18 березня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/14231/25
Провадження № 22-ц/820/662/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Демчук В.М.
за участю: позивачки ОСОБА_1 та представника відповідача Андрущенко А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» про зобов'язання виплатити компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року (суддя Продан Б.Г.).
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 04.02.2016 позивачка перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр». При працевлаштуванні повідомляла, що сама виховує дитину. Також у вересні 2024 року надала підприємству документи, в яких зазначено про самостійне виховання дитини.
04 квітня 2025 року позивачка отримала наказ «Про введення в дію нового штатного розпису та структури з 01 червня 2025 року» та попередження про наступне звільнення. Тому в зв'язку із наступним вивільненням, яке відбудеться не пізніше ніж як за два місяці з моменту ознайомлення, направила 07.04.2025 відповідачу звернення із заявою та документами про нарахування у зв'язку із вивільненням компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину (2016-2025 роки), яку вона не використовувала за весь період роботи на підприємстві. На підтвердження самостійного виховання дитини надала відповідні документи.
На вказану заяву позивачка отримала відмову мотивовану тим, що надані документи не підтверджують, що вона має право на додаткову соціальну відпустку, як одинока матір, яка самостійно виховує дитину, тому не має права на нарахування та виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, як одинока матір, яка самостійно виховує дитину.
Враховуючи викладене вище, а також заяву про уточнення позовних вимог, просила суд зобов'язати Державне підприємство «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» виплатити компенсацію за невикористані 90 днів додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері, за 2016-2024 роки у розмірі 81413,80 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року позов задоволено.
Зобов'язано Державне підприємство «Лісогосподарський іноваційно-налітичний центр» виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 90 днів додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері, за 2016-2024 роки у розмірі 81413, 80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Лісогосподарський іноваційно-аналітичний центр» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що у попередньому судовому засіданні у справі, яке відбулося 11.07.2025, судом доведено до відома представника відповідача про те, що 30.06.2025 позивачкою подано через систему «Електронний суд» заяву про уточнення позовних вимог, в якій вона просила зобов'язати Державне підприємство «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» виплатити компенсацію за невикористані 90 днів додаткової соціальної відпустки, як одинокій матері, за 2016-2024 роки у розмірі 81413,80 грн. Однак, всупереч вимогам частини 7 статті 43 ЦПК України, позивачка не додала до цієї заяви доказ надсилання таких матеріалів відповідачу, копії заяви про уточнення позовних вимог відповідачу в установленому порядку не надіслала. Копію заяви відповідачу надано секретарем судового засідання у справі в позасудовому порядку.
Звертає увагу на те, що, зазначивши суму виплати у заяві про уточнення позову, позивачка фактично змінила не лише предмет, а й підставу позову шляхом подання письмової заяви, що суперечить вимогам частини 3 статті 49 ЦПК України.
Безпосередньо в заяві про уточнення позовних вимог правових підстав для зобов'язання не лише нарахувати, а й виплатити їй компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку, позивачка не навела. Однак, заявлення такої вимоги стало можливим для позивачки лише після настання факту звільнення її із ДП «ЛІАЦ», оскільки, відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», така компенсація виплачується лише у разі звільнення працівника. Водночас, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 05.06.2025, тобто після її звернення до суду із позовною заявою від 20.05.2025 та відкриття провадження у даній справі. Таким чином, про порушення свого права (невиплату компенсації) позивачка дізналася лише 05.06.2025, а її позов було подано «на майбутнє» тобто до порушення її права на отримання компенсації за невідбуту відпустку та виникнення у відповідача обов'язку виплатити їй компенсацію.
Таким чином, на думку скаржника, так як підстава для заявлення уточненої позовної вимоги виникла після звернення з позовом та відкриття провадження в цій справі, формально позивачка звернулася з новим позовом у межах даної справи, змінюючи одночасно і предмет, і підставу позову, що суперечить вимогам частини 3 статті 49 ЦПК України
Зазначає, що з цих підстав представник відповідача звертався до суду з клопотанням про відмову в прийнятті судом заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 30.06.2025 у справі № 686/14231/25, однак, вказане клопотання судом першої інстанції не було розглянуте в установленому порядку.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не враховано, що у наданому позивачкою свідоцтві про народження дитини від 30.09.2009 у графі «батько» зазначено ОСОБА_2 , а інших документів, які б указували на офіційну причину відсутності батька дитини, його неучасті у її вихованні (рішення суду про позбавлення батьківських прав або свідоцтво про смерть, постанови про розшук, рішення суду про визнання його безвісно відсутнім, документів, які свідчать про розірвання шлюбу з батьком дитини тощо) нею відповідачу не надано.
Вважає, що надані позивачкою документи в сукупності не дають можливості зробити однозначний висновок, що позивачка протягом 2016-2024 років мала статус одинокої матері, яка самостійно виховувала дитину та, відповідно, мала право на отримання додаткової соціальної відпустки чи її компенсацію при звільненні.
Крім того, вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки наведеному позивачкою розрахунку суми компенсації за невикористані 90 днів додаткової соціальної відпустки як «одинокій матері» за 2016-2024 роки, внаслідок чого відповідача зобов'язано виплатити їй більшу суму, ніж належить.
На думку скаржника, з доданого до заяви про уточнення позову розрахунку суми компенсації неможливо зрозуміти, чи враховано позивачкою усі наведені періоди її простою та інші обставини, які варто врахувати при обрахунку належної їй до сплати суми. Однак, судом першої інстанції вказані обставини у справі не досліджувалися, правильність обрахунку компенсації за невикористану відпустку в сумі 81413,80 грн судом не перевірено, що призвело до стягнення з відповідача більшої за розміром суми компенсації, ніж належить
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що до позову надано належні докази, які підтверджують виховання позивачкою дитини без батька. Звертає увагу на те, що відповідачем не було надано до суду першої інстанції свого розрахунку сум компенсації.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження відповідно до ст. ст. 126, 133, 135 СК України, у реєстрі міститься номер актового запису 2567 від 30.09.2009 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька - ОСОБА_2 , відомості про матір - ОСОБА_1 , реєстрація проведена відповідно до ст. 126 СК України.
З 04.02.2016 ОСОБА_1 призначена на посаду менеджера ІІ категорії Хмельницького відділення ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» відповідно до наказу від 03.02.2016 № 10-к «Про призначення ОСОБА_1 ».
Відповідно до наказу ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» від 31.10.2024 № 543-к «Про переведення ОСОБА_5 », переведено ОСОБА_1 за заявою на посаду інженера І категорії Хмельницької області служби міжрегіонального співробітництва з 01 листопада 2024 року.
04 квітня 2025 року позивач отримала копію наказу «Про введення в дію нового штатного розпису та структури з 01 червня 2025 року» та попередження про наступне звільнення.
07.04.2025 позивачка направила до ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» заяву про нарахування їй у зв'язку зі звільненням компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, за період роботи 2016 - 2025 роки, яку вона не використовувала за весь період роботи на підприємстві. До заяви позивачка долучила:
- свідоцтво про народження дитини;
- витяг з державного реєстру актів цивільного стану;
- довідку Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства № 03-239 від 24.02.2016 (попереднє місце роботи), про те що вона не отримувала у 2016 році компенсацію за соціальну відпустку, як одинока мати;
- довідку УОХМР Хмельницький колегіум ім. В.Козубняка №01-33/92 від 14.04.2016 про те, що батько дитини не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах);
- довідку КЗЗСО «Ліцей №16 ім.В.Козубняка ХМР» № 01-41/323 від 30.08.2024, про те що з 2019 року по 2024 рік батько дитини не спілкувався з класним керівником, не відвідував школу і батьківські збори;
- довідку КЗЗСО «Ліцей №16 ім.В.Козубняка ХМР» № 01-41/343 від 05.09.2024 року, про те що 2017 році та 2018 році батько дитини не спілкувався з класним керівником, не відвідував школу і батьківські збори;
- акт КП Хмельницької міської ради від 06.09.2024 з підписами трьох сусідів про те що ОСОБА_1 сама з сином проживає за місцем реєстрації з 2014 року та батько дитини не відвідує сина, не забирав його та не приймав участі у його вихованні;
- довідку зі служби у справах дітей Хмельницької міської ради № 2142/01-31 від 09.09.2024 про те що батько сина не звертався до служби у справах дітей для визначення графіку відвідування сина;
- відповідь-роз'яснення Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці № Ц/1/2763-ЦА-24 від 04.11.2024 на звернення ОСОБА_1 щодо підтвердження її права на соціальну відпустку як матері, яка виховує сама дитину.
Листом від 09.052025 ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» повідомило позивачку, що надані нею документи не підтверджують ті обставини, що вона має право на додаткову соціальну відпустку, як одинока матір, яка самостійно виховує дитину, тому не має права на нарахування та виплату їй компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку.
Згідно з наказом ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» №239-к від 02.06.2025 «Про припинення трудового договору ОСОБА_1 », звільнено ОСОБА_1 , інженера І категорії Хмельницької області служби міжрегіонального співробітництва, з займаної посади у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем в період з 2016 по 2024 роки не надавалася позивачці додаткова соціальна відпустка як одинокій матері, тому, враховуючи положення частини сьомої статті 20 Закону України «Про відпустки», така відпустка є невикористаною і переноситься на інший період. Відповідно, у зв'язку зі звільненням позивачки компенсація за невикористані дні додаткової соціальної відпустки підлягає виплаті, а позовні вимоги про зобов'язання виплатити компенсацію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
У статті 45 Конституції України закріплене право на відпустку працівника.
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво - важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Пунктом 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки» визначено одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. За змістом вказаної норми, факт утримання сплати (аліментів) значення не має.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки», одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до частини сьомої статті 20 Закону України «Про відпустки», додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка має право на отримання грошової компенсації за невикористані 90 днів додаткової соціальної відпустки, за статусом «одинока матір, яка самостійно виховує дитину», за період 2016-2024 роки.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачкою статусу «одинокої матері, яка самостійно виховує дитину» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом не надано оцінки наведеному позивачкою розрахунку компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку, оскільки компенсація за невикористані 90 днів додаткової відпустки за період 2016-2024 років визначена позивачкою в розмірі 81413,80 грн (без утримання сум податків та інших обов'язкових платежів) правильно, розрахунок компенсації відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з відповідними змінами.
Заперечуючи наданий позивачкою розрахунок, відповідач, в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. до суду першої інстанції не надав свій контррозрахунок. На стадії апеляційного провадження апеляційним судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи, як письмового доказу, наведеного відповідачем розрахунку компенсації додаткової соціальної відпустки (долученого до апеляційної скарги), оскільки поважності причин неподання такого письмового доказу до суду першої інстанції колегія суддів не встановила.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Безпідставним є доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачка заявою від 30.06.2025 змінила не тільки предмет позову, а й підставу позову, оскільки обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої вимоги для захисту права та охоронюваного законом інтересу, щодо права на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки (підстави позову), не змінились. Позивачкою змінено предмет позову шляхом вилучення позовної вимоги щодо визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки як одинокій матері, яка самостійно виховує дитину, та доповнення позовних вимог в частині зобов'язання виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпустки конкретною сумою. І таке право позивачки на стадії підготовчого провадження передбачено ст. 49 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 березня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай