19 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 683/2551/25
Провадження № 22-ц/820/777/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретар: Плінська І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року (суддя Чевилюк З.А.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги мотивував тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , від якого народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.
На підставі судового наказу, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 21.02.2020 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.02.2020 р і до повноліття дитини ( справа №686/32007/19).
Після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, змінились обставини щодо сімейного стану позивача, а саме, позивач зареєстрував шлюб вдруге з ОСОБА_5 від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_6 , у зв'язку з чим просив суд зменшити розмір аліментів з 1/4 частки до 1/6 частки.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не доведено порушення прав позивача, підставність зміни розміру аліментів на утримання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх зменшення. Наявність ще однієї дитини у позивача не свідчить про погіршення його майнового стану та не є підставою для зміни розміру аліментів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, неправильно застосувавши норми матеріального права, зокрема ст. 192 СК України. Відповідно до зазначеної статті розмір аліментів може бути змінено у разі зміни матеріального або сімейного стану платника чи одержувача аліментів, зміна сімейного стану є самостійною для зміни розміру аліментів.
Суд першої інстанції проігнорував, що у позивача відбулася об'єктивна зміна сімейного стану - народження іншої дитини, яку він відповідно до ст. 180 СК України зобов'язаний утримувати.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає їх такими що не заслуговують на увагу, вважає що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на неповнолітнього сина.
В судове засідання учасники по справі не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК. України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2020 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано.
На підставі судового наказу, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області від 21.02.2020 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 05.02.2020 року і до повноліття дитини.
Постановою державного виконавця ВП № 61488045 від 11 квітня 2025 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 686/3237/20 від 21.02.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку щомісячно, починаючи з 05.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
25 червня 2022 року Яремчаським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_6 ., про що видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки про доходи від 15.08.2025 року виданої В/Ч НОМЕР_2 вбачається, що дохід ОСОБА_1 з березня 2025 року по липень 2025 року становить 184031,79 грн., сплачено аліментів 41713,93 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього крім неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_7 , тобто змінився його сімейний стан після ухвалення рішення суду від 21.02.2020 року у справі №686/32007/19.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22),від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи позов ОСОБА_1 , зазначеного не врахував, що призвело до неправильного висновку про те, що обґрунтування позивачем про наявність у нього ще однієї малолітньої дитини,, саме по собі не свідчить про значене погіршення матеріального стану платника аліментів.
Установивши, що змінився сімейний стан ОСОБА_8 , а саме народження від іншого шлюбу сина ОСОБА_9 та у зв'язку з доглядом за сином до трьохрічного віку на його утриманні знаходиться дружина, на утримання яких позивач теж несе витрати, колегія суддів вважає, що вказана обставина є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь ОСОБА_10 з 1/4 на 1/6 частин. При цьому буде дотримано баланс рівності прав дітей ОСОБА_8 на матеріальне забезпечення.
При вирішенні спору суд першої інстанції застосував неправильно норми чинного законодавства та зробив помилковий висновок про необґрунтованість позовних вимог, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Із положень статті 192 СК України слідує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно з частиною 1 пункту 4 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей-половини заробітку платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням батьківства(материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
За приписами частини 7 статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього крім неповнолітнього сина ОСОБА_3 , у другому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_7 . На час звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , з нього стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 .
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду:від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22),від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи позов ОСОБА_1 зазначеного не врахував, що призвело до неправильного висновку про те, що наявність ще однієї дитини у позивача не свідчить про погіршення його майнового стану та не є підставою для зміни розміру аліментів.
Установивши, що змінився сімейний стан ОСОБА_1 , а саме народження від іншого шлюбу доньки ОСОБА_6 колегія суддів вважає, що вказана обставина є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь ОСОБА_11 з 1/4 на 1/6 частин. При цьому буде дотримано баланс рівності прав дітей ОСОБА_1 на матеріальне забезпечення.
При вирішенні спору суд першої інстанції застосував неправильно норми чинного законодавства та зробив помилковий висновок про необґрунтованість позовних вимог, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Зменшити розмір аліментів, встановлений судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2020 року у справі №686/3237/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно на 1/6 частку заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 березня 2026 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк