печерський районний суд міста києва
Справа № 757/66012/25-к
20 січня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу управління реалізації повноважень прокурорів у кримінальному провадженні, нагляду за додержанням законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62025000000001122 від 17.11.2025,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведеного 18.12.2025 обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на мобільні телефони, коробку від мобільного телефону, флеш носій, банківські карти, предмети, схожі на грошові купюри, долари США, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Позиція сторін кримінального провадження
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_4 подав до суду письмову заяву про розгляд клопотання прокурора у його відсутність, в якій підтримав письмові заперечення на клопотання прокурора, з яких вбачається, що грошові кошти належать йому та членам його родини, що підтверджується даними поданої ним щорічної декларації за 2024 рік. Доказів того, що вказані телефони є речовими доказами, в клопотанні прокурора відсутні, під час проведення обшуку прокурор відмовився їх оглядати.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Слідчими Головного слідчого управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000001122 від 17.11.2025 за фактом перевищення влади та службових повноважень співробітниками Національної поліції України спільно із прокурорами Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, що спричинило тяжкі наслідки, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Державного бюро розслідувань із Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшла заява ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, а саме - перевищення влади і службових повноважень працівниками поліції спільно з іншими особами, що спричинило тяжкі наслідки, а саме матеріальної шкоди на суму близько 410 535 доларів США.
До кримінального правопорушення ймовірно причетний прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Гірське Луганської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який безпосередньо проводив обшук за адресами ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження № 12025042210001469.
18.12.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 16.12.2025 (у справі № 757/61915/25-к) проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено наступне майно, а саме:
- мобільний телефон «Samsung» чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 із зарядним пристроєм;
- мобільний телефон марки «iPhone» на слоті для СІМ-карт якого зазначений № НОМЕР_2 та з СІМ-картою оператора «Київстар № НОМЕР_3 (заблокований паролем);
- мобільний телефон марки марки «iPhone» на слоті для СІМ-карт якого зазначений № НОМЕР_4 (заблокований паролем);
- мобільний телефон марки марки «iPhone» із СІМ-картою № НОМЕР_5 (інші ідентифікаційні ознаки відсутні, заблокований паролем);
- коробка від телефону iPhone 16 Pro IMEI: НОМЕР_6 ;
- флеш носій марки «Transcend» B670083928/0D33193;
- банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_7 ;
- банківська картка «Raiffeisen Bank» № НОМЕР_8 ;
- предмети, схожі на грошові купюри 100 доларів США, у кількості 603 штуки.
Постановою слідчого від 19.12.2025 зазначені вище речі і документи визнані речовим доказом у кримінальному провадженні 62025000000001122 від 17.11.2025.
Клопотання про арешт майна направлено поштовим відправленням до суду 19.12.2025.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста (абз. 4 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Щодо вилучених під час проведення обшуку мобільних телефонів та флеш-накопичувача, слід зазначити, що дозвіл на їх виявлення, відшукання та вилучення був прямо наданий ухвалою слідчого судді про проведення обшуку, що свідчить про попереднє встановлення їх можливого зв'язку з обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є, зокрема, матеріальні об'єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, пов'язаного з можливим перевищенням влади та службових повноважень, мобільні телефони як засоби комунікації об'єктивно можуть містити інформацію про взаємодію між причетними особами, зокрема телефонні з'єднання, листування у месенджерах, електронну пошту, відомості щодо координації дій під час проведення слідчих (розшукових) дій, а також інші цифрові дані (фото-, відеоматеріали, документи), що мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Флеш-накопичувач, у свою чергу, є носієм цифрової інформації, на якому можуть зберігатися електронні документи, копії матеріалів кримінальних проваджень, службова або неофіційна переписка, інші файли, що можуть свідчити про обставини вчинення кримінального правопорушення, коло причетних осіб та характер їх дій.
Однак, як вбачається з протоколу обшуку, не зважаючи на те, що ОСОБА_4 добровільно їх передано, однак пароль наданий не був і спеціаліст до проведення слідчої дії, обшуку, для зняття копій з телефону, залучений не був, що у сукупності унеможливлює виконання слідчим вимог, передбачених абз. 4 ч. 2 ст. 168 КПК України.
Крім того, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 12.01.2026 підтверджено переписку з ОСОБА_4 щодо проведення обшуку та криптовалюти, дані щодо криптогаманця, а також відео з графіками цін на криптовалюти.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування та дослідження доказів - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Слідчий суддя вважає, що за неможливості копіювання інформації з телефону та флешки на місці проведення слідчої дії, їх вилучення для подальшого дослідження інформації, що міститься на них, виправдовують на даному етапі потреби досудового розслідування та таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.
При цьому, власник майна не позбавлений в подальшому права на звернення до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що зазначене вище вилучене майно відповідає ознакам речових доказів, тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, інші вилучені під час обшуку предмети, а саме: коробка від мобільного телефону, банківські картки та предмети, зовні схожі на грошові кошти, не відповідають критеріям речових доказів.
Зокрема, стороною обвинувачення не доведено, що зазначені предмети були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять відомості, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. В матеріалах провадження відсутні дані про їх безпосередній зв'язок із обставинами, що підлягають доказуванню, у тому числі не встановлено походження грошових коштів чи використання банківських карток у протиправній діяльності.
Сам по собі факт їх вилучення час обшуку не є безумовною підставою для визнання їх речовими доказами.
Також, слідчий суддя бере до уваги докази, надані ОСОБА_4 , про належність вилучених коштів йому та його дружині ОСОБА_9 та законність їх походження, а саме копії щорічної декларації ОСОБА_4 за 2024 рік, де зазначено про наявність у нього та його дружини готівкових коштів в доларах США та гривні.
У зв'язку з викладеним, у частині визнання зазначених предметів речовими доказами слід відмовити.
Враховуючи викладене вище, клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62025000000001122 від 17.11.2025 на майно, яке було виявлене та вилучене в ході проведення обшуку від 18.12.2025 за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Samsung» чорного кольору IMEI: НОМЕР_1 із зарядним пристроєм; мобільний телефон марки «iPhone» на слоті для СІМ-карт якого зазначений № НОМЕР_2 та з СІМ-картою оператора «Київстар № НОМЕР_3 (заблоковані паролем); мобільний телефон марки марки «iPhone» на слоті для СІМ-карт якого зазначений № НОМЕР_4 (заблокований паролем); мобільний телефон марки марки «iPhone» із СІМ-картою № НОМЕР_5 (інші ідентифікаційні ознаки відсутні, заблокований паролем); флеш носій марки «Transcend» B670083928/0D33193.
В іншій частині вимоги клопотання - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1