Справа № 159/9306/25
Провадження № 2/159/801/26
20 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання - Сабецької К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1531-4485 від 26.03.2025р. у розмірі 49166,00 грн., з яких 16100,00 тіло кредиту, 24150,00 грн проценти, 8061,00 проценти на підставі ст.625 ЦПК України, 855,00 комісія, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданій позовній заяві просить справу розглядати у його відсутності, позов підтримує повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити.
Відповідач відзиву не подав, в судовому засідання 19.03.2026р. суду вказала, що визнає обставини за яких отримала кредитні кошти, визнає суму заборгованості за тілом кредиту та комісії, проте не визнає суми нарахованих процентів, які вважає завеликими.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про таке.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ч.1 ст.82 ЦПК України вказано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідачем визнано, що 26.03.2025р. за допомогою телекомунікаційних мереж він з ТОВ «Укр Кркредит Фінанс» уклав договір про відкриття кредитної лінії № №1531-4485 (далі - кредитний договір) відповідно до умов якого він на свій картковий рахунок 26.03.2025р. отримав кошти в сумі 13000,00 грн (п. 4.1). Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 25.03.2026 (п. 4.14). Базовий період складає 26 календарних днів (п.4.8). Промо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 0.55% за кожен день користування Кредитом протягом перших 26 (двадцять шість ) календарних днів першого Базового періоду. Знижена процентна ставка становить 1% за день користування кредитом до 180 дня (включно), (10.1). У разі несплати коштів згідно з графіком, з наступного дня після закінчення базового періоду нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою (п.10.2). Стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування Кредитом (4.10.). Комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого Кредиту (4.11). Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають: 43540,04 грн. та включають у себе проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), а також комісійну винагороду, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійсненняплатежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет. (4.18).
28.04.2025 між сторонами була укладена додаткова угода до договору про відкриття кредитної лінії, за умовами якої відповідач отримав додаткові кошти у кредит у сумі 5700,00 грн.
В судовому засіданні відповідач підтвердив, що при укладенні договору, наведені в кредитному договорі його влаштовували тому він погодився на його укладення.
У розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 22.10.2025 позивач зазначив заборгованість відповідача в розмірі: 16100,00 грн. заборгованість за кредитом, 24150,00 грн. заборгованості за нарахованими процентами, 8061,00 - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України та Залишок комісій - 855,00 грн. Всього 49166,00 грн.
Відповідно до наданого розрахунку відповідач після укладення додаткової угод до кредитного договору відповідач частково вносив платежі за кредитним договором. У період з 23.06.2025 по 20.04.2025 відповідачу проценти нараховувалися за ставкою 0,55% на день. З 21.04.2025 по 21.10.2025 відповідачу проценти нараховувалися за ставкою 1% на день. Залишок несплачених процентів станом на 23.06.2025 складав 2328,82 грн. У період з 07.07.2025 по 20.10.2025 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 1,00% на день. Всього нараховано 31110,00 грн. процентів, нараховано відсотків по ст. 625 ЦК України в сумі 9350,00 грн., комісій 2805,00 грн., основний борг 16100,00 грн.
Також позивач повідомив відповідача, що станом на 09 год. 11 хв. 28.04.2025 р. сума неповерненого Кредиту за Договором становить 16100,00 грн., а сума до повного погашення зобов'язань за Договором становить 17740,00 грн.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №1531-4485 від 26.03.2025р. в частині сплати процентів, повернення тіла кредиту.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами у справі врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір №1531-4485 від 26.03.2025р. додаткові угоди до нього та додатки до них підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором, який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до умов кредитного договору, з врахуванням умов додаткових угод, дата повернення кредиту - 27.04.2026.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Як встановив суд, позивач відправив відповідачу вимогу від 28.10.2025 з проханням здійснити погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі повернути суму кредиту в повному обсязі протягом 30 днів. У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту, що не оспорюється відповідачем.
Отже, суд дійшов висновку, про підставність вимоги позивач про дострокове повернення тіла кредиту за кредитним договором.
Відповідно договору та додаткової угоди до кредитного договору від 23.06.2025 розмір тіла кредиту становить 16100,00 грн.
Крім того, умовами договору як наведено вище передбачено сплату відповідачем комісії 15% від суми кредиту. З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається нарахування комісії в сумі 2805,00 грн, з яких не погашено 855,00 грн.
Відповідач контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту та комісії суду не надав.
Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти в повному розмірі не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту є підставною в розмірі 16100,00 грн.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як наведено вище, розрахунок процентів за користування кредитом у період з 23.06.2025 по 20.04.2025 нараховувалися за ставкою 0,55% на день, з 21.04.2025 по 21.10.2025 нараховувалися за ставкою 1% на день. Отже наведене свідчить, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до узгоджених в договорі умов.
Залишок несплачених процентів станом на 22.10.2025 склав 24150,00 грн.
Відповідач не надав контррозрахунку заборгованості за процентами та доказів того, що проценти були ним сплачені у більшому розмірі.
Суд перевіривши розрахунок заборгованості, враховуючи принцип диспозитивності, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами є підставною в розмірі 24150,00 грн.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідач своєчасно умови кредитного договору не виконував, суму кредиту не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, отже позивач нарахував відповідачу заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 8061,00 грн.
Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і станом на сьогодні є чинним.
Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.
Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На підставі викладеного, суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за ст.625 ЦК України в розмірі 8061,00 грн.
Підсумовуючи наведене суд визнає підставною вимоги позивача з повернення тіла кредиту в сумі 16100,00 грн., 24150,00 грн процентів, 855,00 грн. комісій. Всього 41105,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн.
41105,00/49166,00*100%=83,60% задоволена вимога.
2422,40*83,60%=2025,13 грн. належить стягнути судового збору з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 137, 141, 259, 265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1531-4485 від 26.03.2025р. в сумі 41105,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2025,13 грн.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення оголошено 20.03.2026р.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, Бульвар Лесі України, буд. 26, офіс 407; ЄДРПОУ 38548598).
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН