Справа № 420/39268/25
19 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.25 № 881 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 всі складові його грошового забезпечення, премії тощо, яких він був позбавлений у зв'язку з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.25 № 881 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час його служби доручень щодо перевірок стану бойової та мобілізаційної готовності в/ч НОМЕР_2 від командувача Відповідача не надходило. Виявлені в ході службового розслідування від 25.06.25 порушення стосуються кадрових питань, які завідомо не належать до компетенції відділу Позивача, причому, порушення у в/ч НОМЕР_3 , за якими проводилось службове розслідування від 25.06.25, відбувались в період з лютого 2022 року по березень 2025 року, тоді як наказ № 167 був прийнятий 21 березня 2025 року, - тобто за межами зазначеного періоду. Таким чином, обставини виконання чи невиконання вимог Позивачем Наказу № 167 завідомо не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з обставинами, що відбувались в період з лютого 2022 року по березень 2025 року. Одночасно немає жодних нормативних положень, за якими Позивач мав будь-які посадові завдання відносно в/ч НОМЕР_2 , починаючи з 20 лютого 2024 року (дата призначення Позивача на посаду) по березень 2025 року. Позивач наголошує про те, що дізнався про існування Наказу № 733 та ознайомився з його змістом після ознайомлення з сскаржуваним наказом, і таким чином, вперше дізнався про те, що Наказом № 167 його закріплено за в/ч НОМЕР_2 . До Позивача Наказ № 167 не доводився, що підтверджується Аркушем доведення, в якому в стрічці з посадою Позивача стоїть підпис іншої посадової особи Відповідача, яка на час відсутності Позивача тимчасово виконувала посадові обов'язки начальника відділу радіоелектронної та кіберборотьби Відповідача. Приписи Наказу № 167 не є частиною посадових завдань та обов'язків начальника відділу радіоелектронної та кіберборотьби Відповідача, які у відповідності до закону (ст.16 Статуту ЗСУ) не визначаються наказами. Крім цього, у відсутності Позивача за виконання зазначеного наказу відповідала інші посадова особа, що виконувала обов'язки начальника відділу радіоелектронної та кіберборотьби Відповідача та до якої цей наказ було фактично доведено. Також не встановлено, яким чином обставини невиконання Наказу № 167 від 21 березня 2025 року сприяли системності та тривалості порушень у в/ч НОМЕР_2 , які тривали до березня 2025 року та були пов'язані з внесенням у попередній період в офіційні документи недостовірних відомостей, на підставі яких військовослужбовці в/ч НОМЕР_2 отримували грошові кошти. Позивач зауважує, що він не є прямим начальником для в/ч НОМЕР_2 , причому не було встановлено наявність таких порушень внутрішньої служби в/ч НОМЕР_2 , які би виникли у зв'язку з винними діями Позивача; також немає встановлених фактів порушення Позивачем зазначених приписів ст.11 чи інших вимог Статуту або інших статутів ЗСУ, службових обов'язків, Конституції та законів України, Військової присяги, наказів командирів. Тому Позивач вважає безпідставними посилання в оскаржуваному наказі на неналежне виконання ним службових обов'язків, а також на порушення вимог ст.ст.8, 11, 16 Статуту та абз.2 ст.4 Дисциплінарного статуту. Позивач впевнений, що службове розслідування проведено неповно та необ'єктивно, без виявлення та врахування всіх обставин, що мають значення, та без надання відповідної оцінки доказам у сукупності, тому зроблені висновки є безпідставними, вину Позивача доведено не було, за чим оскаржуваний наказ прийнято без дотримання вищенаведених вимог законодавства. Причому внаслідок прийняття оскаржуваного наказу Позивача було позбавлено премії згідно до наказу командира Відповідача від 04.11.25 № 903.
