17 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 681/1570/25
Провадження № 22-ц/820/746/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретар: Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2025 року (суддя Горщар А.Г.) за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2025 року акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - Банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 16 серпня 2022 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7065912274 (далі - Договір), за умовами якого позичальниці надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 61834,50 гривень; строк користування 60 місяців; річні проценти 10,99 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти 3,50 % від суми кредиту.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальниці кредиту. Натомість, ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №7065912274 від 16 серпня 2022 року, яка станом на 19 листопада 2025 року становить 105 488,82 грн. та складається з: 52292,82 грн. заборгованість за основним боргом (в т.ч. прострочена), 6849,86 грн. заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена), 46346,14 грн. заборгованість за щомісячними процентами (в т.ч. прострочена), а також судові витрати.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2025 року позов АТ «Таскомбанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №7065912274 від 16 серпня 2022 року, яка складається з: 52292,82 грн. заборгованість за основним боргом (в т.ч. прострочена), 6 849,86 грн. заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена), 46346,14 грн. заборгованість за щомісячними процентами (в т.ч. прострочена), а всього 105488,82 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» 2422, 40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконала у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь АТ «Таскомбанк» слід стягнути. заборгованість за основним боргом, заборгованість за процентами річними та заборгованість за щомісячними процентами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не встановлено належним чином фактичні обставини справи та не перевірено надані позивачем докази. АТ «Таскомбанк» не довело погодження сторонами істотних умов кредитного договору №7065912274 від 16 серпня 2022 року, зокрема розміру процентної ставки за користування кредитом. Підписана ОСОБА_1 заява про приєднання не містить визначеного розміру процентів, а надані банком копія паспорта споживчого кредиту та витяг з Публічної пропозиції не містять підпису відповідача, тому не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору та доказом погодження умов кредитування. Матеріали справи також не містять доказів того, що саме з цими умовами обслуговування та тарифами АТ «Таскомбанк» була ознайомлена ОСОБА_1 на момент укладення договору.
Крім того, позивач не довів належними та допустимими доказами факт видачі кредитних коштів відповідачу. До матеріалів справи не подано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 або їх видачу. Поданий банком розрахунок заборгованості та внутрішні виписки не є первинними документами бухгалтерського обліку і не підтверджують ні факту отримання кредиту, ні правильності нарахування заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу Банк просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. судова повістка доставлена до електронного кабінету07.022026 року.
Представник АТ «Таскомбанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належн6им чином, судова повістка доставлена до електронного кабінету 07.02.2026 року.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом встановлено, що між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 16.08.2022 року було укладено кредитний договір № 7065912274.
Відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець зобов'язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно п. 1.2 кредитного договору банк надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 61834,50 грн, строком на 60 місяців.
Кредит надано безготівковим шляхом протягом 3 робочих днів від дня укладення договору на рахунок позичальника НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк» та погашається безготівковим шляхом на цей же рахунок
Умовами договору передбачено процентну ставку за користування кредитом, щомісячні проценти 3,50% від суми кредиту та річні проценти у розмірі 10,99 % від суми боргу.
Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту відповідно до графіку (п. 1.3 кредитного договору).
Згідно з пунктом 3.8 кредитного договору всі інші умови кредитного договору викладені в умовах отримання кредитів АТ «Таскомбанк» на продукт «Споживчий кредит від Кредитмаркет».
Згоду з усіма умовами договору та графіком щомісячних платежів по поверненню кредиту відповідачка засвідчила своїм власноручним підписом у кредитному договорі та паспорті кредиту «Споживчий кредит від КредитМаркет» від 16.08.2022 року.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачці можливість користуватись кредитними коштами, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.
Відповідачка належним чином свої зобов'язання не виконувала.
06 лютого 2025 року АТ «Таскомбанк» на адресу ОСОБА_1 направило повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 19.11..2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 7065912274 в розмірі 105488,82 грн, з яких:52292,82 грн заборгованість по тілу кредиту, 6849,86 грн заборгованість за річними процентами (в т.ч. прострочена), 46346,14 грн заборгованість за щомісячними процентами (в т.ч. прострочена).
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У справі що переглядається, судом першої інстанції правильно встановлено,що між сторонами був укладений кредитний договір, у якому вони погодили основні умови: суму кредиту, його цільове призначення та строк користування, а також порядок і розмір сплати процентів за користування кредитними коштами. Водночас позичальниця не виконала взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, унаслідок чого утворилася заборгованість. Наявність такої заборгованості підтверджується положеннями кредитного договору, виписками з особових рахунків та розрахунком заборгованості відповідача, Крім того, матеріали справи містять докази часткового погашення ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Позичальник не надала доказів на спростування укладення кредитного договору на вищезазначених умовах, зазначеної позивачем заборгованості.
Отже, оцінивши сукупність зібраних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь АТ «ТАСКОМБАНК» суми заборгованості за кредитним договором №7065912274 від 16 серпня 2022 року, яка станом на 19 листопада 2025 року становить 105 488,82 грн. та складається з: 52292,82 грн. заборгованість за основним боргом (в т.ч. прострочена), 6849,86 грн. заборгованість за процентами (в т.ч. прострочена), 46346,14 грн. заборгованість за щомісячними процентами (в т.ч. прострочена).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовано правильно, суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 березня 2026 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк