. Психологічний тиск на військовослужбовця, відмова від огляду була вимушеною через терміновий виклик командира, що є обставиною непереборної сили. Формальна фіксація персональних даних - поліцейський називає ім'я та ПІБ до пред'явлення документів, що порушує права на захист.
Адвокат Худа І.Р. 19.03.2026 через систему «Електронний суд» також надала клопотання про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимими та недостовірними доказами, в якому зазначила, що Згідно п.5 розділу ІІ “Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. В порушення вищевказаної інструкції відеозйомка велась не безперервно, що підтверджується кількістю долучених відеофайлів (5 окремих файлів). Відеозапис є неповним, оскільки, згідно з протоколом, зупинка транспортного засобу клієнта відбулася о 06:10 год., тоді як відеоматеріал починається лише о 06:13 год. Зі змісту відеозапису можна зробити висновок, що спілкування між працівниками поліції та ОСОБА_1 відбувалося ще до початку офіційної відеофіксації. Ще до пред'явлення вимоги показати “Дію» , у якому поліцейський міг би побачити прізвище, ім'я та по батькові особи, о 06:14:30 год. він уже звертається до нього, називаючи ім'я та по батькові особи. За таких обставин постає обґрунтоване питання: яким чином поліцейському стали відомі персональні дані особи до пред'явлення будь-якого документа, що посвідчує його особу. Усі долучені відеозаписи не безперервні, немає послідовності розмов і події. Та вони нарізані і сформовані за допомогою невідомої програми файлів та вирізані фрагменти, спотворюють зміст відео. В даному випадку надані до суду матеріали відеозапису, отримані із порушенням закону, а саме із порушенням “Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису».
Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується таким.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксований у встановлений законом спосіб факт керування транспортним засобом, згода/відмова саме водія пройти чи не проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та згода/відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.
Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.3 Порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння має містити відповідний алгоритм дій працівника поліції, який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема:
-перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу;
-на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку);
-видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп'яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці);
-за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння;
-якщо встановлений факт сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП);
-якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння; в стані наркотичного чи іншого сп'яніння; під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
До суду, в якості доказів на підтвердження вказаних фактів працівниками поліції надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №454258 від 15.09.2025, складений інспектором Шульгіним Д.В.;
- рапорт ІВРПП Шульгіна Д. від 15.09.2025 щодо виявлення ознак сп'яніння у водія ОСОБА_1 (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), складення стосовно ОСОБА_1 протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП та постанови за ч.1 ст. 126 КУпАП;
- акт б/д б/н, з якого вбачається фіксування наявності ознак алкогольного сп'яніння: різкий запах з порожнини рота алкоголю, почервоніння шкіри обличчя; відмова від проходження огляду н стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер;
- направлення від 15.09.2025 б/н на огляд алкогольного сп'яніння, з якого вбачається доставлення ОСОБА_1 до КНП «КЗОЗ Чугуївська ЦРЛ» 06:20 год. 15.09.2025 ОСОБА_4 з ознаками сп'яніння (запах алкоголю з порожнин рота, почервоніння шкіри обличчя), огляд не проводився;
- компакт-диск із відеозаписом з нагрудної камери відеоспостереження, на якому наявні 5 відеозаписів.
Щодо наданих до протоколу документів зазначаю наступне.
- у протоколі зазначено наступні ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя; у акті - різкий запах з порожнини рота алкоголю, почервоніння шкіри обличчя; у направлені від 15.12.2025 - запах алкоголю з порожнин рота, почервоніння очей. Всі зазначені ознаки відповідають зазначеним у п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проте наявна невідповідність щодо переліку ознак у сукупності вказаних документів.
Переглядом наявного в матеріалах справи відеозапису встановлено, що працівниками поліції зафіксовано момент паркування ТЗ ВАЗ, далі інспектор представляється та пред'являє своє посвідчення; після називає ім'я та по-батькові водія та пропонує пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки у водія вбачаються ознаки сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота; водій відмовляється, інспектор питає чи буде водій проходити огляд у медичному закладі, водій відмовляється; після інспектор просить водія надати посвідчення водія, водій пред'являє посвідчення; далі інспектор питає чи працює водій, водій повідомляє, що не працює; після водія просять пред'явити документи на ТЗ, водій надає; в подальшій бесіді водій повідомляє, що зараз їде до частини, потім на виїзд, бо командир попросив; після зафіксовано інспектора, який стоїть біля патрульного автомобіля (в подальшому видно, що інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення); після складання протоколу та матеріалів до нього водію роз'яснюють його процесуальні права.
Таким чином встановлено, що до моменту пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, особу водія не встановлено, процесуальні права не роз'яснено, порядок проходження огляду на стан сп'яніння та наслідки відмови від проходження огляду не роз'яснено, водію повідомлено про наявність лише однієї ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, яку відеозаписом підтвердити неможливо з технічних підстав).
Таким чином, судом встановлено що процедура проходження огляду на стан сп'яніння співробітниками поліції не дотримана, процедура проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку не зафіксована.
Таким чином відомості, отримані при перегляді відеозапису свідчать про порушення співробітниками поліції передбаченого законодавством порядку проходження огляду на стан сп'яніння в разі виявлення у водія ознак сп'яніння.
Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП є абсолютно визначеною та за своєю структурою є складною нормою права, тобто містить два або більше обов'язкових правил поведінки та закріплює однозначне правило поведінки, а саме керування транспортними засобами особами:
- в стані алкогольного сп'яніння;
- в стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
-під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
- передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку із наведеним правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП кваліфікується за пунктом 2.5, пунктом 2.9 «а», 2.10 «є» ПДР України.
Суд звертає увага на вимоги частини 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», де зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до частин 1-3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 255 КУпАП встановлено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, крім іншого, статтями 124, 130 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положеннями статті 256 КУпАП вказано, що у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначається суть адміністративного правопорушення.
З огляду на викладена та враховуючи вищевказані положення законодавства, апеляційний суд звертає увагу, що кваліфікувати вчинене особою адміністративне правопорушення, є виключною компетенцією суб'єкта уповноваженого на складання протоколу.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.
При цьому, суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу.
За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке по суті, судом підтримується (рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08).
Разом з цим, якщо суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення дійде висновку, що дії порушника кваліфіковано невірно, він має звернутися до положень пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП, за змістом якого орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Така позиція викладена у постанові Харківського апеляційного суду від 29.04.2025 у справі №636/6674/24 (н/п 33/818/655/25).
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно п.7 частини І Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Таким чином, належних та допустимих доказів того, що 15.09.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (з ознаками алкогольного сп'яніння), а також що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння зафіксована та отримана у передбаченому законодавством порядку, - матеріали справи не містять.
Протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд на стан сп'яніння, акт, дані отримані в ході перегляду даних відеозапису, суд не може визнати беззаперечними доказами, які поза розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 в стані сп'яніння у визначеному ст. 266 КУпАП порядку.
Виниклі сумніви щодо факту керування ОСОБА_1 в стані сп'яніння, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього та приходить до висновку щодо недоведеності його провини в інкримінованому правопорушенні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про не доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, при розгляді справи встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а відповідно і відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає обов'язковому закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, 248-249, 279, 283-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.О. Золотоверха