Справа № 931/80/25
Провадження № 1-кп/931/24/26
19 березня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024035510000493 від 14 вересня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цевеличі Локачинського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, неодруженого, працюючого оператором газової котельні у Козлівській гімназії-філії ОЗЗСО "Локачинський ліцей", з професійно-технічною освітою, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 13 вересня 2024 року, близько 07 год. 20 хв. перебуваючи на території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту з колишньою дружиною - ОСОБА_6 , що виник на ґрунті особистих неприязних відносин, вчинив дії, що згідно ч. 17 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 являються фізичним насильством - формою домашнього насильства, а саме діючи з прямим умислом, спрямованим на спричинення останній тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс один удар палицею в потиличну ділянку голови ОСОБА_6 , чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді гематоми м'яких тканин голови, які за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, а саме умисно заподіяв потерпілій легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. Суду показав, що 13 вересня 2024 року, близько 07 год. 20 хв. на території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у нього виник побутовий конфлікт з колишньою дружиною - ОСОБА_6 , з якою вони проживають разом за вищевказанаю адресою, хоча давно вже розлучені, ведуть роздільне господарство. Ініціатором конфлікту була саме потерпіла. 13.09.2024 року він встав рано, щоб доглянути худобу. До господарських будівель вийшла і потерпіла та причепилася до нього, куди він дів застібку до клітки, щоб закривати курей. Він відповів їй, що не знає, де застібка. З цього приводу у них виникла суперечка. На фоні суперечки між ними відбулася шарпанина, потерпіла стала штовхати його, погрожувала заколоти вилами, він її відштовхнув, внаслідок чого вони обидва впали на землю. Потерпіла при падінні вдарилася головою, стала кричати, він пішов далі доглядати худобу. Потерпіла так голосно кричала, що прибігла сусідка і вони разом підняли її. Потім за викликом ОСОБА_6 приїхала поліція. З потерпілою на протязі тривалого часу у них неприязні стосунки, виникають постійні конфлікти, вона постійно пише на нього заяви. Він завжди всі штрафи сплачував, але в цьому випадку її не бив, тим більше палицею. Палиці взагалі не було в руках ні у нього, ні у потерпілої. Цивільний позов не визнає.
Незважаючи на невизнання вини, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, повністю підтверджується свідченнями потерпілої, свідків та зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що 13.09.2024 року на території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приблизно о 7 ранку вона випускала курей з хліва і побачила, що відсутня застібка на решітці, якою вона зазвичай закриває птицю. Оскільки обвинувачений в цей час також доглядав біля худоби, вона спитала у нього, де застібка, на що він зреагував агресивно, вживаючи нецензурну лайку в її сторону, почав підходити до неї впритул. Вона взяла палку, що лежала на іншій клітці, і почала відштовхуватись від нього. Обвинувачений схопив палку і почав викручувати їй руки. Потім вихопив палку з її рук, вдарив її цією палкою по голові, внаслідок чого вона впала, і нічого не пам'ятає. Як повідомила сусідка, вона прибігла на її крик, і вони з обвинуваченим її підняли, хоча він не хотів цього робити. Сусідка завела її на веранду. Вона викликала швидку і поліцію. В лікарні на стаціонарному лікуванні вона не була, їй надали лише допомогу. Після цього весь час обвинувачений їй погрожує вчиненням насильницьких дій щодо неї. Вона боїться його, що впливає на її життєдіяльність. Також має головні болі після падіння на протязі двох місяців, весь час перебуває в стресі, має підвищений очний тиск. Почала приймати антидепресанти. З обвинуваченим вони давно розлучені, однак проживають разом в різних кімнатах, спільного побуту не мають. Постійно конфліктують, оскільки він весь час говорить, що вона йому заважає. Він багато разів притягувався до відповідальності за вчинення щодо неї насильства, як фізичного, так і психологічного. Цивільний позов підтримує, просить задовольними повністю.
Свідок ОСОБА_7 , який є поліцейським, суду показав, що 13.09.2024 року він з колегою приїхали на виклик в с. Козлів та зайшли на територію домоволодіння по АДРЕСА_1 . Побачили обвинуваченого і поцікавились, де його дружина, оскільки із заявою звернулася саме вона. Він відповів, що вона в літній кухні. Коли підійшли до літньої кухні, там сиділа потерпіла і повідомила, що її побив чоловік. Вони запитали чи необхідно викликати швидку, потерпіла відповіла ствердно, що вони і зробили. Потерпіла повідомила їм, що вранці вийшла на подвір'я, побачила, що чоловік годує свиней, запитала в нього за клямку на курнику, на що він агресивно зреагував. Почав її штовхати, потім вдарив її. Він запитав у потерпілої що писати - домашнє насильство чи тілесні ушкодження, на що вона відповіла, що домашнє насильство. Він склав протокол і відібрав у неї пояснення. Спитав чи хоче вона щось додати, і вона дописала в протоколі, що обвинувачений вдарив її палицею. Згодом потерпілу забрала швидка. Не було необхідності викликати слідчу групу, оскільки потерпіла написала заяву на домашнє насильство.
Свідок ОСОБА_8 , який є поліцейським, суду показав, що 13.09.2024 року о 07: 30 на планшетний пристрій надійшло повідомлення, що в с. Козлів Володимирського району відбувається насильство чоловіка над жінкою. Приїхавши на місце, він з колегою побачили, що потерпіла ОСОБА_6 перебуває в стані сильного душевного хвилювання на одвірку біля літньої кухні. Спочатку потерпіла на питання не відповідала, бо була схвильована. Обвинувачений розповів, що у них виник конфлікт, однак він їй нічого не заподіяв. Потерпіла зазначала згодом, що ОСОБА_4 вдарив її по голові палкою і виявила бажання написати заяву про домашнє насильство. Після цього її забрала швидка.
Свідок ОСОБА_9 , яка є медсестрою у КНП «Локачинська лікарня», суду показала, що є сусідкою ОСОБА_10 . 13.09.2024 року зранку вона почула крик з сусіднього домоволодіння і коли пішла туди, побачила, що потерпіла ОСОБА_6 лежить на землі біля льоху та тримається за голову. Потерпіла дуже сильно кричала, вона разом з обвинуваченим підняли її і повели до літньої кухні. Вона запитала в обвинуваченого, чи він бив потерпілу. Він відповів, що ні. Потерпілу вона не оглядала, бачила, що крові не було. Викликали швидку, і вона пішла додому.
Свідок ОСОБА_11 , яка є парамедиком у Волинському обласному центрі екстренної медичної допомоги медицини катастроф, суду показала, що 13.09.2024 року близько 8 ранку вона приїхала на виклик у с. Козлів. Жінка скаржилася на головний біль, казала, що її побив чоловік, з підозрою на струс мозку її госпіталізували в Володимирське ТМО. Потерпіла пояснювала, що чоловік побив її палицею по голові. На потилиці у потерпілої було садно, трохи припухле, скаржилась на головний біль. Потерпіла була збуджена та ображена, кололи їй обезболююче. Обвинувачений заперечував побиття, казав, що потерпіла впала.
Також, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, підтверджується письмовими доказами, які були надані стороною обвинувачення та досліджені судом, а саме:
- рапортом помічника чергового Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_12 №8585 від 13.09.2024 року, відповідно до якого надійшло повідомлення від чергової медсестри приймального відділення Володимирського ТМО про те, що 13.09.2024 року о 10:30 в лікарню для обстеження зверталася ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом: забій м'яких тканин голови, останній надано медичну допомогу без госпіталізації, зі слів потерпілої 13.09.2024 року близько 07:00 в будинку за місцем спільного проживання її побив колишній чоловік ОСОБА_4 (а.к.п. 156);
- рапортом інспектора-чергового СПД №1 Володимирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_13 №2088 від 13.09.2024 року, відповідно до якого 13.09.2024 року о 14:04 надійшла заява від громадянки ОСОБА_6 про те, що вона отримала тілесні ушкодження від ОСОБА_4 у вигляді забою потиличної ділянки голови, за медичною допомогою зверталася в Володимирське ТМО, не госпіталізувалася (а.к.п. 158);
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.09.2024 року, згідно з яким ОСОБА_6 повідомила про те, що 13.09.2024 її співмешканець ОСОБА_4 під час словесного конфлікту, який відбувався близько 08:00 на подвір'ї, наніс удар палицею в область потилиці, вона відчула різкий біль та впавши, втратила свідомість (а.к.п. 159);
- довідкою КП "Володимирське ТМО" № 5038 від 13.09.2024 року, згідно з якою 13.09.2024 року проведено обстеження МСКТ головного мозку без в/в контрастування ОСОБА_6 , висновок: КТ картина вираженої дизциркуляторної енцефалопатії та кортико-атрофічних змін головного мозку та мозочку (а.к.п. 160);
- висновком судово-медичної експертизи від 17 вересня 2024 року № 103, відповідно до якого на тілі підекспертної ОСОБА_6 на момент огляду виявлено тілесне ушкодження: гематома м'яких тканин голови, синець крижової ділянки. Дані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок: гематома - не менше як одного контакту з тупим предметом, з обмеженою контактною поверхнею, синець крижової ділянки - падіння з висоти власного зросту, з наступним контактом з тупою твердою обмеженою контактною поверхнею, не виключено в час та при обставинах, вказаних в описовій частині постанови та відносяться до категорій: синець - легких тілесних ушкоджень, гематома - легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я (а.к.п. 161);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 26 листопада 2024 року за участю потерпілої з додатком до нього (диск), яким зафіксовано як потерпіла ОСОБА_6 показала місце скоєння кримінального правопорушення. Продемонструвала та пояснила де вона знаходилася під час нанесення ударів обвинуваченим, а також продемонструвала яким чином обвинувачений наносив їй удар палицею (а.к.п. 162-164);
- висновком судово-медичної експертизи від 12 грудня 2024 року № 152, додатковий до №103, відповідно до якого тілесні ушкодження, які виявлені на тілі ОСОБА_6 могли утворитися у спосіб, на який вказує остання під час проведення слідчого експерименту (а.к.п. 165);
- постановою про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки від 06.12.2024 року, протоколом про зняття показань від 06.12.2024 року та додатком до нього (а.к.п. 166-170);
- постановою про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 06.12.2024, відповідно до якої визнано речовими доказами два оптичних диски з відеозаписами з нагрудного відеореєстратора №11130828522/15 за 13.09.2024 року по факту спричинення тілесних ушкоджень, котрі мали місце 13.09.2024 у кримінальному провадженні №12024035510000493 від 14.09.2024 (а.к.п. 191);
- листом старшого дізнавача СД Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 від 09.01.2025 року № 3971-2025 (а.к.п 192);
- листом начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у Волинській області ОСОБА_15 від 10.01.2025 року № 4411-2025 з копією аудіофайлу (а.к.п 193-194);
- протоколом огляду речей від 16.01.2025 року, відповідно до якого проведено огляд компакт-диску з аудіозаписом інформації з системи запису та прийняття заяв та заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а саме яка надійшла на спецлінію «102» о 07:31 год. 13.09.2024 року з №+380973876322 від ОСОБА_6 (а.к.п. 195-196);
- стенограмою аудіозапису за фактом звернення ОСОБА_6 на лінію «102» з повідомленням про домашнє насильство у кримінальному провадженні №12024035510000493 від 14 вересня 2024 року (а.к.п 197-199);
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Показання потерпілої та свідків є чіткими, послідовними, узгоджуються між собою та з дослідженими судом письмовими доказами, а саме протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої, висновком судово-медичної експертизи та додатковим висновком судово-медичної експертизи.
Досліджені судом докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Доводи сторони захисту з приводу недопустимості як доказу протоколу слідчого експерименту через не залучення до участі в ньому обвинуваченого та через те, що зазначена слідча (розшукова) дія проведена в житлі за відсутності відповідної згоди власника з порушенням порядку, передбаченого кримінальним процесуальним законом є необгрунтованими з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 240 КПК до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник
Зазначену слідчу дію проведено з дотриманням вимог КПК, а обов'язковість залучення до участі у слідчому експерименті підозрюваного законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 КПК України слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
Суд враховує що слідчий експеримент проводився на території подвір'я домоволодіння по АДРЕСА_1 , в якому потерпіла проживає більше тридцяти років, має можливість вільного входу та ключі, тобто фактично володіє і є законним володільцем даного домоволодіння. Вирішення питання про те, чи була згода на проведення слідчого експерименту добровільною, залежить не тільки від форми надання такої згоди. Якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди. Зокрема, під час проведення слідчої дії потерпілій роз'яснені її права відповідно до ст.ст. 56, 57 КПК України, також суд враховує, що якщо потерпілий викликає правоохоронців для розслідування злочину, вчиненого в межах його володіння, то виникає обґрунтована презумпція погодження потерпілого в тому числі з тим, що на території цього домоволодіння буде проведена така слідча дія як слідчий експеримент. За результатом проведення слідчого експерименту складено протокол, який підписано потерпілою, понятими та слідчим, доповнень та зауважень у ньому не викладено.
Доводи сторони захисту про те, що в справі наявний висновок обстеження МСКТ головного мозку без в/в контрастування ОСОБА_6 , в якому зазначено про наявність у потерпілої вираженої дизциркуляторної енцефалопатії та кортико-атрофічних змін головного мозку та мозочку, що може свідчити про отримання травми потерпілою внаслідок випадкового падіння з висоти власного зросту під час конфлікту з обвинуваченим, а тому відсутній причинно - наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого та ушкодженнями, завданими нібито палицею в потиличну ділянку, спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме протоколом слідчого експерименту та висновком судово-медичної експертизи від 12 грудня 2024 року № 152, додатковим до №103, відповідно до якого тілесні ушкодження, які виявлені на тілі ОСОБА_6 могли утворитися у спосіб, на який вказує остання під час проведення слідчого експерименту, а саме внаслідок удару дерев'яною палицею, а також показами допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_16 , який надав даний висновок № 152 (додатковий до № 103).
Судово - медичний експерт ОСОБА_16 суду показав, що підтримує наданий ним висновок. Огляд потерпілої проводився ним візуально із замірюванням лінійкою. Він переглядав слідчий експеримент і підтверджує, що тілесні ушкодження могли бути нанесені потерпілій за обставин, вказаних у протоколі слідчого експерименту, а саме палицею. Так ушкодження нанесені потерпілій тупим твердим предметом з обмеженою контактною поверхнею, що менша за площею травмування і це може бути палиця, про яку зазначає потерпіла. Якби ушкодження виникли внаслідок падіння з висоти власного зросту, то може утворитися гематома, однак в діаметрально протилежній ділянці утворюється тоді ушкодження мозку, що досліджується шляхом проведення КТ чи МРТ при наявності скарг. Потерпіла на головокружіння не скаржилась, тому ознак ушкодження мозку не було знайдено.
У висновку обстеження МСКТ головного мозку без в/в контрастування ОСОБА_6 , від 13.09.2024 року, в якому зазначено про наявність у потерпілої вираженої дизциркуляторної енцефалопатії та кортико-атрофічних змін головного мозку та мозочку, на що посилається сторона захисту, крім іншого зазначено, що видимих даних за свіжі закриті черепно - мозкові травми та, гострі порушення мозкового кровообігу чи новоутвори головного мозку та мозочку на момент обстеження не виявлено, що узгоджується з показами експерта про те, що на момент проведення обстеження потерпілої та надання додаткового висновку не було знайдено свіжих ушкоджень мозку, що виключає отримання потерпілою травми внаслідок падіння з висоти власного зросту.
Покази обвинуваченого з приводу наявності реальної загрози з боку потерпілої «заколоти його вилами» та необхідності захисту від такого посягання, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Оцінивши та проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд встановив, що вина ОСОБА_4 доведена повністю, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки він умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження потерпілій, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до проступків, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК Українисуд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.
Обвинувачений ОСОБА_4 по місцю проживання характеризується позитивно, працює, є особою пенсійного віку, неодружений, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання. Враховується судом також і думка потерпілої, яка наполягала на покаранні обвинуваченого.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_4 винуватим, вважає за необхідне призначити йому покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді пробаційного нагляду з покладенням обов'язків відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч.1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, зокрема, згідно п.5) направлення для проходження програми для кривдників.
З метою необхідності зміни насильницької поведінки обвинуваченого у майбутньому та формування у нього неагресивної моделі поведінки у стосунках, як з потерпілою, так і з оточуючими, суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_4 слід застосувати обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на один місяць на підставі ст. 91-1 КК України.
Такий обмежувальний захід із покладенням обов'язку буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров'я його та потерпілої, а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
У кримінальному провадженні до початку судового розгляду справи по суті потерпілою ОСОБА_17 (цивільним позивачем) було пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 (цивільного відповідача) про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн (т.1, а.к.п. 9-19).
Свої вимоги потерпіла обґрунтовує тим, що із відповідача слід стягнути вказану суму моральної шкоди, оскільки обвинуваченим у справі спричинено їй моральні страждання. Від постійного нервового напруження у неї болить голова, вона відчуває втому, депресію, постійний страх за власне життя та здоров'я, чим їй завдана моральна шкода. Вказує, що ОСОБА_4 неодноразо вовчинялись кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 КК України щодо неї, що підтверджується вироками Локачинського районного суду Волинської області від 26.12.2013р. та 27.07.2015р. Зазначає, що моральна шкода, яка завдана їй відповідачем, полягає у душевних стражданнях через протиправну поведінку обвинуваченого, у нервовому напруженні, хвилюванні та зміні звичного життєвого укладу, негативних переживаннях та спогадах, тривозі, емоційній реакції при згадуванні, у неї знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, реакція замикання, побоювання щодо свого майбутнього. При цьому душевних страждань та хвилювання позивач зазнає кожного дня, тому, вважає, що розмір моральних страждань неможливо оцінити у грошовому еквіваленті, однак, все ж відшкодування моральної шкоди не може бути менше, ніж 100 000 гривень.
24.04.2025 року до суду надійшов відзив на цивільний позов, згідно з яким відповідач позов не визнає, просить відмовити в задоволенні повністю. Свою позицію аргументує тим, що 13 вересня 2024 року він не наносив ОСОБА_6 жодних ударів та не мав умислу спричиняти їй будь-які тілесні ушкодження. Під час побутового конфлікту ОСОБА_6 взяла господарський інвентар (вили) та погрожувала йому. Намагаючись забрати їх, вони втратили рівновагу та впали. Ударів з його боку не було. Вважає, що відсутні докази причинного зв'язку між його діями та ушкодженнями ОСОБА_6 . Вказує, що позивачем необґрунтовано належними доказами нанесення їй матеріальної шкоди, адже до позовної заяви не додано жодних документів (квитанцій, медичних рекомендацій, підтвердження лікування), які б доводили витрати на лікування та їх зв'язок із його діями. Щодо розміру моральної шкоди, то зазначає, що не визнає заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень в повному обсязі і вважає його вигаданим, абсолютно непідтвердженим, на його переконання, ОСОБА_6 має на меті лише безпідставно отримати кошти. Також зазначає, що з ОСОБА_6 вони проживають в одному будинку уже дуже тривалий період часу, хоча вони з нею офіційно розлучені уже декілька десятків років, він утримує будинок, і робить інші дії, щоб життя ОСОБА_6 було комфортним. Проте, не вважає, що має сплачувати кошти за дії, в яких він не винен, і яких не робив (т.1, а.к.п. 128-130).
Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з наступного.
У відповідності з приписами ст.127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно приписів ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до норм ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Положеннями ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей, тощо. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод цивільні позивачі мають право на справедливу сатисфакцію.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Знайкін проти України» зазначено: суд немає сумнівів щодо того, що заявник зазнав тривоги та страждань внаслідок порушення його прав, гарантованих Конвенцією, які не можуть бути адекватно відшкодовані визнанням Судом наявності порушень.
У рішенні «Кучерук проти України» (2007) Європейський суд з прав людини наголошує на ймовірнісному вимірі моральної шкоди, що, врешті-решт, як зазначається у юридичній доктрині, має спонукати вітчизняні суди замислитись над обґрунтованістю жорстких вимог, які зазвичай висуваються ними до організації доказової діяльності сторін щодо підтвердження факту завдання моральної шкоди та розміру належної компенсації.
Європейський суд з прав людини у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 р. зазначив, що моральна школа має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до висновку Європейського суду від 28.05.1985 (справа Abdulaziz, Cabalesand Balkandali v. UnitedKingdom,) де зазначено, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним.
Згідно роз'яснень, які викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду по справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), викладеної у постанові від 15 грудня 2020 року, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні доведено вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_6 , ступінь вини обвинуваченого та причини конфлікту, а також зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 15000 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався, арешт на майно не накладався.
Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 366-368, 371, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Початок строку відбування основного покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України, обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок пройти програму для кривдників протягом 1 (одного) місяця.
Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 390-1 КК України за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 завдану моральну шкоду у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Речові докази:
- два оптичних диски з відеозаписами з нагрудного відеореєстратора №11130828522/15 за 13.09.2024 року, та один оптичний диск з копією записаної аудіоінформації з системи запису та прийняття заяв та заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а саме яка надійшла на спецлінію «102» о 07:31 год. 13.09.2024 року з №+380973876322 від ОСОБА_6 по факту спричинення тілесних ушкоджень, котрі мали місце 13.09.2024 у кримінальному провадженні №12024035510000493 від 14.09.2024, що приєднані до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024035510000493, - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1