30.01.2026 року від представника відповідача - військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у безпосередньому підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 перебуває військова частина НОМЕР_2 , яка за своїм призначенням є окремим підрозділом радіоелектронної боротьби. Відтак, відповідно до визначеного у військовій частині НОМЕР_1 розподілу функцій та завдань структурних підрозділів, прав та обов'язків їх керівників, організація перевірок стану бойової та мобілізаційної готовності у військовій частині НОМЕР_2 , проведення заходів, спрямованих на її підвищення, організація, координація нагляду та оцінка функціонування внутрішнього контролю та управління ризиками в зазначеній частині, робота щодо запобігання та протидії корупції, виявлення та припинення її проявів, обізнаність про стан справ у зазначеному підрозділі радіоелектронної боротьби, тощо - є обов'язком начальника відділу радіоелектронної та кіберборотьби військової частини НОМЕР_1 . В ході розслідування встановлено, що перевірки (моніторинг) стану бойової готовності військової частини НОМЕР_2 , координація нагляду та оцінка функціонування внутрішнього контролю та управління ризиками у військовій частині НОМЕР_2 полковником ОСОБА_1 як начальником відділу радіоелектронної боротьби управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , в подальшому як начальником відділу радіоелектронної та кіберборотьби військової частини НОМЕР_1 , а також як начальником радіоелектронної боротьби - начальником групи радіоелектронної боротьби угруповання військ - не здійснювались; перевірка стану та допомога в організації внутрішньої служби у підпорядкованій за напрямком діяльності військовій частині НОМЕР_2 , заходи щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання подіям і злочинам серед особового складу у військовій частині НОМЕР_2 , як елементи, необхідні для готовності частини до виконання завдань за призначенням в ході ведення операцій (бойових дій) - не проводились, що, в свою чергу, сприяло системності та тривалості виявлених у військовій частині порушень військової дисципліни, порядку проходження військовослужбовцями військової служби. У своїх поясненнях, наданих в ході службового розслідування, ОСОБА_1 не заперечував та не спростовував тих обставин, що перевірки (моніторинг) стану бойової готовності військової частини НОМЕР_2 , координація нагляду та оцінка функціонування внутрішнього контролю та управління ризиками у військовій частині НОМЕР_2 , перевірки стану та допомога в організації внутрішньої служби у підпорядкованій за напрямком діяльності військовій частині НОМЕР_2 , заходи щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання подіям і злочинам серед особового складу у військовій частині НОМЕР_2 - ним не здійснювались. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина полковника ОСОБА_1 виражається у формі непрямого умислу. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є особиста недисциплінованість та недбалість полковника ОСОБА_1 , хибне розуміння ним змісту та обсягу завдань, доручених йому за посадою. Своїми діями полковник ОСОБА_1 , в умовах дії правового режиму воєнного стану, порушив вимоги: статті 8, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Відтак, командир військової частини НОМЕР_1 при прийнятті рішень про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладенні на нього дисциплінарних стягнень діяв в межах повноважень, та у спосіб, що визначені статтями 48, 56, 87 Дисциплінарного статуту.
05.02.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник вказав, що Позивач впевнений, що його вину в створенні передумов та сприянні системності порушень може бути визначено виключно у тому випадку, якщо він вчиняв невиконання посадових обов'язків не пізніше березня 2025 року. В іншому випадку відсутній причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням посадових обов'язків Позивачем та порушеннями, що виявлено службовим розслідуванням, проведеним на підставі наказу командира Відповідача від 25.06.25 № 487. Тобто для правомірного притягнення його до дисциплінарної відповідальності за оскаржуваним наказом командира Відповідача від 25.10.25 № 881 є необхідним, щоб у період часу до березня 2025 року у Позивача були відповідні посадові обов'язки відносно в/ч НОМЕР_2 , а також встановлені факти їх порушень (невиконань). Позивач прийняв посаду начальника відділу радіоелектронної боротьби Відповідача з 20 лютого 2024 року (наказ командира Відповідача від 20.02.24 № 51), але вже з 29 лютого 2024 року був відкомандирований до складу сил і засобів оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а з 20 березня 2024 року - до складу сил і засобів оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по 18.06.25). Позивач наголошує про те, що під час перебування ним на відповідних посадах з 20 лютого 2024 по березень 2025 року в/ч НОМЕР_2 не була йому безпосередньо підпорядковано, а його посадові обов'язки не передбачали виконання тих обов'язків, за невиконання яких його було притягнуто до дисціплінарної відповідальності наказом командира Відповідача від 25.10.25 № 881. Позивач наполягає, що немає жодного нормативного акту, згідно до якого він за посадовими обов'язками до березня 2025 року був повинен здійснювати перевірку (моніторинг) стану бойової готовності в/ч НОМЕР_2 ; координацію нагляду та оцінку функціонування внутрішнього контролю та управління ризиками у в/ч НОМЕР_2 ; перевірки стану та допомогу в організації внутрішньої служби у в/ч НОМЕР_2 ; заходи щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання подіям і злочинам серед особового складу в/ч НОМЕР_2 . Таким чином, Відповідач не довів на підставі належних та допустимих доказів те, що Позивача було правомірно визнано винним в створенні передумов та сприянні системності тих порушень військової дисципліни у в/ч НОМЕР_2 , які було виявлено службовим розслідуванням, проведеним на підставі наказу командира Відповідача від 25.06.25 № 487.
