Іменем України
19 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 398/4286/25
провадження № 22-ц/4809/617/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковський О. Л., Мурашко С. І.,
за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Молонова Ю. В.) від 05.12.2025 та додаткове рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Молонова Ю. В.) від 18.12.2025,
1.Короткий зміст позовних вимог
10.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - відповідач, Банк) в якому просив стягнути пеню у розмірі 7298,26 Євро, що за курсом НБУ станом на 08.07.2025 складало 357822,74 грн, за порушення банком строків виконання платіжних операцій.
Вимога позивача обґрунтована тим, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.10.2023 у справі № 398/1756/22, яке набрало законної сили 30.01.2024, встановлено такі обставини:
01.10.2021 ОСОБА_1 та ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» уклали договір №2021/1_С/327-003040 на підставі якого позивачу, як фізичній особі, було відкрито валютний рахунок у відділенні № 327/16 Полтавської ОД АБ «УКРГАЗБАНК» № НОМЕР_1 .
24.02.2022 представник Губи І.М. направив уповноваженому представнику BENDURA BANK AG лист позивача з реквізитами та проханням повторно перерахувати грошові кошти ОСОБА_1 як дохід від ліквідації компанії на рахунок фізичної особи, відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК» № НОМЕР_1 в наступній послідовності: 50000 Євро - перший транш; 50000 Євро - другий транш; залишок - третій транш.
Згідно з виписками SWIFT від 08.06.2022, наданих BENDURA BANK AG: 07.03.2022 - 3955,22 Євро були направлені BENDURA BANK AG на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», але 27.04.2022 грошові кошти були повернуті АБ «УКРГАЗБАНК» до BENDURA BANK AG у сумі 3857,22 Євро (була утримана комісія 98,00 Євро); 07.03.2022 - 49940,00 Євро були направлені BENDURA BANK AG на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», але 27.04.2022 грошові кошти були повернуті АБ «УКРГАЗБАНК» до BENDURA BANK AG у сумі 49750,12 Євро (була утримана комісія 189,88 Євро); 07.03.2022 - 49970,00 Євро були направлені BENDURA BANK AG на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», але 27.04.2022 грошові кошти були повернуті АБ «УКРГАЗБАНК» до BENDURA BANK AG у сумі 49780,06 Євро (була утримана комісія 189,94 Євро); 07.03.2022 - 42100,00 Євро були направлені BENDURA BANK AG на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», але 27.04.2022 АБ «УКРГАЗБАНК» грошові кошти були повернуті до BENDURA BANK AG у сумі 41925,80 Євро (була утримана комісія 174,20 Євро).
Супереч нормам ч. 2 ст. 1068 ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», положення п. 1.4.1.11 Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк» відповідач у встановлений строк не зарахував грошові кошти, які надішли на рахунок позивача, тобто у день їх надходження.
Неправомірність дій відповідача встановлена вказаним рішенням суду у справі № 398/1756/22.
У зв'язку із вказаним порушенням з боку Банку та на підставі п. 32.2. ст. 32, ч. 6 ст. 86 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції.
З огляду на період простроченняБанком виконання його зобов'язання, з 08.03.2022 по 26.04.2022, та суми прострочених переказів, загальна сума пені становить 7298,26 Євро, що за курсом НБУ відповідає 357822,74 грн, які позивачпросить суд стягнути на свою користь з відповідача.
2.Короткий зміст рішення суду
2.1.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 05.12.2025 позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» про стягнення пені за порушення строків виконання платіжних операцій задовольнив частково, стягнув з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 пеню за порушення строків виконання платіжних операцій у розмірі 7006,33 Євро. Крім того, в порядку розподілу судових витрат, стягнув з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банку «Укргазбанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 2325,50 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач допустив порушення норм ч. 2 ст. 1068 ЦК України та умови договору в частині виконання строкового обов'язку із зарахування сум переказів грошових коштів операції на рахунок отримувача (позивача), а тому, відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов'язаний сплати позивачу пеню. Однак, суд не погодився із розрахунком пені, який надав позивача, оскільки встановив, що період прострочення є меншим, а тому розмір пені становить лише 7006,33 Євро.
При цьому суд відхилив як безпідставні доводи відповідача про зменшення пені через її непропорційність розміру завданих збитків.
2.2.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області додатковим рішенням від 18.12.2025 стягнув з Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7680,00 грн.
Суд вказав, що позивач має право на компенсацію його судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких є доведеним, але неспівмірним складності справи, виконаній адвокатом роботі та витратам часу на її виконання. З огляду на заяву відповідача про зменшення судових витрат, а також на часткове задоволення позову, суд вважав, що справедливою буде компенсація інших судових витрат у сумі 7680,00 грн.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Відповідач, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.12.2025 та додаткове рішення того ж суду від 18.12.2025, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає оскаржувані рішення суду незаконними та необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, суд не взяв до уваги доводи, наведені у відзиві АБ «Укргазбанк» на позовну заяву, який було приєднано до матеріалів справи, також суд не взяв до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування норм права які є обов'язковими для судів, викладені у постановах: від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 у схожих правовідносинах.
Відповідач погоджується з правильністю встановлення судом обставин справи, але вважає, що порушення строків зарахування платежів, які надійшли для позивача, відбулося не вини Банку так, як він виконував свої обов'язки з питань фінансового моніторингу та валютного нагляду, покладені на нього Законами України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», «Про валюту і валютні операції».
Після того як за наслідками фінансового моніторингу та валютного нагляду Банк вже раз відмовив позивачу у зарахуванні переказів в іноземній валюті, які надійшли для нього, та повернув кошти платнику, останній недобросовісно, розуміючи можливість повторення наслідків, повторно розпорядився про сплату коштів на його рахунок, відкритий у банку. Через сумнівність та ризикованість операцій згідно із законом банк повторно не міг їх виконати, а тому відмовив позивачу у зарахуванні коштів на його рахунок.
Крім того, суд не здійснив аналіз ситуації, що склалася, зокрема те, що позивач не надав до суду жодних доказів на підтвердження заподіяння йому збитків через неналежне виконання банком, на його думку, умов договору від 01.10.2021 № 2021/1_С/327- 00304.
Суд не застосував норму ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру пені, хоча мав для цього підстави.
Водночас суд погодився із запереченнями відповідача на позов в тій частині, що датою валютування було 09.03.2022, а тому вимога позивача про пеню з 07.03.2022 є безпідставна. Суд взяв до уваги зустрічний розрахунок пені, який зробив відповідач.
Крім того, вимоги позивача щодо компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу є недоведеними доказами у справі, а саме те, що позивач не надав до суду доказів оплати гонорару адвоката. завищеними, а тому присудження йому компенсація таких витрат не є пропорційною складності справи та виконаній адвокатом роботі (наданим послугам).
4.Про відзив на апеляційну скаргу
В ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 19.01.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі № 398/4286/25 за апеляційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.12.2025 та додаткове рішення суду від 18.12.2025, зокрема, суд роз'яснив позивачу ОСОБА_1 норму ст. 360 ЦПК України та його право надати відзив на апеляційну скаргу для чого суд встановив йому десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали (а. с. 209).
Копію зазначеної ухвали суду було надіслано ОСОБА_1 за вказаною ним адресою та вручено йому 29.01.2026, що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R068054718415 (а. с. 217).
Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
5.Короткий зміст позицій учасників справи у судовому 19.03.2025
Представник апелянта, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу, надала усні пояснення стосовно викладених у скаргах доводів.
Позивач у справі ОСОБА_1 повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R068059926377 (а. с. 243), але він особисто у судове засідання не з'явився, свого представника в судове засідання не направив.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин суд на місці постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності позивача.
6.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скаргза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідають зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
Згідно з рішенням ОСОБА_1 від 12.05.2020, як єдиного учасника LOVEZA TRADE INC, було вирішено припинити діяльність компанії шляхом ліквідації та здійснити виплату залишків коштів в Bendura Bank AG на рахунок ОСОБА_1 як дохід від ліквідації.
Розпорядженням ОСОБА_1 від 30.11.2020 № 30-11/1 вирішено здійснити виплату грошових коштів, які перебували на рахунках LOVEZA TRADE INC, відкритих у Bendura Bank AG, як прибуток від ліквідації компанії на рахунок позивача, відкритий в українському банку, наступним чином: перший транш - на суму 10000,00 доларів США; другий транш - на суму 50000,00 доларів США; третій транш на суму 50000,00 доларів США; четвертий транш - увесь залишок грошових коштів, які знаходились на рахунку компанії, після чого закрити розрахунковий рахунок;перерахування траншів здійснити з періодичністю у 5 календарних днів;завершити перерахування коштів до 30.01.2021.
01.10.2021 між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» уклали договір № 2021/1_С/327-003040, на підставі якого Банк відкрив позивачу, як фізичній особі, валютний рахунок № НОМЕР_1 у відділенні № 327/16 Полтавської ОД АБ «УКРГАЗБАНК».
Згідно з виписками SWIFT від 08.06.2022, наданих BENDURA BANK AG:
- дата створення 07.03.2022, дата валютування 09.03.2022, BENDURA BANK AG на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК» були направлені 3955,22 Євро, але 27.04.2022 грошові кошти були повернуті АБ «УКРГАЗБАНК» до BENDURA BANK AG у сумі 3857,22 Євро (була утримана комісія 98,00 Євро) (а. с. 32);
- дата створення 07.03.2022, дата валютування 09.03.2022, BENDURA BANK AG на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК» були направлені 49940,00 Євро, але 27.04.2022 грошові кошти були повернуті АБ «УКРГАЗБАНК» до BENDURA BANK AG у сумі 49750,12 Євро (була утримана комісія 189,88 Євро) (а. с. 33);
- дата створення 07.03.2022, дата валютування 09.03.2022, BENDURA BANK AG на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК» були направлені 49970,00 Євро, але 27.04.2022 грошові кошти були повернуті АБ «УКРГАЗБАНК» до BENDURA BANK AG у сумі 49780,06 Євро (була утримана комісія 189,94 Євро) (а. с. 34);
- дата створення 07.03.2022, дата валютування 09.03.2022, BENDURA BANK AG на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК» були направлені 42100,00 Євро, але 02.05.2022 грошові кошти були повернуті АБ «УКРГАЗБАНК» до BENDURA BANK AG у сумі 41925,80 Євро (була утримана комісія 174,20 Євро) (а. с. 35).
Згідно зі службовою запискою Департаменту контролю за валютними операціями АТ «Укргазбанк» від 21.04.2022 № 171/24675/2022 не було погоджено зарахування коштів в іноземній валюті на картковий рахунок № НОМЕР_2 фізичної особи - резидента ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ): 49860,06 Євро 09.03.2022.; 49830,12 Євро 09.03.2022; 42005,80 Євро 09.03.2022; 3932,22 Євро 09.03.2022.
16.03.2022 ОСОБА_1 звернувся до АБ «Укргазбанк» з листом у якому просив надати йому можливість невідкладно отримати в АБ «Укргазбанк» грошові кошти, які були зараховані BENDURA BANK AG на його розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в березні 2022 року.
01.03.2024 АБ «Укргазбанк» листом повідомив ОСОБА_3 про те, що за результатами аналізу валютних операцій та керуючись вимогами законодавства України з питань фінансового моніторингу та валютного нагляду, банк прийняв рішення відмовити у здійсненні валютних операцій із зарахування коштів в іноземній валюті на картковий рахунок, оскільки операції мають ознаки здійснення підозрілої діяльності, характер та наслідки якої можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання АБ «Укргазбанк» з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо. Про прийняте банком рішення було проінформовано листом Банку від 02.12.2021 за вих. №124/49078/2021.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 27.10.2023 у справі № 398/1756/22 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про захист прав споживача, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 30.01.2024, визнав неправомірними дії ПАТ АБ «Укргазбанк» що порушують права споживача банківських послуг ОСОБА_1 в частині односторонньої відмови від виконання зобов'язань згідно з договором від 01.10.2021 № 2021/1_С/327-003040, а саме: повернення коштів, які надійшли для ОСОБА_1 до BENDURA BANK AG - 04.11.2021 на суму 142070 Євро, 05.11.2021 на суму 4005,22 Євро; 27.04.2022 на суму 145513,20 Євро, утримання комісії «за повернення коштів» 08.11.2021 на суму 60 Євро, 09.11.2021 на суму 55 Євро, 22.04.2022 на суму 115 Євро.
8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
8.1.Щодо рішення суду від 15.11.2024
Це справа про відповідальність Банка за невиконання зобов'язання зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта (позивача у справі) у визначений строк.
Суд першої інстанції правильно встановив, що Банк (відповідач у справі) не зарахував грошові кошти, що надійшли до Банку 09.03.2022 від юридичної особи-нерезидента LOVEZA TRADE INC (Республіка Панама)чотирма переказами від 07.03.2022 для зарахування на рахунок позивача ОСОБА_1 , а саме: 3955,22 Євро, 49940,00 Євро, 49970,00 Євро, 42100,00 Євро та повернув ці грошові кошти 27.04.2022 до банку платника.
Вказані обставини встановлені рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.10.2023, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 30.01.2024, у справі № 398/1756/22 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про захист прав споживача, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, вони не підлягають повторному доказуванню.
Судовими рішеннями у справі № 398/1756/22 встановлено порушення Банком вимог ч. 1 ст. 1066, ч. 2 ст. 1068 ЦК України та умов укладеного з ОСОБА_1 договору банківського рахунка від 01.10.2021 № 2021/1_С/327-003040.
При цьому в тій справі суди першої та другої інстанцій відхилили як необґрунтовані заперечення відповідача проти позову, які полягали у тому, що він був зобов'язаний зупинити фінансові операції на виконання вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.05.2020 № 65, Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 8, Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5.
Підстав для переоцінки дій Банку з переказами, які надійшли для зарахування на рахунок позивача немає, нових обставин, які б стосувалися предмет спору, відповідач не навів.
У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду, яка переглядає в справу № 398/4286/25 провідповідальність Банка за невиконання зобов'язання зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта (позивача у справі), відхиляє аналогічний аргумент апелянта (відповідача) про відсутність його вини у зв'язку з тим, що його вина встановлена преюдиційним рішенням суду в іншій справі № 398/1756/22, яке набрало законної сили.
З цієї ж підстави колегія суддів апеляційного суду відхиляє аргумент відповідача про те, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2018 у справі № 908/1453/14, від 21.01.2021 у справі № 927/704/19, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 у схожих правовідносинах.
У цій справі № 398/4286/25, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач висунув вимогу про застосування до Банку, який вчинив порушення зобов'язання перед клієнтом, такого правого наслідку порушення, як стягнення пеніза ставкою 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в межах визначеного ним періоду з 0803.2022 по 26.04.2022.
Норми права та їх джерела
Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч. 2 ст. 1068 ЦК України).
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до преамбули чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-ІІІ) цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжних систем) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайт) за платіжними системами.
Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п. 1.24 ч. 1 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ).
Пунктами 32.1 та 32.2 ст. 32 Закону № 2346-ІІІпередбачено, що банк, що обслуговує платника (отримувача), несе перед ним відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем (п. 32.2 ст. 32 Закону № 2346-ІІІ).
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
З огляду на встановлений преюдиційним рішенням суду у справі № 398/1756/22 факт того, що ПАТ АБ «Укргазбанк» в порушення норм ч. 1 ст. 1066, ч. 2 ст. 1068 ЦК України та умов укладеного з ОСОБА_1 договору банківського рахунка від 01.10.2021 № 2021/1_С/327-003040без будь-яких правових підстав не зарахував продовж дня грошові кошти, що надійшли 09.03.2022 переказами для зарахування на рахунок позивач, суд першої інстанції правильно виснував, що одним із наслідків такого порушення є обов'язок Банку сплатити на вимогу клієнта пеню, передбачену п. 32.2 ст. 32 Закону № 2346-ІІІ.
Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставним посилання відповідача в апеляційній скарзі на недобросовісність позивача, який після того, як у 2021 році Банк відмовив йому у зарахуванні на особовий рахунок переказу коштів в іноземній валюті та повернув кошти до банку платника, повторно розпорядився щодо переказу коштів на той самий рахунок.
Суд повторює, що оцінку правомірності дій сторін у цій справі надано рішенням суду у справі № 398/1756/22, який визнав неправомірними саме дії ПАТ АБ «Укригазбанк» щодо порушення права споживача банківських послуг ОСОБА_1 в частині односторонньої відмови від виконання зобов'язань згідно з договором від 01.10.2021 № 2021/1_С/327-003040, а саме в поверненні коштів, які надійшли для ОСОБА_1 до BENDURA BANK AG 22.04.2022 на суму 145513,20 Євро та утримання комісії за ці операції.
Щодо доводів апелянта про неправильне застосування (незастосування) судом першої інстанції ч. 3 ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Колегія суддів апеляційного суду вважає ці доводи такими, що не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції правильно вказав, що максимальний розмір пені у спірних правовідносинах обмежений п. 32.2 ст. 32 Закону № 2346-ІІІзгідно з яким він не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
У цій справі стягнута з відповідача сума пені є нижчою за її максимальний розмір, встановлений ст. 32 Законом № 2346-ІІІ.
Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких суд може зменшити неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Твердження відповідача про те, що позивач не довів наявність у нього збитків не заслуговує на увагу так, як для настання відповідальності банку перед клієнтом за порушення зобов'язання зарахувати кошти наявність збитків та їх доведеність не є обов'язковою.
Позивач не висував вимог про компенсацію завданих йому збитків, а тому не зобов'язаний доводити наявність у нього збитків.
Водночас відповідач, який посилався на відсутність збитків у позивача, доказів істинності свого твердження не надав.
Крім того, відповідач не навів, а суд першої інстанції не встановив наявність будь-яких інших обставин, які мають значення та давали б підстави для зменшення розміру стягуваної з відповідача неустойки.
Отже, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм статей 551, 614 ЦК України не знайшли свого підтвердження.
Щодо правильності розрахунку розміру пені, яким суд мотивував своє рішення, то його відповідач не оспорює так, як суд погодився саме з розрахунком пені відповідача. який викладено у відзиві на позовну заяву.
8.2.Щодо додаткового рішення суду від 18.12.2024
Частково задовольняючи вимоги позивача про компенсацію 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням предметом спору, яким є виключно стягнення з відповідача неустойки за невиконання зобов'язання, що спір цей спір не становить великої складності, що від позивача не вимагалося значних зусиль для збирання доказів, оскільки обставини справи вже були встановлені рішенням суду в іншій справі, яке має преюдиційне значення, що схожий спір між тими самими сторонами раніше був вирішений у справі № 398/2960/24, де стягувалась з Банку стягнуто на користь позивача пеню за інший період часу, а тому суд погодився із заявою відповідача про неспівмірність цих витрат та з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог зменшив розмір компенсації до 7680,00 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі, в тій її частині, яка стосується додаткового рішення суду, не погоджується з тим, що позивач має право на компенсацію навіть частини витрат на професійну правничу допомогу, адже, на думку відповідача, той не довів реальність таких витрат, тобто не надав доказ сплати відповідної суми коштів за договором про надання правничої допомоги.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє такий аргумент апелянта з наступних підстав.
Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (крім судового збору), покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказано: «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268)».
Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставним твердження апеляційної скарги про недоведеність реальності витрат позивача на професійну правничу допомогу, яку йому у цій справі надав адвокат.
Необхідність витрат позивача на професійну правничу допомогу, зокрема й представництво в суді, обумовлена тим, що відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 58 ЦПК України він має право на такої допомоги, а також тим, що таку допомогу надає адвокат на платній основі.
Дійсність витрат позивача на допомогу, яку йому надав у цій справі адвокат, підтверджена, зокрема, договором № 1 про надання професійної правничої допомоги від 08.07.2025, укладеним між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Смірнов та партнери» (а. с. 136, 137).
Так, відповідно до п. 3.2. вказаного договору узгоджений його сторонами фіксований гонорар за супроводження справи в суді першої інстанції становить 40000,00 грн.
Пунктом 4.1. договору визначено порядок сплати гонорару: протягом 10 днів після ухвалення остаточного рішення у судовій справі на користь замовника (судом першої інстанції - у разі не оскарження рішення, або судом апеляційної інстанції - у випадку оскарження рішення).
Таким чином, позивач мав сплатити адвокату гонорар лише після того, як рішення суду набере законну силу, відповідно він не міг надати до суду першої інстанції докази сплати ним цих витрат раніше, до того як суд ухвалив рішення.
Умови п. 4.1. договором № 1 про надання професійної правничої допомоги від 08.07.2025 не суперечать вимогам законодавства та не позбавляють позивача вимагати компенсації таких витрат, які він хоча й не сплатив, але неминуче має сплатити.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на зміст п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України в якому йдеться про те, що з метою розподілу судових витрат підлягає доказуванню їх розмір на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Отже, з огляду на умови конкретного укладеного позивачем ОСОБА_1 договору про надання правничої допомоги розподіл його відповідних судових витрат можливий і без надання доказу їх фактичної оплати.
Інших доводів незаконності чи необґрунтованості додаткового рішення суду апеляційна скарга відповідача не містить, а колегія суддів апеляційного суду не встановила підстав, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦПК України, для виходу за межі цієї скарги.
9.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження. Суд першої інстанції, дотримавшись норм процесуального права, повно і правильно встановив обставини справи та визначив характер правовідносин, які виникли із встановлених ним обставин. Суд загалом правильно визначив та застосував норми матеріального права, правильно вирішив спір, а тому відповідно до ст. 367, ст. 375 ЦПК України оскаржені рішення суду належить залишити без змін.
10.Про судові витрати у зв'язку із переглядом справи
Апелянт сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2790,60 грн (а. с. 191). Про інші судові витрати він суд не повідомив і відповідні докази не надав.
Позивач суд не повідомив про його судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
З огляду на те що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишає без змін, то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати відповідача по сплаті судового збору покладаються на нього, без присудження компенсації.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.12.2025 та додаткове рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.12.2025 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України,
Повний текст цієї складено 20.03.2026.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: О. Л. Дуковський
С. І. Мурашко