Справа № 947/9131/26
Провадження № 1-кс/947/3632/26
16.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026160000000089, розпочатого 22.01.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси, надійшло клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026160000000089, розпочатого 22.01.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення просить: накласти арешт на автомобіль марки «Mazda 626» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заборонити розпоряджатися та користуватись зазначеним майном
В обґрунтування клопотання посилається на те, що у зв'язку із повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, майно яке належить підозрюваному може бути піддане конфіскації як міра покарання у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Учасники кримінального провадження у судове засідання не з'явились. Слідчий надала заяву про розгляд клопотання без її участі. Сторона обвинувачення просить розглянути клопотання без повідомлення власника майна.
За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майна вжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на нього, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим управління ГУНП в Одеській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026160000000089, розпочатого 22.01.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Вказане кримінальне провадження розпочато на підставі заяви гр. ОСОБА_6 та матеріалів УСБУ в Одеській області за фактом того, що службові особи комунального підприємства створили та використовують схему незаконного збагачення шляхом вимагання неправомірної вигоди від фізичної особи - підприємця за можливість виконання асенізаторських робіт на території Фонтанської окремої територіальної громади.
Допитаний в якості свідка заявник повідомив, що на початку 2026 року директор комунального підприємства «Надія» почав вимагати в нього неправомірну вигоду в розмірі від 70 тис. грн., в залежності від місячного доходу підприємця за надання можливості здійснювати останньому свою підприємницьку діяльність, пов'язану з наданням комунальних послуг, однак кошти необхідно буде передавати особисто заступнику директора ОСОБА_5
03.03.2026 о 11:30 год. заступника начальника КП «Надія» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України в порядку ст. 208 КПК України.
04.03.2026 ОСОБА_5 було повідомленно про підозру ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Як вбачається з реєстраційної картки тз, у власності ОСОБА_5 , перебуває автомобіль марки «Mazda 626» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, та відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов'язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2)вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.
Слідчим суддею встановлено , що ОСОБА_5 перебуває у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.
Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України визначено обов'язковим додатковим покаранням конфіскацію майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує положення ч. 5 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Виходячи із нормативного визначення арешту майна, останній можливий шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.
Враховуючи наявний та встановлений ризик можливого відчуження майна, слідчий суддя погоджується, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту в частині заборони відчуження та розпорядження може призвести до можливості його передачі, відчуження на користь третіх осіб або до настання інших наслідків, які унеможливлять виконання судового рішення в частині конфіскації майна підозрюваного, якщо таке рішення буде постановлене за результатами судового розгляду цього кримінального провадження.
Розумність та співрозмірність обмеження права власності, на думку слідчого судді, відповідає завданням цього кримінального провадження, ураховуючи його стадію, характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 діяння та визначення конфіскації майна як безальтернативного виду покарання у санкції інкримінованої статті.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер. Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною права розпорядження та користування на автомобіль марки «Mazda 626» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконання ухвали покласти на слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1