Номер провадження 3/754/1106/26
Справа №754/4063/26
Іменем України
18 березня 2026 року місто Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Салайчук Т.І., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 742780 від 25.02.2026, ОСОБА_1 , будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (постанова Деснянського районного суду міста Києва від 23.10.2025), 25.02.2026 о 21 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері - ОСОБА_2 , а саме: вчинив сварку, ображав, висловлювався брутальною лайкою, штовхав, намагався розпочати бійку, кидав у її бік стілець, чим завдав психологічної та фізичної шкоди та порушив п.п. 14, 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав та пояснив, що 25.02.2026 прийшов додому, випадково зачепив телевізор і розбив його, після чого між ним та його матір'ю виникла сварка.
ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердила пояснення ОСОБА_1 та додатково зазначила, що саме вона розпочала сварку через пошкоджений телевізор. Також повідомила, що заяву написала під тиском працівників поліції, оскільки їй було повідомлено про можливе притягнення до відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції. Просила не притягувати сина до відповідальності. Зазначила, що особисто до поліції не зверталася, а виклик було здійснено сторонніми особами.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд робить наступний висновок.
Відповідно до ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого завдано шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, особою, яку вже було піддано адміністративному стягненню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання, або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, незалежно від наявності родинних відносин чи шлюбу, а також погрози вчинення таких діянь.
Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, є: наявність діяння (дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема погроз чи образ), шкідливі наслідки у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також причинний зв'язок між діянням і такими наслідками.
Характерними ознаками домашнього насильства є умисний характер дій кривдника, спричинення фізичної або психологічної шкоди потерпілій особі, порушення прав і свобод людини, а також наявність асиметрії сил між сторонами. За відсутності хоча б однієї із зазначених ознак відповідні дії не можуть кваліфікуватися як домашнє насильство. Крім того, насильство має системний (повторюваний) характер.
Отже, для правильної кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, зокрема у формі психологічного насильства, необхідно встановити не лише факт висловлення образ чи нецензурної лайки, але й те, що такі дії спричинили у потерпілої особи побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або іншим чином завдали шкоди її психічному здоров'ю.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено: заяву ОСОБА_2 на ім'я начальника Деснянського УП ГУНП у м. Києві, написану власноруч, її письмові пояснення, копію термінового заборонного припису серії АА № 479540 від 25.02.2026, а також копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Разом з тим, у судовому засіданні ОСОБА_2 відмовилась від наданих раніше пояснень та зазначила, що надала їх під впливом працівників поліції, побоюючись притягнення до відповідальності.
Інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі, матеріали справи не містять. Зокрема, відсутня постанова суду від 23.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яка є необхідною для підтвердження ознаки повторності.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої, а також відсутні докази фактичного заподіяння такої шкоди.
Сам по собі конфлікт, що супроводжувався сваркою та вживанням нецензурної лайки, за відсутності доказів спричинення шкоди потерпілій особі, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки настання шкідливих наслідків є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення.
Таким чином, суд робить висновок, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце побутовий конфлікт, який не досяг рівня домашнього насильства у розумінні закону.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється судом на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є беззаперечним доказом вини особи та підлягає перевірці і підтвердженню іншими доказами. Обставини, викладені у протоколі, мають бути доведені належними та допустимими доказами, які не викликають сумнівів.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін, а обов'язок щодо збирання доказів покладається на уповноважених осіб, які складають протоколи про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а встановлені обставини свідчать про наявність сімейного конфлікту, а не адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи, що під час судового розгляду не встановлено ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тарас САЛАЙЧУК