Ухвалою від 01.12.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2024 року № 51 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу радіоелектронної боротьби управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18 лютого 2024 року № 144 на посаду начальника відділу радіоелектронної та кіберборотьби військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків з 20 лютого 2024 року.
26.08.2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 за результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу від 25.06.2025 № 487, видано наказ № 793 «Про результати службового розслідування», в якому зазначено, що стану справ, що склався у військовій частині НОМЕР_2 , у тому числі сприяла безконтрольність за станом внутрішньої служби з боку визначеного старшого начальника, який повинен надавати допомогу підпорядкованій військовій частині в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан. Так, з метою підтримання належного рівня бойової та мобілізаційної готовності, надання допомоги, підготовки, контролю виконання визначених завдань та своєчасного реагування на зміни, які можуть впливати на готовність до виконання завдань за призначенням підпорядкованих військових частин, відповідно до розподілу, визначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2025 № 167 "Про закріплення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 за підпорядкованими військовими частинами та установами", військову частину НОМЕР_2 закріплено за начальником відділу радіоелектронної та кіберборотьби. Питання про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу радіоелектронної та кіберборотьби полковника ОСОБА_1 буде вирішено за результатами проведення службового розслідування за фактом не виконання ним визначених за посадою завдань з підтримання належного рівня бойової та мобілізаційної готовності військової частини НОМЕР_2 , вжиття заходів щодо зміцнення військової дисципліни, проведення роботи по запобіганню подіям і злочинам серед особового складу, що створило передумови до безконтрольності за станом внутрішньої служби, сприяло системності виявлених у військовій частині НОМЕР_2 порушень військової дисципліни.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 року № 773, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.12.2017 за № 1503/31371, з метою уточнення причин і умов, що сприяли виявленому в ході службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2025 № 487 "Про призначення службового розслідування", невиконанню начальником відділу радіоелектронної та кіберборотьби полковником ОСОБА_1 визначених за посадою завдань з підтримання належного рівня бойової та мобілізаційної готовності військової частини НОМЕР_2 , вжиття заходів щодо зміцнення військової дисципліни, проведення роботи по запобіганню подіям і злочинам серед особового складу, що створило передумови до безконтрольності за станом внутрішньої служби, сприяло системності виявлених у військовій частині НОМЕР_2 порушень військової дисципліни, а також для встановлення ступеня вини військовослужбовця, наказано провести службове розслідування відносно начальника відділу радіоелектронної та кіберборотьби полковника ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2025 року № 822 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом від 06.09.2025 року № 773, до 29.09.2025 року.
За результатами проведення службового розслідування, призначеного наказом від 06.09.2025 року № 773, складено акт, яким запропоновано за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 8, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, полковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - “попередження про неповну службову відповідність».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2025 року № 881 за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 8, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, полковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - “попередження про неповну службову відповідність».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 3 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).
Відповідно до Вступної частини Статуту внутрішньої служби цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
За положенням статей 5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Статтею 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608).
Згідно абзацу четвертого 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з пунктами 3,4 цього ж розділу Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов'язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
У відповідності до підпунктів 1, 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
У відповідності до пункту 3 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 року № 773, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.12.2017 за № 1503/31371, з метою уточнення причин і умов, що сприяли виявленому в ході службового розслідування, проведеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2025 № 487 "Про призначення службового розслідування", невиконанню начальником відділу радіоелектронної та кіберборотьби полковником ОСОБА_1 визначених за посадою завдань з підтримання належного рівня бойової та мобілізаційної готовності військової частини НОМЕР_2 , вжиття заходів щодо зміцнення військової дисципліни, проведення роботи по запобіганню подіям і злочинам серед особового складу, що створило передумови до безконтрольності за станом внутрішньої служби, сприяло системності виявлених у військовій частині НОМЕР_2 порушень військової дисципліни, а також для встановлення ступеня вини військовослужбовця, наказано провести службове розслідування відносно начальника відділу радіоелектронної та кіберборотьби полковника ОСОБА_1 .
За результатами проведення службового розслідування, призначеного наказом від 06.09.2025 року № 773 складено акт, яким запропоновано за неналежне виконання службових обов'язків, порушення вимог статей 8, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, полковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - “попередження про неповну службову відповідність».
Як зазначено в акті службового розслідування, складеному на підставі наказу від 06.09.2025 року № 773, службовим розслідуванням, проведеним на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2025 №487 “Про призначення службового розслідування» з метою уточнення причин і умов, що сприяли порушенню у військовій частині НОМЕР_2 порядку проходження військової служби військовослужбовцями цієї частини та пов'язаному з цим неправомірному нарахуванню та виплаті їм грошового забезпечення, можливим фактам незаконного використання майна продовольчої служби та паливно-мастильних матеріалів, встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб керівного складу військової частини НОМЕР_2 , було встановлено, що у військовій частині НОМЕР_2 в цілому та її підрозділах не налагоджена внутрішня служба, спрямована на підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність, організоване виконання інших завдань. Окремі посадові особи військової частини НОМЕР_2 , відповідальні за організацію внутрішньої служби, внутрішній порядок, військову дисципліну та стан обліку особового складу у військовій частині, в умовах розосередження структурних підрозділів частини на різних ділянках, в корисних цілях створили для ряду військовослужбовців умови фіктивного проходження військової служби та нарахування їм грошового забезпечення за період, в який військовослужбовці фактично не виконували обов'язки військової служби. Стану справ, що склався у військовій частині НОМЕР_2 , відповідно до напрямку діяльності останньої, у тому числі сприяло невиконання начальником відділу радіоелектронної та кіберборотьби військової частини НОМЕР_1 обов'язків щодо перевірки бойової готовності частини, проведення спрямованих на її підвищення заходів, координації та нагляду за функціонуванням в частині внутрішнього контролю та управління ризиками, підтримання порядку та військової дисципліни.
Згідно із затвердженим наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 № 868дск Положенням про відділ радіоелектронної та кіберборотьби управління оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » (витяг додано до відзиву в електронній формі) відділ радіоелектронної та кіберборотьби відповідно до покладених на нього завдань: бере участь в організації підтримання (підвищення) рівня бойової та мобілізаційної готовності підпорядкованих військових частин (підрозділів) на належному рівні; веде оперативний облік стану укомплектованості особовим складом військових частин безпосереднього підпорядкування за напрямком діяльності відділу.
Начальник відділу радіоелектронної та кіберборотьби, зокрема, зобов'язаний: під час виконання функцій генерування: організовувати перевірки стану бойової та мобілізаційної готовності підпорядкованих військових частин з питань, що належать до компетенції відділу; організовувати та забезпечувати координацію нагляду та оцінку функціонування внутрішнього контролю та управління ризиками у військових частинах безпосереднього підпорядкування; крім цього, під час здійснення функцій управління: постійно знати, аналізувати, узагальнювати та бути в готовності доповісти командувачу військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » положення, стан та завдання частин та підрозділів радіоелектронної та кіберборотьби; очолювати пункт управління радіоелектронної та кіберборотьби, керувати безпосередньою роботою з планування та застосування військ (сил) за напрямком радіоелектронної та кіберборотьби; організовувати управління військами за напрямком радіоелектронної та кіберборотьби.
Аналогічні приписи містить Положення про відділ радіоелектронної та кіберборотьби управління оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », затверджене на заміну попередньому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 № 226дск “Про затвердження положень про структурні підрозділи оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Очолюючи відповідно до функціональних обов'язків групу радіоелектронної боротьби оперативного угруповання військ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » та в подальшому угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » як начальник радіоелектронної боротьби - начальник групи радіоелектронної боротьби він, зокрема, зобов'язаний: керувати безпосередньо підрозділами радіоелектронної боротьби; підпорядкованими частинами та організовувати та забезпечувати функціонування системи внутрішнього контролю; перевіряти бойову готовність структурних підрозділів, а також проводити заходи, спрямовані на її підвищення; організовувати роботу щодо запобігання та протидії корупції, виявлення та припинення її проявів тощо.
Також, з метою підтримання належного рівня бойової та мобілізаційної готовності, надання допомоги, підготовки, контролю виконання визначених завдань та своєчасного реагування на зміни, які можуть впливати на готовність до виконання завдань за призначенням підпорядкованих військових частин, відповідно до розподілу, визначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2025 № 167 “Про закріплення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 за підпорядкованими військовими частинами та установами», військову частину НОМЕР_2 закріплено за начальником відділу радіоелектронної та кіберборотьби.
Виконання завдань з надання допомоги закріпленим військовим частинам згідно з пунктом 2 наказу покладає на визначених посадових осіб військової частини НОМЕР_1 обов'язки: систематично здійснювати моніторинг бойової та мобілізаційної готовності; знати стан справ та морально-психологічний стан особового складу; надавати допомогу щодо проведення заходів відновлення боєздатності та підготовки до виконання завдань за призначенням; вживати заходи щодо зміцнення військової дисципліни, проводити роботу по запобіганню подій і злочинів серед особового складу; здійснювати контроль виконання наказів та розпоряджень вищих органів військового управління.
Попереднім аналогічним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2021 № 1221 "Про закріплення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 за підпорядкованими військовими частинами та установами" військову частину НОМЕР_2 , поряд з іншими, закріплено за начальником управління сил підтримки. Пунктом 2 зазначеного наказу визначено посадових осіб військової частини НОМЕР_1 за напрямком діяльності зобов'язано: систематично здійснювати моніторинг бойової та мобілізаційної готовності; знати стан справ та морально-психологічний стан особового складу; вживати заходи щодо зміцнення військової дисципліни, проводити роботу по запобіганню подіям і злочинам серед особового складу.
В період з листопада 2023 року лютий 2024 року відділ по радіоелектронної боротьби входив до складу управління сил підтримки.
Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 листопада 2023 року № 1022 начальником відділу радіоелектронної боротьби управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 призначений полковник ОСОБА_1 .
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 18 лютого 2024 року № 51 полковника ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та призначено начальником відділу радіоелектронної та кіберборотьби військової частини НОМЕР_1 .
В ході службового розслідування встановлено, що перевірки (моніторинг) стану бойової готовності військової частини НОМЕР_2 , координація нагляду та оцінка функціонування внутрішнього контролю та управління ризиками у військовій частині НОМЕР_2 полковником ОСОБА_1 як начальником відділу радіоелектронної боротьби управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 , в подальшому як начальником відділу радіоелектронної та кіберборотьби військової частини НОМЕР_1 , а також як начальником радіоелектронної боротьби начальником групи радіоелектронної боротьби угруповання військ - не здійснювались; перевірка стану та допомога в організації внутрішньої служби у підпорядкованій за напрямком діяльності військовій частині НОМЕР_2 , заходи щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання подіям і злочинам серед особового складу у військовій частині НОМЕР_2 , як елементи, необхідні для готовності частини до виконання завдань за призначенням в ході ведення операцій (бойових дій) - не проводились, що, в свою чергу, сприяло системності та тривалості виявлених у військовій частині порушень військової дисципліни, порядку проходження військовослужбовцями військової служби.
Згідно Акту службового розслідування, своїми діями полковник ОСОБА_1 , в умовах дії правового режиму воєнного стану, порушив вимоги: статті 8 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, щодо відповідальності за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан; статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині, відповідно до якої необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності покладає на військовослужбовців обов'язки віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів;с прияти командирам (начальникам) у підтриманні порядку і дисципліни; статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині, відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, положеннями, інструкціями; абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині, відповідно до якої кожен військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є особиста недисциплінованість та недбалість полковника ОСОБА_1 , хибне розуміння ним змісту та обсягу завдань, доручених йому за посадою.
Відтак, з аналізу вищевикладеного випливає, що позивач в силу приписів Статуту внутрішньої служби, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Положення про відділ радіоелектронної та кіберборотьби управління оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » та наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2021 № 1221, від 21.03.2025 № 167 був відповідальним за стан внутрішньої служби підпорядкованої військової частини НОМЕР_2 та повинен був надавати допомогу в організації та забезпеченні виконання нею вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
При цьому, виконання позивачем як начальником відділу радіоелектронної боротьби управління сил підтримки військової частини НОМЕР_1 вищезазначених обов'язків та приписів законодавства та внутрішніх актів не передбачає видання доручення командувача для проведення перевірок інших (тобто не підпорядкованих) військових частин (підрозділів) з питань, що належать до компетенції відділу.
Також, доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2025 № 167 “Про закріплення посадових осіб військової частини НОМЕР_1 за підпорядкованими військовими частинами та установами» до посадової особи відділу, яка тимчасово виконувала обов'язки начальника відділу, є належним способом доведення завдань, визначених для керівника структурного підрозділу, який, в свою чергу, відповідно до Положення про відділ радіоелектронної та кіберборотьби військової частини НОМЕР_1 зобов'язаний організовувати діяльність та безпосередньо керувати відділом, забезпечувати його готовність до виконання завдань за призначенням.
Суд не бередо уваги посилання позивача на неможливість перевірки стану справ у військовій частині НОМЕР_2 у зв'язку з виконанням обов'язків начальника РЕБ ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » та угрупування військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » в період з лютого 2024 по червень 2025, оскільки відповідно до оперативних директив Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.09.2022 №7033, від 20.02.2024 №1892, від 28.05.2025 №12091 військова частина НОМЕР_2 входила до складу сил і засобів оперативно-стратегічного угруповання сил “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », оперативного угруповання військ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » та угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Відповідно до витягу з наказу командувача ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 20.03.2024 №1 полковник ОСОБА_1 прибув до складу сил і засобів та приступив до виконання бойових (спеціальних) завдань на посаді начальника радіоелектронної боротьби начальника групи радіоелектронної боротьби ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Відповідно до витягу з наказу командувача УВ(с) “Південь» від 19.06.2025 №2 полковник ОСОБА_1 прибув до складу сил і засобів та приступив до виконання бойових (спеціальних) завдань на посаді начальника радіоелектронної боротьби - начальника групи радіоелектронної боротьби УВ(с) “Південь». Як зазначалось вище, група радіоелектронної боротьби угруповання відповідно до покладених на неї завдань виконує функції з організації управління підпорядкованими частинами (підрозділами) в ході виконання завдань за призначенням, керівництва підготовкою та управління підпорядкованими частинами (підрозділами) в ході ведення операцій (бойових дій). Начальник радіоелектронної боротьби - начальник групи радіоелектронної боротьби наділений повноваженнями та зобов'язаний керувати безпосередньо підпорядкованими частинами та підрозділами радіоелектронної боротьби, визначати завдання військам, порядок організації управління, основні питання взаємодії та всебічного забезпечення.
У той же час, є обґрунтованими доводи відповідача про те, що посаду начальника відділу радіоелектронної боротьби полковник ОСОБА_1 обіймав з 16.11.2023 до 20.03.2024 та знаходився безпосередньо в місці постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , отже як керівник структурного підрозділу повинен був виконувати обов'язки, передбачені Положенням про структурний підрозділ та функціональними обов'язками начальника відділу.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 3 ст. 37 Статуту внутрішньої служби, про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
При цьому, станом на час призначення позивача на посаду, від нього не надходило звернень, які б вказували на неможливість виконання наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2021 № 1221, від 21.03.2025 № 167, в тому числі в частині координації нагляду та оцінки функціонування внутрішнього контролю та управління ризиками у військовій частині НОМЕР_2 , перевірки стану та допомоги в організації внутрішньої служби у підпорядкованій за напрямком діяльності військовій частині НОМЕР_2 , проведення заходів щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання подіям і злочинам серед особового складу у військовій частині НОМЕР_2 , як елементи, необхідні для готовності частини до виконання завдань за призначенням в ході ведення операцій (бойових дій).
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача, викладені в адміністративному позові, є необґрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами.
Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, користується дисциплінарною владою у повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.
Згідно ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Відтак, з огляду на встановленні судом обставини та викладені в акті службового розслідування факти, відповідач правильно кваліфікував дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 56 Дисциплінарного статуту визначено, що командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.
Отже, на позивача було накладене дисциплінарне стягнення, передбачене Дисциплінарним статутом, відповідає військовому званню позивача та дисциплінарній владі командира військової частини НОМЕР_1 (командувача військ оперативного командування).
При цьому, суд вважає, що відповідачем було враховано характер і обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Обрання виду дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, яка вирішує питання про його накладення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що командир військової частини НОМЕР_1 при прийнятті оскаржуваного наказу № 881 від 25.10.2025 року діяв на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.25 № 881 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, оскільки позовні вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 всі складові його грошового забезпечення, премії тощо, яких він був позбавлений у зв'язку з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.25 № 881 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», є похідним вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати відносяться за його рахунок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5-6, 9, 77, 90, 139, 242-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів
.